Ухвала

від 04.11.2019 по справі 916/3245/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3245/19

Суддя господарського суду Одеської області Гут С.Ф., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал здійснювати припинення чи обмеження водовідведення за договором №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з причин несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" нарахувань за понаднормовані скиди стічних вод до моменту набрання законної сили рішенням по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс"

про визнання неправомірними нарахувань,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" (надалі - позивач), звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (надалі - відповідач) в якому просить господарський суд визнати неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

Разом із позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал здійснювати припинення чи обмеження водовідведення за договором №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з причин несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" нарахувань за понаднормовані скиди стічних вод до моменту набрання законної сили рішенням по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

Так, в обґрунтування заявленого Товариство з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" зазначає, що 05.08.2019р. останнім було отримано повідомлення від філії Інфоксво доканал ТОВ Інфокс про те, що у випадку несплати нарахувань за понаднормований скид стічних вод за рахунком №501273/66568 від 04 липня 2019 року на суму 45049, 34 грн., Постачальником буде припинено надання послуг водовідведення. Більш того, з 30 жовтня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" були вчинені дії щодо припинення надання послуг водовідведення. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" вважає нарахування, які здійснені філією Інфоксводоканал ТОВ Інфокс , неправомірними, відповідно до моменту розгляду справи по суті, не вважає за доцільне здійснювати оплату на підставі виставленого рахунку, а відповідно існує реальна небезпека подальшого обмеження Відповідачем надання послуг водовідведення у будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 19А. Відтак. Товариство з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" просить суд, забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал здійснювати припинення чи обмеження водовідведення за договором №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з причин несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" нарахувань за понаднормовані скиди стічних вод до моменту набрання законної сили рішенням по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову на предмет відповідності нормам діючого законодавства, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 19 цієї частини.

При цьому, судом дотримано баланс інтересів сторін, оскільки: з одного боку, судом вживаються заходи забезпечення позову, які забезпечать ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а з іншого боку, такий захід забезпечення позову не паралізує господарську діяльність відповідача, оскільки обмежений ціною позову.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

За приписами абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Верховний Суд у постанові від 16.08.2018р. по справі №910/1040/18 дійшов висновку, що у випадку звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а не підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав.

Як вбачається з матеріалів справи 24.10.2013 року між ТОВ "І`М ІСТЕЙТ" (- Споживач ) та ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал ( Виробник ) було укладено договір №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб) (- Договір). За умовами укладеного Договору, Виробник зобов`язується надавати послуги по централізованому водопостачанню (подача холодної питної води на об`єкти Споживача), а також по центральному водовідведенню (приймання стічних вод холодного та гарячого водопостачання, ливневих, ненормативно-очищених стічних вод та стічних вод від артезіанських свердловин і шахтних колодязів, що скидаються Споживачем в систему комунальної каналізації), у відповідності до дислокації Об`єктів, а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, послуги відведення ливневих і талих стічних вод, забезпечувати належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та пристроїв на них у відповідності з Правилами, переліченими в п. 2.1. чинного Договору та діючим законодавством (пункти 1.1. та 1.2. Договору).

Також, пунктом 1.1. Договору передбачено, що послуги з подачі холодної питної води надаються у межах встановлених об`ємів 116 куб. метрів на місяць; послуги з приймання стоків холодного водопостачання надаються у межах встановлених об`ємів 116 куб. метрів на місяць.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Сторони зобов`язуються керуватись діючими нормативними актами: Законом України Про питну воду та питне водопостачання ; Законом України Про житлово-комунальні послуги ; Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затверджених наказом Мінжиткомунгосп України від 27.06.2008р. №190; Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, затвердженими наказом Держжиткомгосп України від 05.07.1995р. №30;

Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації міста Одеси, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007р. №632 (надалі скорочено - Правила приймання стічних вод ); Технічними умовами, існуючими ДСТУ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому Законом порядку. Пунктом 3.9. Договору передбачено, що нарахування оплати за скид ненормативно- очищених стоків здійснюється у відповідності до Правил приймання стічних вод.

Також, відповідно до пункту 7.1. Договору, по всім питанням, не врегульованим чинним Договором, сторони керуються Правилами водокористування , Правилами приймання стічних вод , Правилами експлуатації і чинним законодавством України.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що Договір діє з 24.10.2013р. до 31.12.2017р. у частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір у частині водопостачання та водовідведення вважається подовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення Сторони не прийдуть до згоди внести зміни або припинити його дію. В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення Договір діє до повного погашення заборгованості за даним Договором.

Отже, 01.01.2018р. дію Договору було автоматично пролонговано до 31.12.2022 року. За таких умов, договір є чинним. Оскільки рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007р. №632 втратило чинність з 29.12.2018р. на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси від 26.12.2018р. №561, відповідно з 29 грудня 2018 року, Відповідач при здійсненні нарахувань оплати за скид ненормативно-очищених стоків мав керуватись відповідними Правилами, затвердженими рішенням Виконкому ОМР від 26.12.2018р. №561, технічними умовами, існуючими ДСТУ та іншими нормативними актами, що врегульовують зазначене питання. Слід привести деякі з положень Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.12.2018р. №561 (надалі за текстом позову - Правила приймання стічних вод-2018 ). Так, згідно з пунктом 4 Правил приймання стічних вод-2018 надано визначення деяким термінам, що використовуються у цих Правилах. Зокрема: арбітражна проба - частина контрольної проби, аналіз якої здійснюється за рахунок Споживача за його незгоди з результатами аналізу контрольної проби, яку провів Виробник; ДК - допустима концентрація забруднюючої речовини, г/мЗ; каналізаційний випуск Споживача - трубопровід для відведення стічних вод від будинків, споруд, приміщень та з території споживача в каналізаційну мережу ; контрольний колодязь - колодязь на каналізаційному випуску Споживача безпосередньо перед приєднанням до каналізаційного колектору Виробника або в іншому місці за погодженням із Виробником з вільним доступом Виробника до такого колодязя; контрольна проба - проба стічних вод Споживача (субспоживача), відібрана Виробником з контрольного колодязя з метою визначення складу стічних вод, що відводяться до системи централізованого водовідведення Виробника.

Згідно з пунктом 5 Правил приймання стічних вод-2018, Виробник встановлює кожному конкретному Споживачу вимоги до скиду стічних вод до системи централізованого водовідведення на підставі цих Правил. Слід зазначити, що в порушення цього пункту Відповідачем не встановлено окремих вимог на адресу ТОВ ГМ ІСТЕИТ щодо скиду стічних вод до системи централізованого водовідведення.

Відповідно до пункту 14.5. Правил приймання стічних вод-2018, відбір проб проводиться представниками контролюючих служб Виробника в присутності представників Споживача. При відмові представників Споживача брати участь відбір проб повинен проводитись представниками контролюючих служб Виробника самостійно , що фіксується в акті відбору.

У даному випадку, слід зазначити, що Відповідачем тричі здійснювався відбір проб за адресою об`єкту Позивача за договором №7107/3 (м. Одеса, вул. Стовпова, 19А) - 19 лютого 2019 року, 11 квітня 2019 року та 13 червня 2019 року, про що складались відповідні акт відбору проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод, і жодного разу при відборі проб представниками Відповідача не було залучено представників Споживача. Натомість, у кожному з трьох актів відбору проб на хімічний аналіз наявний підпис фізичної особи - ОСОБА_1 , який не є співробітником Споживача (ТОВ ГМ ІСТЕЙТ ), не є уповноваженим представником Споживача та взагалі перебуває за адресою об`єкту Споживача лише в якості одного з Орендарів.

Відповідач, лише керуючись міркуваннями зручності, кожного разу при відборі проб, в порушення пункту 14.5 Правил приймання стічних вод-2018, не забезпечував участі представників Споживача, використовуючи послуги особи, яка не була зацікавлена у дотриманні правильності здійснення відбору, чим позбавив його можливості здійснювати забір арбітражних проб, здійснювати фото- та відео- фіксацію процесу відбору проб для забезпечення дотримання працівниками положень чинного законодавства України при здійсненні своїх повноважень, здійснювати контроль дотримання усіх передбачених Правилами приймання стічних вод-2018 процедур (використання належної ємності для відбору проб, її промивання перед відбором, належне опломбування, дотримання температурного режиму тощо).

Так, уповноваженим представником Споживача у 2019 році був лише директор Товариства - ОСОБА_2 , оскільки він є єдиним співробітником Позивача у 2019 році. Дана інформація підтверджується відповідною звітністю за формою №1-ДФ за 1 та 2 квартали 2019 року.

Згідно з пунктом 15.9. Правил приймання стічних вод-2018, Споживачі можуть перевіряти розрахунки ДК забруднюючих речовин стічних вод, які скидаються ними до систем централізованого водовідведення, виконані Виробником, у разі незгоди звертатися щодо їх перегляду.

У пункті 17.9. Правил приймання стічних вод-2018 зазначено, що стічні води, що надходять до систем централізованого водовідведення, не повинні мати хімічне споживання кисню (далі - ХСК) вище біохімічного споживання кисню за 5 діб (далі - БСК5) більше ніж у 2,5 рази.

У пункті 17.10. Правил приймання стічних вод-2018 зазначено, що стічні води, що надходять до систем централізованого водовідведення, не повинні мати БСК, яке перевищує вказане в проекті КОС м. Одеси (120 Мг/дмЗ).

Пунктом 25 Правил приймання стічних вод-2018 визначено порядок визначення ДК забруднюючих речовин у стічних водах та зокрема, зазначено, що за відсутності даних ДК забруднюючої речовини в стічних водах перед спорудами біологічного очищення, в спорудах біологічного очищення та в господарсько-побутових стічних водах, приймаються наступні показники: для азоту амонійного - 20 (г/мЗ); заліза загального - 2 (г/мЗ); жирів - ЗО (г/мЗ); СПАР - 5 (г/мЗ); хлоридів - додатково 50 (г/мЗ) до вмісту в джерелі водопостачання; фосфатів - 10 (г/мЗ); для інших речовин, регламентованих Державними санітарними нормами та Правилами Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12 травня 2010 року № 400, - за середньорічним вмістом у водопровідній воді).

З цього пункту вбачається, що для контролювання показників хлоридів необхідно додатково робити відбір проб для встановлення їх вмісту у джерелі водопостачання, тобто у воді, яку у конкретному місці, у конкретний час постачає Виробник. Такий відбір проб Відповідачем не здійснювався.

Відповідно до пункту 43 Правил приймання стічних вод-2018, під час аналізу проб стічних вод, відібраних у Споживачів, використовуються засоби вимірювальної техніки, повірені уповноваженими органами відповідно до вимог статті 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність . Доказів використання засобів вимірювальної техніки, повіреної уповноваженими органами з дотриманням чинного законодавства, Відповідачем на адресу Позивача надано не було.

Пунктом 44 Правил приймання стічних вод-2018 передбачено, що відбір контрольних проб стічних вод Споживачів виконує уповноважений представник Виробника, що фіксується у спеціальному акті, який підписують як представник Виробника, так і представник Споживача. У даному випадку, на адресу позивача не надходило доказів, що акти про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.02.2019 року, 11.04.2019 року та 13.06.2019 року підписувались уповноваженими представниками Виробника. У вищезазначених актах (які надаються до матеріалів позову) не зазначено посади осіб, що здійснювали відбір проб, не вказано, на якій підставі вони діють від імені ТОВ Інфокс у вигляді філії Інфоксводоканал .

Також пунктом 44 Правил приймання стічних вод-2018 передбачено, що з метою контролю якості стічних вод Споживачів Виробник здійснює відбір контрольних проб та складає акт про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод за формою, наведеною у додатку 5 до цих Правил. Про порушення у змісті складених актів про відбір проб від 19.02.2019р., 11.04.2019р., 13.06.2019р. в тексті позовної заяви буде зазначено окремо.

В пункті 45 Правил приймання стічних вод-2018, зволікання з допуском уповноваженого представника Виробника на територію Споживача (більше ніж 30 хвилин після його прибуття) або створення з боку представників Споживача перешкод у відборі проб, фіксується в акті за підписом представника Виробника. У даному випадку, в жодному з актів відбору проб не було зазначено (зафіксовано) про зволікання або перешкоди Споживача у відборі проб, а за таких умов у Відповідача були відсутні підстави для залучення інших осіб для підпису актів про відбір проб (19.02.2019р., 11.04.2019р., 13.06.2019р.).

Відповідно до пункту 46 Правил приймання стічних вод-2018, у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених цими Правилами, Виробник у строк, не більше 5 робочих днів з дня отримання результатів аналізів від незалежної лабораторії, що здійснює свою діяльність у цій галузі відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , направляє Споживачу лист-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах Споживача та результати хімічного аналізу. У строк, що не перевищує 6 місяців після визначення перевищення допустимих концентрацій, Виробник направляє Споживачу рахунок за скидання стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та копії підтверджуючих документів.

У даному випадку, Відповідачем взагалі не виконано свій обов`язок щодо направлення листів-повідомлень Позивачу після отримання результатів аналізів від незалежної лабораторії по актам від 19.02.2019р. та 11.04.2019р., а по акту від 13.06.2019р. цей обов`язок було виконано із значним порушенням термінів, передбачених вищезазначеною нормою - 05.08.2019р. (в той час, як повинні були відправити до 20 червня 2019 року включно). Також Відповідачем не виконано свій обов`язок щодо надання копій підтверджуючих документів. Так, по акту від 19.02.2019р. надано 05.08.2019р. лише рахунок на сплату та розрахунок понаднормативного скиду забруднюючих речовин, натомість результати хімічного аналізу та докази належної сертифікації лабораторії, що здійснювала хімічний аналіз, надані не були. Аналогічна ситуація і по акту від 11.04.2019р. (відсутні результати хімічного аналізу та докази сертифікації лабораторії). Щодо акту від 13.06.2019р. - до нього не надано лише копій документів про належну сертифікацію лабораторії, що здійснювала хімічний аналіз відібраних проб.

Пунктом 47 Правил приймання стічних вод-2018 встановлено, що у разі незгоди Споживача з результатами відповідної лабораторії Виробника або даних незалежної лабораторії, в якій проведено Виробником хімічний аналіз щодо якості стічних вод згідно з аналізом контрольної проби, за результатами якого зроблено висновок про наявність у стічних водах Споживача перевищень ДК забруднюючих речовин, Споживач має право звернутися до незалежної лабораторії, що здійснює свою діяльність у цій галузі відповідно до вимог Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , для проведення аналізу арбітражної проби, яка відбиралась одночасно з контрольною пробою і зберігалась належним чином визначеною незалежною лабораторією за рахунок Споживача.

Відповідачем було допущено грубе порушення прав Позивача, оскільки не залучення представника Споживача під час відбирання проб 19.02.2019р., 11.04.2019р. та 13.06.2019р. фактично позбавило Позивача можливості перевірити результати досліджень лабораторії, залученої Відповідачем, а за таких умов отримані результати не можуть вважатись об`єктивними, оскільки Відповідач мав можливість замінити відібрані проби іншими або використати некоректні результати хімічних аналізів, оскільки представник Позивача не приймав участі у процесі відбору проб, проставлення пломб та шифру.

Як зазначає заявник, що з первинних документів (акти відбору проб, розрахунки понаднормативних викидів, паспорта проб (результати хімічних аналізів)), складених на підтвердження обгрунтованості виставлення рахунків ТОВ Інфокс у вигляді філії Інфоксводоканал , вбачається, що під час відбору контрольних проб було в багатьох пунктах недотримано порядок відбору проб, використано неналежне обладнання та посуд для відбору проб, порушено техніку безпеки при відборі проб. Сукупність порушень, які випливають із змісту цих первинних документів, свідчать про беззаперечну необ`єктивність отриманих результатів хімічного аналізу та відповідно про незаконність сформованих та надісланих рахунків за скид понаднормативних стічних вод.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про подання Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" суду достатніх доказів на підтвердження викладених у заяві фактів, та достатньо обґрунтованих підстав для застосування такого виду забезпечення позову як заборона Товариству з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал здійснювати припинення чи обмеження водовідведення за договором №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з причин несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" нарахувань за понаднормовані скиди стічних вод.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що до моменту розгляду господарським судом по суті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод, існує необхідність вжиття заходів забезпечення пред`явленого позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, оскільки невжиття таких заходів може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При вжитті запобіжних заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (п. 43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На думку суду, існує реальна загроза припинення та обмеження водовідведення, що зробить неможливим використання об`єкту господарської діяльності за призначенням та призведе до припинення роботи, та може призвести до непоправимих наслідків, що в свою чергу призведе до значних збитків у господарській діяльності, та банкрутства підприємства.

За таких обставин, враховуючи предмет позову, на думку суду, адекватним, співрозмірним та обґрунтованим у даному випадку є такий спосіб забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії.

Виходячи з викладеного, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів всіх учасників судового процесу, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "І`М ІСТЕЙТ" про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, 137, ч. 5 ст. 140, ч. 4, 5 ст. 141, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" (.№2-5353/19 від 01.11.2019р. про забезпечення позову - задовольнити.

2.Заборонити відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, ідентифікаційний код 14289688) в особі філії „Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, ідентифікаційний код 26472133) здійснювати припинення чи обмеження водовідведення за договором №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з причин несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" ( код ЄДРПОУ 37548953, 65098, м. Одеса, вул.. Стовпова, буд. 19А) нарахувань за понаднормовані скиди стічних вод до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

3.Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.

Стягувачем за ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" ( код ЄДРПОУ 37548953, 65098, м. Одеса, вул.. Стовпова, буд. 19А).

Боржником за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, ідентифікаційний код 14289688) в особі філії „Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, ідентифікаційний код 26472133).

4. Господарський суд роз`яснює заявнику, що відповідно до статей 138, 145 ГПК України у разі не подання заявником позовної заяви протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, заходи забезпечення скасовуються судом.

5. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 29.10.2019р. та у відповідності до ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження» .

Ухвала набрала чинності 04.11.19 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя Гут Сергій Федорович