Постанова

від 04.11.2019 по справі 920/106/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. Справа№ 920/106/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Орел С.С. - адвокат

від відповідача: Маківський О.В.- адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019, повний текст якого складено 08.05.2019

у справі № 920/106/19 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Теплокомуненерго

про стягнення 275 644,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення пені в сумі 115 643,55 грн., 3 % річних в сумі 10 883,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 149 136,81 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1009165/14-БО-29 від 19.11.2013.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.05.2019, повний текст якого складено 08.05.2019, у справі № 920/106/19 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що заборгованість, за прострочення оплати якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, сплачена відповідачем до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ; що заявлені до стягнення 3 % річних та пеня підлягають списанню згідно вимог статті 7 вказаного закону, за якою на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом; що виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням, 15.08.2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у справі № 920/106/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що застосування Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки учасниками процедури врегулювання заборгованості (в тому числі і процедури списання) є підприємства та організації, включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, в той час як матеріали справи не містять доказів включення до вказаного реєстру відповідача.

Крім того, позивач зазначив про те, що матеріли справи не містять доказів того, що відповідач є теплогенеручою організацією, а також має у своїй власності або користування теплогенеруюче обладнання для виробництва теплової енергії, що також виключає застосування до спірних правовідносин Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Позивач зазначив про те, що правова позиція щодо необхідності включення підприємств та організацій до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості для застосування процедури списання, викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/3211/16 від 14.02.2018.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 справа № 920/106/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 03.09.2019 колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у справі № 920/106/19;

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у справі № 920/106/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 18.09.2019;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у справі № 920/106/19;

- призначено справу № 920/106/19 до розгляду на 25.09.2019 о 14:40;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

17.09.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що він є ліцензованим постачальником послуг з теплопостачання, що підтверджується ліцензіями, копії яких наявні в матеріалах справи, та на те, що включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості не ставиться в залежність від застосування ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

25.09.2019 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді - Калатай Н.Ф. (суддів доповідача) на лікарняному, з огляду на що ухвалою від 26.09.2019 справу призначено до розгляду на 04.11.2019.

Станом на 04.11.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

22.11.2013 позивач як продавець та відповідач як покупець уклали договір купівлі-продажу природного газу № 1656/14-БО-29 (далі Договір) (а.с. 20-25), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

У п. 2.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди № 6 від 10.10.2014 (а.с. 31), сторони погодили, що позивач передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 334,404 тис. куб.м., та визначили помісячні обсяги поставки газу.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 17%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ 17% - 50,25 грн., всього з ПДВ - 345,85 грн.

До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ 17% - 650,04 грн., а всього з ПДВ - 4 473,82 грн.

Додатковими угодами № 1 від 31.01.2014, № 2 від 29.04.2014, № 3 від 19.05.2014, № 4 від 13.06.2014, № 5 від 09.09.2014, № 7 від 21.11.2014, № 8 від 22.12.2014 (а.с. 26-33) сторонами вносились зміни до п 5.2 Договору щодо ціни на газ.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природній газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.4 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від відповідача, погашає вимоги позивача у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного відповідачем: у першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Згідно з п. 9.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

У п. 11 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору позивач всього передав у власність відповідача природний газ на суму 1 501 350,94 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу (а.с. 36-42) та сторонами не заперечується.

Відповідач за спірний природний газ розрахувався повністю, проте, за твердженням відповідача, з порушенням встановленого Договором строку.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем свого договірного зобов`язання по оплаті природного газу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору, позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив у повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

У ст. 1 Закону визначено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, серед іншого, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

У ч. 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи слідує, що заборгованість за Договором була відповідачем погашена до 30.11.2016 (а.с. 42), а відтак, на вказану заборгованість як таку, яка погашена до дня набрання чинності Законом (30.11.2016), не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних, а нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягають списанню.

Колегія суддів вважає невірними посилання позивача на те, що застосування Закону до спірних правовідносин є неправомірним з тих підстав, що учасниками процедури врегулювання заборгованості (в тому числі і процедури списання) є підприємства та організації, включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, в той час як матеріали справи не містять доказів включення до вказаного реєстру відповідача, - оскільки ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, а її виконання не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій, право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено в залежність лише від умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк, до набрання чинності цим Законом.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 905/403/17, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17.

Щодо посилань позивача на те, що правова позиція щодо необхідності включення підприємств та організацій до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості для застосування процедури списання, викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/3211/16 від 14.02.2018, колегія суддів зазначає, що у вказаній постанові суду касаційної інстанції відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а викладено лише фактичні обставини щодо такого включення відповідача у вказаній справі.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 115 643,55 грн., 3 % річних в сумі 10 883,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 149 136,81 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у справі № 920/106/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у справі № 920/106/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у справі № 920/106/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у справі № 920/106/19.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/106/19.

Повний текст постанови складено: 04.11.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець