Рішення

від 21.10.2019 по справі 379/1294/18

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/1294/18

2/379/91/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_1 , приватного сільськогосподарського підприємства Ківшовата про визнання недійсним договорів оренди землі та поновлення договору оренди земельних ділянок на новий строк,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 11.10.2018 до суду з даним позовом, просить суд визнати недійсним договір оренди землі № 697 від 04.01.2018 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 4,5234 га, кадастровий номер 3224484000:02:010:0135, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Ківшовата ; визнати недійсним договір оренди землі № 697/1 від 04.01.2018 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 0,8089 га, кадастровий номер 3224484000:02:001:0120, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Ківшовата ; визнати поновленим з ТОВ Інтерагроінвест договір оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області кадастровий номер 3224484000:02:010:0135 площею 4,5234 га та кадастровий номер 3224484000:02:001:0120 площею 0,8089 га, що укладений 08 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 , на умовах, що викладені в додатковій угоді від 27 березня 2017 року до договору № 62 оренди земельної ділянки від 08 листопада 2012 року строком на 7 років; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову зазначив, що підприємство є сільськогосподарським товаровиробником та спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарських культур. В господарській діяльності використовує орендовані земельні ділянки (земельні частки-паї) фізичних осіб. 08.11.2012 між СТОВ Лучанське-2 та власником земельної ділянки (паю) ОСОБА_1 терміном на 5 років укладено договір № 62 оренди двох земельних ділянок під кадастровими номерами 3224484000:02:010:0135 (площа 4,5234 га) та 3224484000:02:001:0120 (площа 0,8089 га). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,333 га в своїй сукупності становлять два паї та розташовані в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області та використовувались СТОВ Лучанське-2 за цільовим призначенням. Договір оренди вказаних земельних ділянок зареєстрований 29.12.2012 в управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004006652. 03 липня 2017 року запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номери записів 21296171 та 21296200. Термін дії договору оренди земельних ділянок, з урахуванням дати реєстрації договору, завершився 29.12.2017 року. Відповідно до п. 3.3. Договору № 62 оренди земельної ділянки від 08 листопада 2012 року, Після закінчення строку договору, Орендар має першочергове право поновлення його на новий строк в порядку на умовах, визначених чинним законодавством . Маючи наміри використати своє переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок з орендодавцем Секретарем О.В. СТОВ Лучанське-2 , як Орендар, 05.04.2017 року за вих. № 34 від 27.03.2017 надіслало на адресу ОСОБА_1 як власника земельних ділянок під кадастровими номерами 3224484000:02 :010:0135 (площа 4,5234 га) та 3224484000:02:001:0120 (площа 0,8089 га), лист-повідомлення з підписаним зі сторони СТОВ Лучанське-2 проектом додаткової угоди від 27 березня 2017 року до договору № 62 оренди земельної ділянки від 08.11.2012 (чотири примірники), відповідно до умов якої строк оренди пролонгується строком на 7 років, до 31.12.2024 (відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду землі мінімальний строк оренди не може бути меншим ніж 7 років). Лист з додатками направлений на адресу власника листом з оголошеною цінністю та описом вкладення який Відповідач отримав 07.04.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення. 28 квітня 2017 року до СТОВ Лучанське-2 поштовим відправленням надійшло заперечення від ОСОБА_1 датоване 24.04.2017 року в якому він повідомляє про те, що він не має намірів продовжувати співпрацю з підприємством та підписувати додаткову угоду та просить після збору врожаю повернути йому земельні ділянки. В жовтні 2018 року позивач отримав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про ділянку, а саме, що 04.01.2018 року, тобто через кілька днів після закінчення договору з СТОВ Лучанське-2 , ОСОБА_1 уклав нові договори оренди вищезазначених земельних ділянок з іншим орендарем - ПСП Ківшовата , а саме: Договір оренди землі №697 від 04.01.2018, площа 4,5234 га, к.н. 3224484000:02:010:0135, номер запису про інше речове право 24618425, строк дії договору - 7 років; Договір оренди землі № 697/1 від 04.01.2018, площа 0,8089 га, к.н. 3224484000:02:001:0120, номер запису про інше речове право 24765892, строк дії договору - 7 років. Вважає, що відповідач ОСОБА_1 таким чином порушив право СТОВ Лучанське-2 на поновлення з ним договору оренди земельної ділянки на новий строк. Окрім того, СТОВ Лучанське-2 пропонувало ОСОБА_1 укласти договір оренди землі на значно кращих умовах. А саме, орендна плата за договором у грошовому виразі по ринковій вартості продукції становила у 2017 році 21899,026 грн, що на 14849,646 грн більше за пропозицію ПСП Ківшовата . Також позивач зазначає, що СТОВ Лучанське-2 було реорганізовано, а саме приєднано до ТОВ Інтерагроінвест з визначенням останнього правонаступником всіх прав та обов`язків СТОВ Лучанське-2 і що знайшло своє відображення в установчих документах товариства.

Ухвалою суду від 13.11.2018 позов прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Турлуковський С.В., представник відповідача ПСП Ківшовата - Горбуненко В.С. зазначили, що лист - повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди вручений відповідачу ОСОБА_1 07.04.2017 року, заперечення щодо поновлення надіслані позивачу 27.04.2017 року. ОСОБА_1 повністю виконав умови законодавства, надавши відповідь вчасно. Отже, згода між позивачем та відповідачем щодо поновлення договорів досягнута не була, заперечення зафіксовані документально, що свідчить про припинення переважного права позивача на поновлення договору оренди земельних ділянок. Просять суд звернути увагу суду на те, що право орендодавця відповідача ОСОБА_1 , не укладати новий договір з позивачем, також закріплене статтею 3 Договору оренди земельної ділянки №62 від 08.11.2012 року, а саме п.3.4 зазначає, якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього Договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного Договору повідомити про це Орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі . Датою закінчення Договору оренди №62 від 08.11.2012 року є 29.12.2017, отже відповідач ОСОБА_1 , надіславши заперечення 27.04.2017 року, дотримався строків встановлених договорами. Крім цього згідно договору позивач не має переважного права на поновлення договору оренди, а має лише першочергове право на поновлення його на новий строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством, але ж законодавством не встановлений порядок набуття першочергового права, а згідно договору всі умови відповідачем ОСОБА_1 були виконані. Докази, які додані позивачем до позовної заяви, прямо свідчать про наявність вчасного повідомлення орендаря щодо заперечень на поновлення договору оренди, а відсутність доказів сплати орендних платежів не дає змогу встановити належне виконання орендарем обов`язків по договору. При виборі нового орендаря та розгляді пропозиції позивача про поновлення договорів оренди, воля відповідача ОСОБА_1 , жодним чином не обмежуються отриманням пропозиції з значно кращими умовами орендної плати. Позивач, вказуючи, про незрозумілість з яких причин ОСОБА_1 не погоджується продовжувати співпрацю не враховує відсутність обов`язку зазначати та пояснювати свої заперечення, а також обов`язковості укладати з попереднім орендарем додаткову угоду. Вважають, що вимога про визнання недійсними договорів оренди укладених між відповідачами 1 та 2 не обґрунтована позивачем належним чином. Згідно статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Договори укладені та зареєстровані після закінчення терміну дії договорів з СТОВ Лучанське-2 . Процедура повідомлення орендаря відповідно до п. 3.4 договорів дотримана. Всі вимоги зазначені в статті 203 ЦК України, сторонами дотримані, отже застосування статті 215 ЦК України безпідставне.

Позивачем 12.02.2019 подано до суду відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що він категорично не погоджується з наведеними доводами та твердженням з підстав, аналогічних викладеній в позовній заяві.

19.02.2019 до суду надійшло заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Турлуковський С.В., представника відповідача ПСП Ківшовата - Горбуненка В.С. в якому зазначено, що в даному випадку, між сторонами ОСОБА_1 та позивачем, не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, що випливає з повідомлення ОСОБА_1 від 24.04.2017 року. Тому, орендар втратив своє переважне право на укладення договору оренди земельних ділянок. Договори оренди землі, що оспорюються укладені землевласником, після закінчення періоду дії договору оренди з позивачем та після отримання орендарем заперечення щодо поновлення договору. Вказані обставини свідчать про те, що оспорюваний договори оренди від 04 січня 2018 року не порушили право позивача на використання земельної ділянки, у тому числі, реалізацію переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки об`єкт оренди у фактичне користування ПСП Ківшовата не передавався (до 04.01.2018 року) та позивачем вчинялись дії щодо реалізації переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки.

У поданому поясненні на заперечення позивач зазначає, що СТОВ Лучанське-2 в порядку та строки визначені законодавством дотрималось процедури, що дає право на поновлення договору на новий строк. Оскільки орендна плата в грошовій формі, яка була запропонована відповідачу 1 в 2017 році від СТОВ Лучанське-2 мала значно більший розмір за пропозицію відповідача 2, є наявний факт порушення переважного права СТОВ Лучанське-2 на поновлення договору оренди земельної ділянки з орендодавцем на новий строк.

Ухвалою суду від 23.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала за викладених у позові обставин. Також пояснила, що СТОВ Лучанське-2 тривалий період часу добросовісно використовувало на умовах оренди земельну ділянку відповідача та вчасно виплачувало йому орендну плату, що підтверджується довідками про виплачену орендну плату. Також підприємство мало намір продовжити з відповідачем орендні стосунки і у зв`язку із цим направило йому 05.04.2017 за вих. № 34 від 27.03.2017 лист-повідомлення з підписаним зі сторони СТОВ Лучанське-2 проектом додаткової угоди від 27.03.2017 до договору № 62 оренди земельної ділянки від 08.11.2012 у чотирьох примірниках, відповідно до умов якої строк дії договору оренди пролонгується до 31.12.2024. Вказаний лист відповідач отримав 07.04.2017, проте відповіді не надав, уклавши згодом договір оренди землі з іншим суб`єктом, а саме з ПСП Ківшовата та порушив таким чином першочергове право позивача на укладення такого договору. Те, що відповідач 1 28.04.2017 до СТОВ Лучанське-2 поштовим направленням направив письмову заяву від 24.04.2017, якою він повідомив про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної йому земельної ділянки, просить до уваги не брати, так як відповідач у встановлений термін не надав відповіді на пропозицію додаткової угоди і зі змісту даного повідомлення не зрозуміло з яких причин орендодавець не погоджується продовжувати співпрацю. Зазначила, що договір з ПСП Ківшовата Секретар О.В. уклав на гірших умовах, оскільки відповідно до п.2.2. оспорюваного договору орендна плата складає 3 % від нормативно грошової оцінки землі, що за два паї складає 5674 грн. Тоді як пропозиція позивача містила орендну плату 7 % від нормативно грошової оцінки землі, що за два паї складає 11 131,12 але не менше від ринкової вартості продукції. В 2017 році вартість продукції в перерахунку складала 10062, з урахуванням 2-х паїв - 20124,4, що складає 12,7 процентів від НГО. В 2018 році вартість натуральної продукції збільшилась, тому орендна плата в перерахунку складала 16 процентів від НГО. Крім того, при переукладенні договору на новий строк передбачено також підписання договору купівлі-продажу права оренди, так званий бонус . При підписання договору на 10 років бонус складає 8695 грн, а на 7 років - 6211 грн, виплата бонусів кожен рік плюсується до орендної плати. Тобто ОСОБА_1. кожен рік мав би додатково отримувати 1764 грн за дві земельні ділянки. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ПСП Ківшовата - адвокат Турлуковський С.В. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що підстав для поновлення договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 немає. ОСОБА_1 направив заяву до СТОВ Лучанське-2 про відмову в поновленні договору оренди землі. Отже, ОСОБА_1 дотримана процедура. Він не бажає підписувати договори оренди з позивачем. Лист-повідомлення ОСОБА_1 носить правоприпиняючий характер. Договір з ПСП Ківшовата укладений не на гірших умовах. Також має враховуватися благодійна допомога орендаря у вигляді оранки , а також участь у розвитку інфраструктури громади. З 04.01.2018 позивач не обробляє земельну ділянку.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2012 між СТОВ Лучанське-2 , правонаступником якого є позивач та власником земельних ділянок ОСОБА_1 терміном на 5 років укладено договір № 62 оренди двох земельних ділянок під кадастровими номерами 3224484000:02:010:0135 (площа 4,5234 га) та 3224484000:02:001:0120 (площа 0,8089 га), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,333 га, розташованих в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, які використовувались СТОВ Лучанське-2 за цільовим призначенням.

Вказаний договір оренди земельних ділянок зареєстрований 29.12.2012 в управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004006652.

Відповідно до п. 3.3 Договору № 62 оренди земельної ділянки від 08.11.2012: Після закінчення строку договору, орендар має першочергове право поновлення його на певний строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством .

Маючи наміри використати своє переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок з орендодавцем Секретарем О.В. СТОВ Лучанське-2 , як Орендар, 05.04.2017 року за вих. № 34 від 27.03.2017 надіслало на адресу ОСОБА_1 , лист-повідомлення з підписаним зі сторони СТОВ Лучанське-2 проектом додаткової угоди від 27 березня 2017 року до договору № 62 оренди земельної ділянки від 08.11.2012 (чотири примірники), відповідно до умов якої строк оренди пролонгується строком на 7 років, до 31.12.2024 (відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду землі мінімальний строк оренди не може бути меншим ніж 7 років). Вказаний лист відповідач 1 отримав 07.04.2017.

28 квітня 2017 року до СТОВ Лучанське-2 поштовим відправленням надійшло заперечення від ОСОБА_1 датоване 24.04.2017 року в якому він повідомляє про те, що він не має намірів продовжувати співпрацю з підприємством та підписувати додаткову угоду та просить після збору врожаю повернути йому земельні ділянки.

В той же час від відповідача відповіді в установлений термін після отримання пропозиції про поновлення договору до позивача не надходило.

В жовтні 2018 року позивач отримав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про ділянку, а саме, що 04.01.2018 року, тобто через кілька днів після закінчення договору з СТОВ Лучанське-2 , ОСОБА_1 уклав нові договори оренди вищезазначених земельних ділянок з іншим орендарем - ПСП Ківшовата , а саме: Договір оренди землі №697 від 04.01.2018, площа 4,5234 га, кадастровий номер 3224484000:02:010:0135, номер запису про інше речове право 24618425, строк дії договору - 7 років; Договір оренди землі № 697/1 від 04.01.2018, площа 0,8089 га, кадастровий номер 3224484000:02:001:0120, номер запису про інше речове право 24765892, строк дії договору - 7 років.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічна вимога вказана у ч. 1 ст. 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина перша статті другої Закону України Про оренду землі передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 626, ст. ст. 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року №1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В частині першій статті третьої вказаного Закону передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частинами другою та третьою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов : реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. В ч. 1 ст. 4 вказаного Закону зазначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц зроблено висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору .

Даний висновок суду знайшов своє підтвердження у постанові ВСУ від 10.01.2019 року у справі № 594/285/17, провадження №61-31996св18.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до пункту 3.3 Договору № 62 оренди земельної ділянки від 08.11.2012 після закінчення строку Договору Орендар має першочергове право поновлення його на новий строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. Відповідно до пункту 3.4 вказаного Договору, якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість місяців) до закінчення строку дії даного Договору повідомити про це Орендаря у письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Відповідно до пунктів 7.1, 9.4 Договору № 62 оренди земельної ділянки від 08.11.2012 після припинення Договору Орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Зазначені правовідносини регулюються Конституцією України, ЦК України, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України Про оренду землі .

Згідно із ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частинами першою-п`ятою ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 6-1634цс17 від 18.10.2017 року, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що орендар СТОВ Лучасньке-2 належним чином направив пропозицію про поновлення договору оренди, але оскільки ОСОБА_1 після отримання пропозиції, звернувся до позивача з листом-повідомленням про відмову у його поновленні, суд приходить до висновку про припинення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.04.2019 № 625/166/18 наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Суд зазначає, що висновок Верховного Суду України № 6-219 від 25 лютого 2015 року, на який посилається позивач, не може бути застосований у даній справі, оскільки різняться фактичні обставини справи.

Так, у вказаній справі Верховний Суд України встановив факт належного виконання ПП Таврія умов договору оренди; дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк, укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані ПП Таврія та продовження використання ПП "Таврія" земельної ділянки, отже Верховний Суд України зазначив, що суд апеляційної інстанції на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ПП Таврія переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк та порушення цього права у зв`язку з укладенням орендодавцем договору оренди від 16 червня 2012 року з іншим орендарем - ФГ Скорук М.А. .

В нинішній справі Таращанський районний суд встановив, що відповідачем ОСОБА_1 після отримання пропозиції СТОВ Лучанське-2 було направлено відмову в укладенні додаткової угоди. Крім того позивач в якості підстави позову не зазначав обставини, передбачені ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Отже доводи позивача, що порушено переважне право СТОВ Лучанське-2 через укладання договору відповідачем ОСОБА_1 на менш сприятливих умовах, є неспроможними.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.05.2019 № 709/1899/17 при наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами. Також Верховним Судом зазначено про помилковість позиції щодо обов`язку орендодавця обґрунтовувати причини відмови у поновленні договору оренди.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року № 910/11518/18 поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми. Належним способом захисту порушеного права, у цьому випадку, є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим, за своєю суттю, є встановленням факту, який має юридичне значення і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, позивачем ТОВ Інтерагроінвест , у даному випадку, обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав в частині визнання поновленим договору оренди земельних ділянок, що укладений 08 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Лучанське-2 , на умовах, що викладені в додатковій угоді від 27 березня 2017 року до договору № 62 оренди земельної ділянки від 08 листопада 2012 року строком на 7 років.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання поновленим договору оренди землі незалежно від інших, встановлених судом обставин.

За встановлених обставин спору відсутність у орендодавця волевиявлення на поновлення договору оренди землі на переконання суду не надає переважного права позивачу на поновлення договору оренди землі.

Крім того слід зазначити, що станом на 04.01.2018 на час укладення та 29.01.2018, 07.02.2018 - на час реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 з ПСП Ківшовата не було перешкод для укладення та реєстрації цих договорів, так як договір оренди землі з СТОВ Лучанське-2 на той період часу вже закінчився (29.12.2017). Такий висновок суду відповідає правовому висновку ВССУ, зроблений ним в ухвалі ВССУ від 04 лютого 2015 року в справі N 6-26608св14.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно; під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням того, що суд не знайшов підстав вважати наявним у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі та відсутність належних та допустимість доказів протилежного, беручи до уваги відсутність підстав для визнання недійсними договорів оренди землі укладеного між відповідачами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, ухвалою суду від 20.05.2019 задоволено частково заяву генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест Тертичного О.В. про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони приватному сільськогосподарському підприємству Ківшовата ЄДРПОУ 38230365 с. Ківшовата Таращанського району Київської області, вул. Свободи, 1-А, до набрання законної сили рішенням у даній справі, звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 кадастровий № 3224484000:02:010:0135, площею 4,5234 га та кадастровий № 3224484000:02:001:0120, площею 0,8089 га, що розташовані в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області.

21.10.2019 до суду надійшло клопотання представника відповідачів - адвоката Турлуковського С.В. про скасування заходів забезпечення позову, яке обґрунтовує тим, що встановлена заборона на вчинення реєстраційних дій виконується шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Захід забезпечення позову в подальшому унеможливить внесення будь-яких змін стосовно права оренди земельних ділянок, правонабувачем яких є ПСП Ківшовата . Крім того, в ухвалі про встановлення заходів забезпечення позову вказано, що заборона встановлюється до набрання законної сили рішенням суду в даній справі.

Згідно ч.ч. 4, 5, 9, 10 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Судова палата у цивільних справах ВСУ в Постанові від 25.05.2016 р., винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-605цс16), зазначила, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на вищевикладене, в зв`язку з тим, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання ухвали суду, а також що скасування зазначених заходів забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо позову, яким закінчується вирішення спору по суті та для недопущення перешкоджання у використанні за цільовим призначенням земельних ділянок, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду.

За таких обставин клопотання про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 15, 16, 526, 626-628, 792 ЦК України, статтями 93, 124 ч. 4, 125 ЗК України, статтями 2 ч. 1, 6, 17, 33 Закону України Про оренду землі , статтями 2, 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 158, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_1 , приватного сільськогосподарського підприємства Ківшовата про визнання недійсним договорів оренди землі та поновлення договору оренди земельних ділянок на новий строк - відмовити у повному обсязі.

Клопотання представника відповідачів - адвоката Турлуковського С.В. про скасування заходів забезпечення позову поданого в межах цивільної справи № 379/1294/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_1 , приватного сільськогосподарського підприємства Ківшовата про визнання недійсним договорів оренди землі та поновлення договору оренди земельних ділянок на новий строк - задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову встановлені ухвалою суду від 20.05.2019, а саме скасувати заборону ПСП Ківшовата , ЄДРПОУ 38230365, с. Ківшовата Таращанського району Київської області, вул. Свободи, 1 а, звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які реєстраційні дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 кадастровий № 3224484000:02:010:0135, площею 4,5234 га та кадастровий № 3224484000:02:001:0120, площею 0,8089 га, що розташовані в адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області. Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.

Повне рішення складено 31.10.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін