Рішення

від 21.10.2019 по справі 914/1104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 справа № 914/1104/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Волоцюги М.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача-1: Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ , м. Львів

до відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Львів

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСКОМБУД , м. Львів

про визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача: Білик П.Б. - представник;

від відповідача-1: Алексеєнко Л.А. - представник;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився

Обставини розгляду справи.

11.06.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , м. Львів до Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ , м. Львів, ОСОБА_2 , м. Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСКОМБУД , м. Львів про визнання недійсним договору.

11.06.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (вх. №1566/19 від 11.06.2019).

Ухвалою суду від 11.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2019.

Ухвалою від 13.06.2019 суд повернув заяву про забезпечення позову (вх. №1566/19 від 11.06.2019) заявнику.

01.07.2019 через канцелярію суду від ОСОБА_2 надійшла заява (вх. 26796/19 від 01.07.2019).

02.07.2019 через канцелярію суду від Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ надійшла заява (вх. 27013/19 від 02.07.2019).

05.07.2019 через канцелярію суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №27823/19 від 05.07.2019).

Ухвалою від 08.07.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 22.08.2019.

31.07.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (вх. №2088/19 від 31.07.2019).

У зв`язку із перебуванням судді Мазовіти А.Б. у відпустці, відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 31.07.2019), заява про забезпечення позову (вх. №2088/19 від 31.07.2019) була передана для розгляду судді Бортник О.Ю.

Ухвалою від 02.08.2019 суд (суддя Бортник О.Ю.) повернув заяву про забезпечення позову (вх. №2088/19 від 31.07.2019) заявнику.

05.08.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (вх. №2126/19 від 05.08.2019).

У зв`язку із перебуванням судді Мазовіти А.Б. у відпустці, відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 05.08.2019), заява про забезпечення позову (вх. №2126/19 від 05.08.2019) була передана для розгляду судді Галамай О.З.

Ухвалою від 06.08.2019 суд (суддя Галамай О.З.) повернув заяву про забезпечення позову (вх. №2088/19 від 05.08.2019) заявнику.

06.08.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (вх. №2142/19 від 06.08.2019).

У зв`язку із перебуванням судді Мазовіти А.Б. у відпустці, відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 06.08.2019), заява про забезпечення позову (вх. №2142/19 від 06.08.2019) була передана для розгляду судді Гоменюк З.П.

Ухвалою від 08.08.2019 суд (суддя Гоменюк З.П.) відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. №2142/19 від 06.08.2019).

12.08.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (вх. №2187/19 від 12.08.2019).

У зв`язку із перебуванням судді Мазовіти А.Б. у відпустці, відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 12.08.2019), заява про забезпечення позову (вх. №2187/19 від 12.08.2019) була передана для розгляду судді Мороз Н.В.

Ухвалою від 13.08.2019 суд (суддя Мороз Н.В.) відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. №2187/19 від 12.08.2019).

15.08.2019 через канцелярію суду від Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ надійшов відзив на позовну заяву (вх. №34038/19 від 15.08.2019).

В судовому засіданні 22.08.2019 представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - учасників Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Ухвалою від 22.08.2019 суд у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб відмовив, підготовче засідання відклав на 09.09.2019.

Ухвалою від 09.09.2019 суд відклав підготовче засідання на 18.09.2019.

18.09.2019 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №38395/19 від 18.09.2019).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 18.09.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.10.2019.

01.10.2019 через канцелярію суду від Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх. №40194/19 від 01.10.2019).

Ухвалою від 07.10.2019 суд відклав розгляд справи на 21.10.2019.

В судовому засіданні 21.10.2019 представник позивача подав письмові заперечення на заяву про застосування строку позовної давності.

Сторонам роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що позивач є учасником Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ із часткою у статутному капіталі 12 500,00 грн, що становить 25% від статутного капіталу. Приватне підприємство СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ орендує у Львівської міської ради земельну ділянку площею 1,2642 га та земельну ділянку площею 0,2200 га.

20.11.2015 між Приватним підприємством СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСКОМБУД було укладено договір про співпрацю №20/11-2015. Відповідно до умов вказаного договору ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ взамін на передачу вищевказаних орендованих земельних ділянок під будівництво ТзОВ ЕКСКОМБУД житлового комплексу отримує право власності (майнові права) на 15% квартир та інших нежитлових приміщень від збудованого об`єкта. Станом на дату подання позову на вказаних ділянках за адресою АДРЕСА_1 ведеться будівництво багатоквартирного житлового комплексу - житлового кварталу Старий Сихів .

В подальшому позивачу стало відомо, що 16.02.2016 між ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ та ОСОБА_2 за згодою ТзОВ ЕКСКОМБУД було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ відступає, а ОСОБА_2 приймає право вимоги щодо набуття майнових прав та прав власності на квартири, вбудовано-прибудовані приміщення, парко місця, тощо в розмірі 15% від збудованого об`єкту.

Як зазначив позивач, вказаний договір є недійсним з огляду на те, що він підписаний директором ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ без належних повноважень - загальними зборами учасників ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ не надавалося згоди на укладення оспорюваного договору. Також, додатковою підставою для визнання договору недійсним є те, що метою діяльності ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ є отримання прибутку, проте, оспорюваний договір є безоплатним. Вказаний договір також порушує права позивача як учасника ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ , зокрема, на участь в управлінні підприємством та отримання прибутку - при укладенні договору виконавчим органом не було організовано проведення загальних зборів, не повідомлено про проведення таких зборів та порядок денний. Оспорюваний договір також суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на ухилення від оподаткування доходів ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ . Таким чином, договір про відступлення права вимоги від 16.02.2016 слід визнати недійсним.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях зазначив, що оспорюваний договір не є безоплатним, оскільки відповідно до додаткової угоди до даного договору передбачено відшкодування вартості відступленого права згідно із його експертною оцінкою. Відповідно до проведеної оцінки вартість вказаних майнових прав становить 5 407 000,00 грн. Також для укладення договору відступлення права вимоги від 16.02.2016 не потребувалось прийняття рішення зборів учасників ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ , оскільки відповідно до вимог статуту укладення господарських договорів (без обмеження сум) входить до повноважень директора підприємства. Відтак, безпідставним є посилання позивача на застосування до вказаних відносин за аналогією закону положень Закону України Про господарські товариства , оскільки статутом ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ врегульовано такі відносини. Наведене підтверджується практикою Верховного Суду. Окрім того, вартість відступленого за спірним договором не становила 50% вартості майна підприємства. Також зазначив, що позивачем не наведено жодних доказів того, що оспорюваний договір є нікчемним в силу вимог ст. 207 ГК України. Таким чином позовні вимоги є безпідставними, просив в їх задоволенні відмовити.

В судових засіданнях представник відповідача-2 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях зазначив, що безпідставним є твердження позивача про безоплатність оспорюваного договору, оскільки сторонами такого договору було укладено додаткову угоду, відповідно до якої новий кредитор здійснює відшкодування первісному кредитору вартості відступленого права. Таке відшкодування здійснюється в розмірі дійсної ринкової вартості відступленого права відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до проведеного висновку вартість вказаних майнових прав становить 5 407 000,00 грн. Також укладення договору відступлення права вимоги від 16.02.2016 відбувалось за наявності необхідних повноважень у директора. Наведений факт стверджується тим, що в редакції статуту ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ , яка була чинною на момент укладення спірного контракту, відсутні обмеження щодо укладення договорів директором товариства в залежності від загальної вартості, на яку вони укладаються. Відтак, укладення договору відбулось згідно вимог статуту ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ . Безпідставним є посилання позивача на застосування до вказаних відносин за аналогією закону положень Закону України Про господарські товариства , оскільки статутом ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ врегульовано такі відносини. Також зазначив, що позивачем не наведено жодних доказів того, що оспорюваний договір є нікчемним в силу вимог ст. 207 ГК України. Таким чином позовні вимоги є безпідставними, просив в їх задоволенні відмовити.

Відповідач-3 в судові засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників відповідача-3 та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 1.1, 6.4 статуту Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ (ідентифікаційний код 33286298), в редакції, затвердженій зборами засновників від 25.02.2017 (протокол №2/14), засновниками підприємства є ОСОБА_3 , з часткою статутного фонду 10%, що становить 5 000,00 грн, ОСОБА_4 з часткою статутного фонду 10%, що становить 5 000,00 грн, ОСОБА_5 з часткою статутного фонду 55%, що становить 27 500,00 грн та ОСОБА_1 з часткою статутного фонду 25%, що становить 12 500,00 грн.

Пунктом 5.4. статуту Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ встановлено, що збори засновників підприємства самостійно вирішують всі питання його виробничого та соціального розвитку, керуючись у своїй діяльності чинним законодавством України, відповідними нормативними актами, даним статутом.

Згідно п. 5.7. статуту Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ до виключної компетенції зборів засновників підприємства відносяться:

а) визначення основних напрямів діяльності підприємства;

б) внесення змін та доповнень до статуту, затвердження положень про філії та представництва;

в) призначення та звільнення членів виконавчого органу;

г) затвердження планів підприємства та звітів про їх виконання, затвердження річних результатів, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутків та визначення порядку покриття збитків;

д) створення, реорганізація та ліквідація підприємств, філій та представництв;

е) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності працівників підприємства;

є) затвердження правил, процедур та внутрішніх документів підприємства, визначення організаційної структури підприємства;

ж) визначення умов оплати праці службових осіб підприємства, його філій і представництв;

з) прийняття рішень про припинення діяльності підприємств, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

и) внесення до дирекції підприємства обов`язкових для виконання вказівок і пропозицій щодо його діяльності.

Відповідно до п. 5.8. статуту постійне керівництво діяльністю підприємства здійснює директор, який призначається зборами засновників.

Директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що входять до виключної компетенції зборів засновників підприємства (п. 5.9. статуту).

Згідно договору оренди землі від 10.04.2014, укладеного між Приватним підприємством СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ та Львівською міською радою, в тимчасовому користуванні Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ перебуває земельна ділянка за кадастровим номером 4610136800:04:003:0052 загальною площею 1,2642 га та земельна ділянка за кадастровим номером 4610136800:04:003:003:0051 загальною площею 0,2200 га із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови.

20.11.2015 між Приватним підприємством СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСКОМБУД було укладено договір про співпрацю 20/11-2015.

За умовами вказаного договору сторони домовилися про спільну реалізацію проекту щодо спорудження об`єкту будівництва за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 4610136800:04:003:0052 загальною площею 1,2642 га та земельній ділянці за кадастровим номером 4610136800:04:003:003:0051 загальною площею 0,2200 га.

Відповідно до умов вказаного договору сторони також погодили, що Приватне підприємство СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ взамін на передачу орендованих земельних ділянок під будівництво Товариству з обмеженою відповідальністю ЕКСКОМБУД житлового комплексу отримує майнові права та права власності на приміщення (квартири, паркомісця, офіси, нежитлові приміщення, тощо) в розмірі 15% від збудованого об`єкту (квартири, паркомісця, офіси, інші нежитлові приміщення).

16.02.2016 між Приватним підприємством СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ (первісним кредитором) та ОСОБА_2 (новим кредитором) за згодою ТзОВ Екскомбуд було укладено договір про відступлення права вимоги.

За цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги і стає кредитором щодо набуття майнових прав та прав власності на квартири, вбудовано-прибудовані приміщення, паркомісця тощо в розмірі 15% від збудованого об`єкту. Зазначене право вимоги виникло у первісного кредитора відповідно до договору про співпрацю 20/11-2015 від 20.11.2015, укладеного між ПП Спорт-Рекреація та ТзОВ Екскомбуд .

Даний договір є безоплатним і не є факторингом (п. 1.7. договору).

Як вбачається з тексту договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016, він підписаний від імені ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ директором Борис Т.Р.

29.02.2016 між Приватним підприємством СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016, яким п. 1.7. договору виклали в новій редакції - даний договір не передбачає оплату послуг первісного кредитора за відступлення права вимоги і не є факторингом. Новий кредитор здійснює відшкодування первісному кредитору вартості відступленого права. Таке відшкодування здійснюється в розмірі дійсної ринкової вартості відступленого права відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності і не є оплатою послуг первісного кредитора. Відшкодування проводиться в безготівковому порядку в строк 5 років з моменту укладення даного договору.

16.02.2016 ТзОВ ПРОФОЦІНКА складено висновок про вартість майнових прав, відповідно до якого ринкова вартість майнових прав Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ , а саме: право вимоги щодо набуття майнових прав та прав власності на нерухоме майно, що випливають із договору про співпрацю №20/11-2015 від 20.11.2015, становить 5 407 000,00 грн. без ПДВ.

16.02.2016 ТзОВ Західна українська консалтингова компанія складено висновок про вартість оренди земельної ділянки, відповідно до якого ринкова вартість права оренди земельних ділянок загальною площею 1,4842 га, за адресою АДРЕСА_1 , а саме земельної ділянки за кадастровим номером 4610136800:04:003:0052, площею 1,2642 га та земельної ділянки за кадастровим номером 4610136800:04:003:003:0051, площею 0,2200 га, становить 25 972 700,00 грн.

ОСОБА_1 , як учасник Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ звернулася до суду із позовом про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 ст. 203 ЦК встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Пунктами 1, 3, 5 ст. 65 ГК України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Позивач в своїх доводах щодо недійсності договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016 в силу ч. 2 ст. 203 ЦК України посилається на те, що директор Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ (відповідача-1) без достатніх на це повноважень від імені відповідача-1 уклав спірний договір. Відсутність повноважень обґрунтовує тим, що всупереч вимогам Закону України Про господарські товариства , ЦК України, рішення зборів учасників підприємства про уповноваження директора на укладення спірного договору не приймалося.

Водночас, як встановлено судом, статутом Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ не передбачено обмеження повноважень директора на укладення будь-яких договорів, незалежно від їх предмету та ціни. Також статутом не передбачено повноважень зборів учасників підприємства щодо прийняття будь-яких рішень про відчуження будь-якого майна підприємства.

Безпідставними є доводи позивача про те, що відносини з приводу створення та діяльності приватного підприємства регулюються нормами Закону України Про господарські товариства та нормами Цивільного кодексу України, які регулюють діяльність господарських товариств.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Згідно із ст. 84 ЦК України, товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. Як наслідок приватне підприємство не належить до товариств.

Створення юридичної особи у формі приватного підприємства передбачено ст. 63 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 113 даного кодексу, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання-юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами. Так, дійсно відсутній спеціальний закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств.

Як встановлено судом, Приватне підприємство СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ діє на підставі статуту, яким врегульовано його організацію та діяльність, тощо. Вказаний статут є локальним нормативним актом, яким врегульовані вищевказані відносини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). А тому застосовувати аналогію закону до регулювання діяльності приватних підприємств, можливо лише щодо тих відносин, які не врегульовані статутом.

Оскільки статутом Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ передбачено виключні повноваження зборів засновників, а також п. 5.9. визначено, що директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих що входять до виключної компетенції зборів засновників, застосування до даних правовідносин за аналогією закону інших норм цивільного законодавства є безпідставним.

Враховуючи наведені доводи, до спірних правовідносин не може бути застосована і ч. 2. ст. 98 ЦК України, відповідно до якої рішення про внесення змін до статуту товариства. відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено законом. Адже, виходячи як з її назви так і зі змісту, норма регулює прийняття рішень лише загальними зборами товариств, до яких приватне підприємство не відноситься.

Відповідно до частин 1, 3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що директором ТзОВ ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ на момент укладення спірного договору була Борис Т.Р. , яка мала належний обсяг цивільної дієздатності та діяла в межах повноважень, наданих їй законодавством України, виступала від імені ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ та діяла в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно.

На спростування вищевказаних висновків позивачем не було представлено доказів, які б підтверджували, що станом на 16.02.2016 (дату укладення спірного договору) директор ПП СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ не мав належних повноважень на укладення договору із відповідачем-2.

Слід також зазначити, що оспорюваний договір не є безоплатним, оскільки відповідно до додаткової угоди до даного договору, яка була укладена 29.02.2016, передбачено відшкодування вартості такого права згідно із його експертною оцінкою. У 2016 році ТзОВ Профоцінка була проведена експертна оцінка, відповідно до якої вартість відповідного права становить 5 407 000 грн.

Окрім того, вартість відступленого за спірним договором права не становила 50% вартості майна підприємства. Зазначене підтверджується висновком про вартість прав оренди земельної ділянки, що здійснений ТзОВ Західна українська консалтингова група , згідно з яким така станом на 16.02.2016 становить 25 972 700,00 грн. Водночас вартість відступленого права вимоги, згідно з проведеною ТзОВ Профоцінка оцінкою становить лише 5 407 000,00 гривень.

Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства - такий договір спрямований на ухилення від оподаткування доходів.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 на дату звернення до суду є учасником Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ .

Як зазначалося вище, для забезпечення діяльності Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ за рахунок грошових внесків засновників створено статутний фонд у розмірі 50 000,00 грн.

Права учасника підприємства чітко визначені статутом підприємства. Пунктом п. 5.12. статуту встановлено, що кожен засновник підприємства має право: брати участь в управлінні справами підприємства; брати участь в розподілі прибутку підприємства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати повну інформацію щодо діяльності підприємства; знайомитись з даними бухгалтерського обліку, звітності та іншими документами; продати, подарувати та в інший спосіб у встановленому законом порядку вирішити долю своєї частки в статутному фонді підприємства; переважного отримання продукції, товарів, послуг, робіт, вироблених підприємством.

Позивач у позовній заяві покликався на те, що укладення спірного договору порушило його право на участь в управлінні підприємством.

Як встановлено судом, оспорюваний договір укладався від імені підприємства його органом управління (виконавчим органом), а саме - директором підприємства.

Згідно п. 6.1. статуту Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ підприємство є власником майна, становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства.

Відповідно до ст. 5 статуту Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ управління підприємством здійснюють його органи - збори учасників та директор підприємства.

Зазначені вище положення свідчать про те, що учасник Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ , наділений певними корпоративними правами, тобто правами особи, частка якої визначається у статутному фонді приватного підприємства, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні підприємством, отримання певної частки прибутку даного підприємства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При цьому, до складу повноважень учасника підприємства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право визнавати недійсними правочини, що були укладені самим підприємством, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним підприємством, або якщо таке право надається йому статутом підприємства, позаяк учасник є лише власником частки та не відповідає за зобов`язаннями підприємства, учасником якого він є.

Таким чином, учасник не наділений суб`єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна підприємства, як учасник підприємства, він може брати участь в управлінні справами підприємства в порядку, визначеному в установчих документах та законодавстві, що регулює ці правовідносини, тому відчуження майна підприємством не є порушенням прав учасника.

Не можна ототожнювати власні права та інтереси учасника з правами та інтересами самого підприємства.

Отже, позов учасника, який не був стороною спірного договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016, не можна визнати обґрунтованим, оскільки в такому випадку, відсутнє порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідна судова практика щодо відсутності порушення права учасника в разі оспорювання ним договору, укладеного директором товариства, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17.

Матеріалами справи не підтверджено і позивач не посилався на те, що він уповноважений на це відповідним підприємством, як і не підтверджено, що таке право надано йому статутом Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ .

Слід також зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом до керівника підприємства в разі заподіяння останнім підприємству збитків внаслідок укладення оспорюваного договору.

Зважаючи на фактичні обставини справи - відсутність порушеного відповідачами права позивача, підстав для застосування судом наслідків пропуску позивачем позовної давності немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 21.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 31.10.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.