Ухвала

від 26.12.2019 по справі 920/106/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/106/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.) та рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 (суддя Заєць С.В.) у справі № 920/106/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплокомуненерго"

про стягнення 275 644,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через Північний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у справі № 920/106/19.

Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 920/106/19 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення пені в сумі 115 643,55 грн, 3 % річних в сумі 10 883,90 грн та інфляційних втрат в сумі 149 136,81 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1009165/14-БО-29 від 19.11.2013.

Судові рішення мотивовані тим, що Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" заборгованість, за прострочення оплати якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, сплатило до набрання чинності (30.11.2016) Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії' від 03.11.2016 № 1730-УІІІ, а тому заявлені до стягнення 3 % річних та пеня підлягають списанню згідно вимог статті 7 вказаного закону, за якою на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом; що виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

У поданій касаційній скарзі скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 920/106/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон) є неправомірним.

Так, стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського Процесуального кодексу України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, ухвалюючи судові рішення у питанні застування приписів частини З статті 7 Закону, господарські суди керувалися правовим висновком Верховного Суду, що був неодноразово викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 905/403/17, від 23.05.2018 у справі №908/2114/16, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17.

Так, у застосуванні частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" Верховним Судом було зроблено висновок про те, що ця частина статті 7 Закону є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Оскільки, ухвалюючи судові рішення у даній справі у питанні застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" суди керувалися висновками Верховного Суду, посилання скаржника на процесуальні порушення, Суд вище вже визнав формальними, тому і подану касаційну скаргу в цілому, колегія суддів вважає необґрунтованою.

Так як ціна позову у справі № 920/106/19 не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа не належить до категорії справ, що в обов`язковому порядку розглядаються за правилами загального позовного провадження, а касаційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в розумінні положень пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованою, колегія суддів, враховуючи також принцип остаточності судового рішення, відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Керуючись статтями 2, 234, 287, пунктом 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 920/106/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал платіжного доручення № 7011352 від 04.12.2019 на суму 8270,00 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.