Постанова

від 05.05.2020 по справі 914/1104/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2020 р. Справа №914/1104/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - не з явився

від відповідачів - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 12.12.2019 (Вх. № ЗАГС 01-05/4565/19 від 19.12.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2019 (суддя Мазовіта А.Б., повний текст рішення складено 31.10.2019, м.Львів)

у справі № 914/1104/19

за позовом ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача-1 Приватного підприємства "Спорт-Рекреація", м. Львів

до відповідача-2 ОСОБА_2 , м Львів

до відповідача-3 ТОВ "Екскомбуд", м. Львів

про визнання недійсним договору.

В С Т А Н О В И В :

11.06.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , м. Львів до Приватного підприємства СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ , м. Львів, Андрейка Р.М., м. Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСКОМБУД , м. Львів про визнання недійсним договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2019 у справі № 914/1104/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що учасник підприємства не наділений суб`єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна підприємства, як учасник підприємства, він може брати участь в управлінні справами підприємства в порядку, визначеному в установчих документах та законодавстві, що регулює ці правовідносини, тому відчуження майна підприємством не є порушенням прав учасника. Учасник Приватного підприємства "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" наділений певними корпоративними правами, тобто правами особи, частка якої визначається у статутному фонді приватного підприємства, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні підприємством, отримання певної частки прибутку даного підприємства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. До складу повноважень учасника підприємства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право визнавати недійсними правочини, що були укладені самим підприємством, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним підприємством, або якщо таке право надається йому статутом підприємства, позаяк учасник є лише власником частки та не відповідає за зобов`язаннями підприємства, учасником якого він є. Позов учасника, який не був стороною спірного договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016, не можна визнати обґрунтованим, оскільки в такому випадку, відсутнє порушення охоронюваного законом інтересу позивача. Матеріалами справи не підтверджено і позивач не посилався на те, що він уповноважений на це відповідним підприємством, як і не підтверджено, що таке право надано йому статутом ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ".

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу від 12.12.2019, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2019 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що останній є учасником ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" із часткою у статутному капіталі 12 500,00 грн, що становить 25% від статутного капіталу.

Як зазначив скаржник, договір від 16.02.2016 укладений між ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" та ОСОБА_2 за згодою ТОВ "ЕКСКОМБУД" про відступлення права вимоги, є недійсним з огляду на те, що він підписаний директором ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" без належних повноважень - загальними зборами учасників ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" не надавалося згоди на укладення оспорюваного договору.

Також, додатковою підставою для визнання договору недійсним скаржник вважає те, що метою діяльності ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" є отримання прибутку, проте, оспорюваний договір є безоплатним.

На думку скаржника, вказаний договір також порушує права позивача як учасника ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ", зокрема, на участь в управлінні підприємством та отримання прибутку - при укладенні договору виконавчим органом не було організовано проведення загальних зборів, не повідомлено про проведення таких зборів та порядок денний.

Скаржник також вважає, що оспорюваний договір також суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на ухилення від оподаткування доходів ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ".

ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що директор підприємства володіла відповідними повновадженнями для укладення оспорюваного правочину. Також, зазначає, що оскаржуваний договір уступки права вимоги від 16.02.2016 не є безоплатним, оскільки відповідно до додаткової угоди до даного договору від 29.02.2016 передбачено відшкодування вартості відступленого права згідно із його експертною оцінкою. Відповідно до проведеної оцінки у 2016 році вартість вказаних майнових прав становить 5 407 000,00 грн. Непроведення на даний момент розрахунків за договором не є підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки наслідком невиконання договору може бути виключно його розірвання, а не визнання недійсним.

Також відповідач 1 зазначив, що скаржником не наведено жодних доказів того, що оспорюваний договір є нікчемним в силу вимог ст. 207 ГК України.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та 06.02.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження в даній справі та призначено справу до розгляду на 03.03.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.

03.03.2020 судове засідання не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Галушко Н.А. (з 02.03.2020 по 12.03.2020)

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.03.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, у зв`язку з запровадженням карантину, з метою дотримання принципу всебічного, повного, об`єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також з метою повного та всестороннього дослідження усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, призначене ухвалою суду від 13.03.2020 судове засідання 31.03.2020 ухвалено здійснити поза межами процесуального строку, визначеного ст.273 ГПК України та провести 05.05.2020.

Скаржник та відповідач 3 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішень місцевого господарського суду, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення суду в апеляційному порядку за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання.

Представниками ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" та ОСОБА_2 подано заяви б/н від 04.05.2020, в яких зазначено, що сторони повністю підтримують доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вимоги апеляційної скарги вважають необгрунтованими, просять залишити рішення суду першої інстанції без змін, а також просять здійснити розгляд справи без участі представників сторін.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:

Відповідно до п.п. 1.1, 6.4 статуту ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" (ідентифікаційний код 33286298) в редакції, затвердженій зборами засновників від 25.02.2017 (протокол №2/14), засновниками підприємства є:

ОСОБА_3 , з часткою статутного фонду 10%, що становить 5 000,00 грн,

ОСОБА_4 з часткою статутного фонду 10%, що становить 5 000,00 грн,

ОСОБА_5 з часткою статутного фонду 55%, що становить 27 500,00 грн

ОСОБА_1 з часткою статутного фонду 25%, що становить 12 500,00 грн.

Пунктом 5.4. статуту ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" встановлено, що збори засновників підприємства самостійно вирішують всі питання його виробничого та соціального розвитку, керуючись у своїй діяльності чинним законодавством України, відповідними нормативними актами, даним статутом.

Згідно п. 5.7. статуту ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" до виключної компетенції зборів засновників підприємства відносяться:

а) визначення основних напрямів діяльності підприємства;

б) внесення змін та доповнень до статуту, затвердження положень про філії та представництва;

в) призначення та звільнення членів виконавчого органу;

г) затвердження планів підприємства та звітів про їх виконання, затвердження річних результатів, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутків та визначення порядку покриття збитків;

д) створення, реорганізація та ліквідація підприємств, філій та представництв;

е) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності працівників підприємства;

є) затвердження правил, процедур та внутрішніх документів підприємства, визначення організаційної структури підприємства;

ж) визначення умов оплати праці службових осіб підприємства, його філій і представництв;

з) прийняття рішень про припинення діяльності підприємств, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

и) внесення до дирекції підприємства обов`язкових для виконання вказівок і пропозицій щодо його діяльності.

Відповідно до п. 5.8. статуту постійне керівництво діяльністю підприємства здійснює директор, який призначається зборами засновників.

Директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що входять до виключної компетенції зборів засновників підприємства (п. 5.9 статуту).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно договору оренди землі від 10.04.2014, укладеного між ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" та Львівською міською радою, в тимчасовому користуванні ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" перебуває земельна ділянка за кадастровим номером 4610136800:04:003:0052 загальною площею 1,2642 га та земельна ділянка за кадастровим номером 4610136800:04:003:003:0051 загальною площею 0,2200 га із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови.

20.11.2015 між ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" та ТОВ "ЕКСКОМБУД" було укладено договір про співпрацю 20/11-2015, за умовами якого сторони домовилися про спільну реалізацію проекту щодо спорудження об`єкту будівництва за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 4610136800:04:003:0052 загальною площею 1,2642 га та земельній ділянці за кадастровим номером 4610136800:04:003:003:0051 загальною площею 0,2200 га.

Відповідно до умов вказаного договору сторони також погодили, що ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" взамін на передачу орендованих земельних ділянок під будівництво ТОВ "ЕКСКОМБУД" житлового комплексу отримує майнові права та права власності на приміщення (квартири, паркомісця, офіси, нежитлові приміщення, тощо) в розмірі 15% від збудованого об`єкту (квартири, паркомісця, офіси, інші нежитлові приміщення).

Надалі, 16.02.2016 між ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" (первісним кредитором) та ОСОБА_2 (новим кредитором) за згодою ТОВ "Екскомбуд" було укладено договір про відступлення права вимоги.

За цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги і стає кредитором щодо набуття майнових прав та прав власності на квартири, вбудовано-прибудовані приміщення, паркомісця тощо в розмірі 15% від збудованого об`єкту. Зазначене право вимоги виникло у первісного кредитора відповідно до договору про співпрацю 20/11-2015 від 20.11.2015, укладеного між ПП "Спорт-Рекреація" та ТОВ "Екскомбуд".

Даний договір є безоплатним і не є факторингом (п. 1.7. договору).

Як вбачається з тексту договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016, він підписаний від імені ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" директором ОСОБА_6

29.02.2016 між ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016, яким п. 1.7. договору викладено в новій редакції - даний договір не передбачає оплату послуг первісного кредитора за відступлення права вимоги і не є факторингом. Новий кредитор здійснює відшкодування первісному кредитору вартості відступленого права. Таке відшкодування здійснюється в розмірі дійсної ринкової вартості відступленого права відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності і не є оплатою послуг первісного кредитора. Відшкодування проводиться в безготівковому порядку в строк 5 років з моменту укладення даного договору.

16.02.2016 ТОВ "ПРОФОЦІНКА" складено висновок про вартість майнових прав, відповідно до якого ринкова вартість майнових прав ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ", а саме: право вимоги щодо набуття майнових прав та прав власності на нерухоме майно, що випливають із договору про співпрацю №20/11-2015 від 20.11.2015, становить 5 407 000,00 грн. без ПДВ.

16.02.2016 ТОВ "Західна українська консалтингова компанія" складено висновок про вартість оренди земельної ділянки, відповідно до якого ринкова вартість права оренди земельних ділянок загальною площею 1,4842 га, за адресою АДРЕСА_1 , а саме земельної ділянки за кадастровим номером 4610136800:04:003:0052, площею 1,2642 га та земельної ділянки за кадастровим номером 4610136800:04:003:003:0051, площею 0,2200 га, становить 25 972 700,00 грн.

ОСОБА_1 , як учасник ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ", звернулася до суду із позовом про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 ст. 203 ЦК встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Пунктами 1, 3, 5 ст. 65 ГК України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що директор ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" без достатніх на це повноважень від імені відповідача-1 уклало спірний договір про відступлення права вимоги від 16.02.2016. Відсутність повноважень обґрунтовує тим, що всупереч вимогам Закону України "Про господарські товариства", ЦК України, рішення зборів учасників підприємства про уповноваження директора на укладення спірного договору не приймалося.

Однак, як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, статутом ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" не передбачено обмеження повноважень директора на укладення будь-яких договорів, незалежно від їх предмету та ціни. Також статутом не передбачено повноважень зборів учасників підприємства щодо прийняття будь-яких рішень про відчуження будь-якого майна підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Згідно із ст. 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. Як наслідок приватне підприємство не належить до товариств.

Створення юридичної особи у формі приватного підприємства передбачено ст. 63 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання-юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами. Так, дійсно відсутній спеціальний закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" діє на підставі статуту, яким врегульовано його організацію та діяльність, тощо. Вказаний статут є локальним нормативним актом, яким врегульовані вищевказані відносини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). А тому застосовувати аналогію закону до регулювання діяльності приватних підприємств, можливо лише щодо тих відносин, які не врегульовані статутом.

Оскільки статутом ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" передбачено виключні повноваження зборів засновників, а також п. 5.9 визначено, що директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих що входять до виключної компетенції зборів засновників, застосування до даних правовідносин за аналогією закону інших норм цивільного законодавства є безпідставним.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин не може бути застосована і ч. 2. ст. 98 ЦК України, відповідно до якої рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, зазначена норма регулює прийняття рішень лише загальними зборами товариств, до яких приватне підприємство не відноситься.

Відповідно до частин 1, 3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи, директором ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" на момент укладення спірного договору була ОСОБА_6 , яка мала належний обсяг цивільної дієздатності та діяла в межах повноважень, наданих їй законодавством України.

В матеріаліах справи відсутні та не подані такі в суд апеляційної інстанції належні та допустимі докази на спростування висновків, які б підтверджували, що станом на 16.02.2016 (дату укладення спірного договору) директор ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" не мала належних повноважень на укладення договору із відповідачем-2.

Окрім того, судова колегія зазначає, що оспорюваний договір не є безоплатним, оскільки відповідно до додаткової угоди до даного договору, яка була укладена 29.02.2016, передбачено відшкодування вартості такого права згідно із його експертною оцінкою. У 2016 році ТОВ "Профоцінка" була проведена експертна оцінка, відповідно до якої вартість відповідного права становить 5 407 000 грн.

Окрім того, вартість відступленого за спірним договором права не становила 50% вартості майна підприємства. Зазначене підтверджується висновком про вартість прав оренди земельної ділянки, що здійснений ТОВ "Західна українська консалтингова група", згідно з яким така станом на 16.02.2016 становить 25 972 700,00 грн. Водночас вартість відступленого права вимоги, згідно з проведеною ТОВ "Профоцінка" оцінкою становить лише 5 407 000,00 гривень.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження того, що оспорюваний договір укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та спрямований на ухилення від оподаткування доходів.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 на дату звернення до суду є учасником ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ".

Як зазначалося вище, для забезпечення діяльності ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" за рахунок грошових внесків засновників створено статутний фонд у розмірі 50 000,00 грн.

Права учасника підприємства чітко визначені статутом підприємства. Пунктом 5.12. статуту встановлено, що кожен засновник підприємства має право: брати участь в управлінні справами підприємства; брати участь в розподілі прибутку підприємства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати повну інформацію щодо діяльності підприємства; знайомитись з даними бухгалтерського обліку, звітності та іншими документами; продавати, подарувати та в інший спосіб у встановленому законом порядку вирішувати долю своєї частки в статутному фонді підприємства; переважного отримання продукції, товарів, послуг, робіт, вироблених підприємством.

Скаржник посилається на те, що укладення спірного договору порушило його право на участь в управлінні підприємством.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції правомірно встановлено, що оспорюваний договір укладався від імені підприємства його органом управління (виконавчим органом), а саме - директором підприємства.

Згідно п. 6.1. статуту ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства.

Відповідно до ст. 5 статуту ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" управління підприємством здійснюють його органи - збори учасників та директор підприємства.

Зазначені вище положення свідчать про те, що учасник ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ" наділений певними корпоративними правами, тобто правами особи, частка якої визначається у статутному фонді приватного підприємства, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні підприємством, отримання певної частки прибутку даного підприємства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При цьому, до складу повноважень учасника підприємства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право визнавати недійсними правочини, що були укладені самим підприємством, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним підприємством, або якщо таке право надається йому статутом підприємства, позаяк учасник є лише власником частки та не відповідає за зобов`язаннями підприємства, учасником якого він є.

Враховуючи вищенвикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що учасник підприємства не наділений суб`єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна підприємства, як учасник підприємства, він може брати участь в управлінні справами підприємства в порядку, визначеному в установчих документах та законодавстві, що регулює ці правовідносини, тому відчуження майна підприємством не є порушенням прав учасника.

Отже, позов учасника, який не був стороною спірного договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016, не можна визнати обґрунтованим, оскільки в такому випадку відсутнє порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідна судова практика щодо відсутності порушення права учасника в разі оспорювання ним договору, укладеного директором товариства, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, віж 03.12.2019 у справі №904/10956/16.)

Матеріалами справи не підтверджено і позивач не посилався на те, що він наділений суб`єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна підприємства, як і не підтверджено, що таке право надано йому статутом ПП "СПОРТ-РЕКРЕАЦІЯ".

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.).

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Зокрема, у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржником не надано суду апеляційної інстанції належних та допусмих доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2019 у справі № 914/1104/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за перегляд рішення у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2019 у справі № 914/1104/19 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 12.12.2019 (Вх. № ЗАГС 01-05/4565/19 від 19.12.2019) залишити без задоволення.

2.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 13.05.2020.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.