Рішення

від 24.10.2019 по справі 640/13466/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2019 року № 640/13466/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Садохової В.С., розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомГромадської організації "ЗА РИНОК ПРИРОДНОГО ГАЗУ БЕЗ КОРУПЦІЇ" доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг провизнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині, за участю представників:

позивача - Прокопенка П.С.,

відповідача - Смикалова В.Р.,

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 жовтня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Громадської організації "ЗА РИНОК ПРИРОДНОГО ГАЗУ БЕЗ КОРУПЦІЇ" (далі - ГО "ГАЗ БЕЗ КОРУПЦІЇ", позивач) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач) про:

визнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині погодження проекту внутрішнього газопостачання з Оператором ГРМ, а саме "а сам проект внутрішнього газопостачання в частині організації вузла обліку та кошторису затрат на організацію вузла обліку має бути погоджений з Оператором ГРМ. Погодження здійснюється Оператором ГРМ у строк, що не перевищує 15 днів, або у цей самий строк надається (у разі наявності) вичерпний перелік зауважень"

Позов обґрунтовано тим, що ГО "ЗА РИНОК ПРИРОДНОГО ГАЗУ БЕЗ КОРУПЦІЇ" є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано (застосовується) нормативно-правовий акт, що оскаржується.

Так, позивач звертає увагу, Кодекс газорозподільних систем визначає, у тому числі, порядок приєднання об`єкта замовника до газорозподільної системи.

У той же час, як зазначає позивач, абзацом 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ встановлено, що Якщо технічними умовами приєднання точка вимірювання (місце встановлення комерційного вузла обліку) буде визначена в газових мережах внутрішнього газопостачання, проект внутрішнього газопостачання має передбачати заходи з організації вузла обліку та кошторисну частину щодо реалізації цих заходів, а сам проект внутрішнього газопостачання в частині організації вузла обліку та кошторису затрат на організацію вузла обліку має бути погоджений з Оператором ГРМ. Погодження здійснюється Оператором ГРМ у строк, що не перевищує 15 днів, або у цей самий строк надається (у разі наявності) вичерпний перелік зауважень . Втім, як зазначає позивач, відповідне погодження не передбачене порядком вчинення дій з приєднання об`єкта замовника до газорозподільної системи (частиною 9 статті 19 Закону України Про ринок природного газу ).

А тому, на думку позивача, відповідач, перевищив, надані йому Законом України Про ринок природного газу повноваження, щодо регулювання відносин з приєднання та встановив додатковий етап у порядку вчинення дій з приєднання замовників до газорозподільної системи, чим порушив встановлений частиною 9 статті 19 Закону України Про ринок природного газу порядок дій замовника.

Вказані дії, позивач вважає призвели до монополізації ринку проектування та будівництва газових мереж (приєднання до газорозподільної системи) афілійованими , з Операторами ГРМ, особами. Фактично замовник не має можливості обрати незалежну організацію, оскільки Оператори ГРМ максимально (на 3-4 місяці) затягують етап погодження проекту, який визначений у абзаці 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодекс ГРМ, але не передбачений Законом України Про ринок природного газу .

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року за вказаною позовною заявою було відкрито загальне позовне провадження та справу було призначено до розгляду в підготовче засідання.

30 серпня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якій він просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, якою затверджено Кодекс газорозподільних систем жодним чином не порушує законних прав та інтересів позивача.

Зокрема, як зазначає відповідач, позивачем не надано доказів застосування до нього оскаржуваних положень Кодексу газорозподільних систем, або доказів того, що він перебуває у відносинах, до яких може бути їх застосовано.

Також відповідач звертав увагу, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 Про затвердження Кодексу газорозподільних систем прийнята в межах повноважень визначених Закону України Про ринок природного газу , Указом Президента України від 10.09.2014 № 715 Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та у спосіб, визначений законодавством України.

05 вересня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

30 вересня 2019 року подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджувався з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, у поданій відповіді, позивач звертав увагу, що змушуючи замовників, які обрали виконавцем проектно-будівельних робіт іншого суб`єкта господарювання, погоджувати проект з їхнім конкурентом - Оператором ГРМ, відповідач допустив дискримінацію замовників, які обрали іншого суб`єкта господарювання: відмінність, в частині погодження проектів, у правах та обов`язках замовників, які обрали виконавцем проектно-будівельних робіт Оператора ГРМ та замовників, які обрали виконавцем проектно-будівельних робіт іншого суб`єкта господарювання (крім Оператора ГРМ) не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу, відповідна вимога задовольняє лише непомірні апетити Операторів ГРМ та спотворює таким чином конкуренцію.

22 жовтня 2019 року представником відповідача подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких при прийнятті постанови від 30.09.2015 № 2494 Про затвердження Кодексу газорозподільних систем НКРЕКП діяла в межах своєї компетенції та повноважень, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому, в силу статті 2 КАС України, підстави для скасування оскаржуваного рішення Комісії відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року прийнято постанову № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1379/27824.

Абзацом 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем передбачено, що якщо технічними умовами приєднання точка вимірювання (місце встановлення комерційного вузла обліку) буде визначена в газових мережах внутрішнього газопостачання, проект внутрішнього газопостачання має передбачати заходи з організації вузла обліку та кошторисну частину щодо реалізації цих заходів, а сам проект внутрішнього газопостачання в частині організації вузла обліку та кошторису затрат на організацію вузла обліку має бути погоджений з Оператором ГРМ. Погодження здійснюється Оператором ГРМ у строк, що не перевищує 15 днів, або у цей самий строк надається (у разі наявності) вичерпний перелік зауважень.

Вважаючи положення вказаного абзацу протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України Про ринок природного газу від 09.04.2015 року № 329-VIII (далі - Закон № 329-VIII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом шостим частини третьої статті 4 Закону № 329-VIII до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG.

Регулятором ринку природного газу, відповідно до п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону № 329-VIII, є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до статті 4 Закону України Про природні монополії від 20.04.2000 року № 1682-III (далі - Закон № 1682-III в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 2 Закону № 1682-III дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Статтею 11 Закону № 1682-III передбачено, що національні комісії регулювання природних монополій є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 (далі - Положення), визначено, що одним із основних завдань Комісії є, зокрема, державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ.

При цьому, пунктом 13 Положення установлено, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

НКРЕКП має право видавати в установленому порядку разом з органами виконавчої влади спільні акти.

Відповідно до преамбули Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 року № 1160-IV (Закон № 1160-IV) цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Згідно статті 11 Закону № 1160-IV перегляд регуляторного акта здійснюється: на підставі аналізу звіту про відстеження результативності цього регуляторного акта; за ініціативою регуляторного органу, який прийняв відповідний регуляторний акт; в інших випадках, передбачених Конституцією та іншими законодавчими актами України.

Статтею 21 Закону № 1160-IV встановлено, що проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Тривалість погодження проекту регуляторного акта не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту уповноваженим органом.

Уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта.

Рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта повинно містити обґрунтовані зауваження та пропозиції щодо цього проекту та/або щодо відповідного аналізу регуляторного впливу.

Після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу.

У разі незгоди з рішенням про відмову в погодженні проекту регуляторного акта розробник цього проекту може звернутися відповідно до уповноваженого органу з ініціативою щодо утворення погоджувальної групи для проведення консультацій з метою усунення суперечностей. До складу погоджувальної групи входять представники розробника проекту регуляторного акта та уповноваженого органу.

Якщо поданий на погодження проект регуляторного акта не оприлюднювався розробником цього проекту, уповноважений орган залишає цей проект без розгляду, про що повідомляє розробникові проекту в письмовій формі не пізніше наступного робочого дня з дня одержання відповідного проекту уповноваженим органом.

Після оприлюднення проект регуляторного акта, який було залишено без розгляду, подається його розробником на погодження до уповноваженого органу в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що відповідно до частини третьої статті 4 та статті 33 Закону України Про ринок природного газу , пункту 119 Плану діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з підготовки проектів регуляторних актів на 2015 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 11.12.2014 № 762, Комісією було розроблено проект та затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 Кодекс газорозподільних систем.

У відповідності до статті 9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , проект регуляторного акта - постанови НКРЕКП Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб було оприлюднено з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП www.nerc.gov.ua в мережі Інтернет.

Крім того, у відповідності із статтею 21 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності для погодження до уповноваженого органу (Державної регуляторної служби України) разом з проектом регуляторного акта Комісією подано аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Листом Державної регуляторної служби України від 06.11.2015 року № 8471/0/20-15 Комісію повідомлено, що за результатами проведеної експертизи проект постанови НКРЕКП відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Листом Антимонопольного комітету України від 30.09.2015 року №128-06/01-9936, в межах компетенції, повідомлено про погодження проекту постанови НКРЕКП Про затвердження Кодексу газорозподільних систем .

Листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 06.11.2015 року № 7193/24487-0-26-15/12.2.1 повідомлено Комісію, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 Про затвердження Кодексу газорозподільних систем відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Також листом Міністерства юстиції України від 09.11.2015 року № 24466-0-26-15.-10.1 повідомлено, що згідно з наказом Міністерства юстиції України від 06.11.2015 року № 2237/5 повернуто після державної реєстрації постанову НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 Про затвердження Кодексу газорозподільних систем , зареєстровану у Міністерстві юстиції 06.11.2015 року за № 1378/27824.

Беручи викладене вище, суд зазначає, що відповідно до положень пункту 4.2 розділу IV Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, під час проходження державної реєстрації нормативно-правових актів здійснюється їх правова експертиза, а саме перевіряються їх відповідність Конституції та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки.

Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метою встановлення повноважень суб`єкта нормотворення на прийняття цього нормативно-правового акта, забезпечення його відповідності законодавству, якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії.

Таким чином, суд приходить до переконання, що НКРЕКП при прийнятті Кодексу газорозподільних систем в тому числі і абзацу 2 пункту 8 глави 2 його розділу V, діяла відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема у межах повноважень, визначених Законом України Про ринок природного газу .

У той же час, вирішуючи дану адміністративну справу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Водночас, суд звертає увагу, що положеннями частини другої статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про застосування чи можливість застосування спірного рішення відповідача до позивача або членів його ГО "ГАЗ БЕЗ КОРУПЦІЇ".

Таких доказів не було і встановлено судом під час розгляду даної справи.

Таким чином, вказане вище свідчить, що безпосередньо ГО "ГАЗ БЕЗ КОРУПЦІЇ" не зазнала жодного втручання в свої права, внаслідок прийняття абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем, оскільки вказаний абзац не спричинив суттєвого негативного впливу саме для позивача та останній не зазнав жодної реальної шкоди.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення відповідача на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з оскаржуваним абзацом 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Громадської організації "ЗА РИНОК ПРИРОДНОГО ГАЗУ БЕЗ КОРУПЦІЇ" (код ЄДРПОУ 42783092, 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.11.2019 року.