Ухвала

від 13.04.2020 по справі 2-4118/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2-4118/11

провадження №61-5407ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н.Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О.М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи, - ОСОБА_2 , Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що в діях державного виконавця відсутні порушення Закону України Про виконавче провадження , та ним не було порушено прав боржника при відкритті виконавчого провадження не за місцем проживання боржника, оскільки вказану обставину було встановлено в ході виконання рішення суду, у зв`язку з чим виконавче провадження було передано до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління у Дніпропетровській області для примусового виконання виконавчого листа за фактичним місцем проживання боржника.

У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано порушень державним виконавцем положень Закону України Про виконавче провадження щодо порядку відкриття виконавчого провадження, зокрема відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальної приналежності. Крім того, оскаржувані судові рішення не містять належного обґрунтування щодо висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про виконавче провадження - у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Пунктом третім частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Частинами першою, третьою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Отже, законодавцем визначено, що при здійсненні примусового виконання рішень державний виконавець може вживати необхідних дій для отримання інформації для виконання рішення суду, а тому не обмежений відомостями, вказаними у виконавчому листі, зокрема адресою реєстрації боржника, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.

Судами встановлено, що до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області був пред`явлений до примусового виконання виконавчий лист у цивільній справі № 2-4118/2011, серед реквізитів якого зазначена адреса реєстрації боржника: АДРЕСА_1 . Однак у заяві про прийняття виконавчого листа до виконання стягувачем ОСОБА_2 місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_1 .

Оскільки на зазначену стягувачем адресу поширюється компетенція Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до положень статтей 18, 26 Закону України Про виконавче провадження .

Пунктом 6 Розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено порядок передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби. Встановивши, що вказана стягувачем адреса не є місцем фактичного перебування боржника виконавцем передано виконавче провадження до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За результатами розгляду скарги у відповідності до статті 451 ЦПК України суд постановляє ухвалу.

У разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли правильного висновку, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, зазначивши, що вказаними діями не порушено прав і свобод ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а посилання заявника на свідоме порушення стягувачем правил територіальної приналежності при виборі органу, що здійснюватиме примусове виконання судового рішення не можуть бути враховані Верховним Судом, оскільки не впливають на вмотивованість висновку про відсутність у діях державного виконавця порушень прав і свобод боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи, - ОСОБА_2 , Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , на дії державного виконавця.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь