Ухвала

від 11.05.2021 по справі 2-4118/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/4118/11

Провадження № 6/175/63/21

УХВАЛА

11 травня 2021 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Сотник Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Слобожанське заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення подвійної суми завдатку, моральної шкоди та ін.-

ВСТАНОВИВ

09 квітня 2021 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із заявою звернулась ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа такими, що не підлягають виконанню, в якій просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню повністю, виконавчий лист виданий Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області по справі №2/4118/11 від 26 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 478 200 гривень та 1820 грн. судових витрат, а всього стягнути 480 020 грн.

В обґрунтування заяви вказує, що 26 липня 2011 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №2/4118/11 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення подвійної суми завдатку, моральної шкоди та ін. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 478 200 гривень та 1820 грн. судових витрат, а всього стягнути 480 020 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2011 року залишено без змін.

Вказує, що 18 січня 2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист по справі №2/4118/11, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 478 200 гривень та 1820 грн. судових витрат, а всього стягнути 480 020 грн.

Також, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року було замінено сторону, а саме стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_3 (ІПН. НОМЕР_1 ) про що 22.08.2020 приватним виконавцем Русецькою О.О. винесено відповідну постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Отже, починаючи з 27.05.2020 в процедурі виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 у справі № 2-4118/11 ОСОБА_2 втратив право виступати стягувачем, а стягувачем став ОСОБА_3 .

Далі, 01.04.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав вимоги № 01-04-21, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шауловою М.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1836, відповідно до якого від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 переходять усі права вимоги за розпискою від 07.04.2008 та рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2011. Тобто, станом на сьогодні, ОСОБА_1 , в зобов`язанні, що виникло на підставі розписки від 07.04.2008 та рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 є і кредитором і боржником в одній особі. У зв`язку з цим звертається до суду з даною заявою.

Представником заявника до суду було подано заяву в якій просила розгляд справи проводити без її участі та без участі ОСОБА_1 . Вимоги заяви підтримала та просила її задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_3 подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 26.07.2011 рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №2/4118/11 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення подвійної суми завдатку, моральної шкоди та ін. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 478 200 гривень та 1820 грн. судових витрат, а всього стягнути 480 020 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2011 року залишено без змін.

18 січня 2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист по справі №2/4118/11, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 478 200 гривень та 1820 грн. судових витрат, а всього стягнути 480 020 грн.

Також, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року було замінено сторону, а саме стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_3 (ІПН. НОМЕР_1 ) про що 22.08.2020 приватним виконавцем Русецькою О.О. винесено відповідну постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року було замінено сторону, а саме стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_3 (ІПН. НОМЕР_1 ) про що 22.08.2020 приватним виконавцем Русецькою О.О. винесено відповідну постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні.

01.04.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав вимоги № 01-04-21, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шауловою М.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1836, відповідно до якого від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 переходять усі права вимоги за розпискою від 07.04.2008 та рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2011. Тобто, станом на сьогодні, ОСОБА_1 , в зобов`язанні, що виникло на підставі розписки від 07.04.2008 та рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 є і кредитором і боржником в одній особі.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України , суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з п.1 ч.4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15 січня 2010 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Згідно ст. 129-1 Конституції України, ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяють на дві групи: 1) матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); 2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Так, помилковою є видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню).

Судова практика допускає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав його помилкової видачі, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване.

Як роз`яснено у Інформаційному листі, підготовленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25 вересня 2015 року необхідно звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства та обставину припинення зобов`язання шляхом поєднання в одній особі стягувача і боржника на підставі договору про відступлення права вимоги № 01-04-21 від 01.04.2021, суд приходить до висновку, що заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258 , 259 , 260 , 353 , 432 ЦПК України , суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення подвійної суми завдатку, моральної шкоди та ін. - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню повністю, виконавчий лист виданий Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області по справі №2/4118/11 від 26 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 478 200 гривень та 1820 грн. судових витрат, а всього стягнути 480 020 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: О.Г. Васюченко