Постанова

від 20.02.2020 по справі 2-4118/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2099/20 Справа № 2-4118/11 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Керімовій - Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 за участю стягувача ОСОБА_3 та заінтересованої особи Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Донченко Єлизавета Миколаївна на дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 за участю стягувача ОСОБА_3 та заінтересованої особи Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Донченко Є.М. на дії державного виконавця - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області від 18 вересня 2019 року було передано виконавче провадження №59655690 з виконання виконавчого листа №2-4118/2011 від 18 січня 2013 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління у Дніпропетровській області, а тому державним виконавцем, будь-які права і свободи заявника порушені не були.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказане судове рішення першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її скаргу в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем порушена встановленим національним законодавством процедура здійснення виконання рішення суду, тобто вчинено дії та прийняті рішення з порушенням гарантій, передбачених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, як для позивачів, так і для третіх осіб.

17 січня 2020 року Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в порядку передбаченому положеннями ст.360 ЦПК України подав відзив, який мотивовано тим, що підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без виконання згідно п. 10 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження не було, оскільки стягувачем зазначені відомості щодо місця мешкання боржника на території Дніпровського району Дніпропетровської області під час пред явлення останнім виконавчого документа до виконання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 29 липня 2019 року відкрито виконавче провадження №59655690 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 18 січня 2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми авансу в розмірі 478 200 грн. та 1 820 грн. судових витрат.

Після вчинення дій щодо встановлення майнового стану боржника, постановами державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, накладений арешт на майно та грошові кошти, що належать останньому.

18 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого провадження на підставі частини 4 статті 25 ЗУ Про виконавче провадження до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, за адресою зазначено в виконавчому листі, оскільки за зазначеною адресою в заяві про примусове виконання рішення суду стягувачем ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 , виявлена відсутність вказаного будинку.

Заявниця вважає дії державного виконавця протиправними, з тих підстав, що державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області безпідставно відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно та кошти, оскільки фактично проживає та зареєстрована в іншому районі АДРЕСА_1 , на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і пункт 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачеві права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац 2 частини 1 статті 19 цього Закону).

Тобто, зазначені положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про виконавче провадження - у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частинами першою, третьою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Як встановлено судом, виконавчий лист у цивільній справі №2-4118/2011 містить реквізити боржника, в тому числі місце реєстрації боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Стягувач ОСОБА_3 зазначив місце мешкання боржника: АДРЕСА_1 (а.с.19)

Таким чином, стягувач скористався своїм правом на пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання та пред`явив виконавчий лист саме до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області, у зв`язку з чим в останнього виникли передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права та обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їхні права чи свободи.

За результатами розгляду скарги у відповідності до статті 451 ЦПК України суд постановляє ухвалу.

У разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При цьому, на момент розгляду цієї скарги в суді першої інстанції, виконавче провадження №59655690 з примусового виконання виконавчого листа №2-4118/2011 від 18 січня 2013 було передано до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області (18 вересня 2019 року).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що права боржника не було порушено, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність ухвали суду першої інстанції, не заслуговують на увагу, як такі, що ґрунтуються на незгоді заявника з оцінкою судом доказів по справі та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи( рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії (GarsiaRuizv.Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями).

Доводи апеляційної скарги про порушення державним виконавцем гарантій передбачених ст.1 Першого протоколу до Конвенції, не заслуговують на увагу, оскільки в порядку ст. ст. 12,81 ЦПК України, такі порушення прав боржника не встановлено.

В межах своїх повноважень державним виконавцем вжито усіх необхідних заходів у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» , спрямованих на виконання рішення суду за виконавчим листом про стягнення с ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми авансу у розмірі 478 200 грн.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

За змістом ст.452 ЦПК України, згідно якої судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида