Постанова

від 09.06.2020 по справі 640/13466/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13466/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у справі за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом Громадської організації За ринок природного газу без корупції до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація За ринок природного газу без корупції звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просила суд:

- визнати протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині погодження проекту внутрішнього газопостачання з Оператором ГРМ, а саме: а сам проект внутрішнього газопостачання в частині організації вузла обліку та кошторису затрат на організацію вузла обліку має бути погоджений з Оператором ГРМ. Погодження здійснюється Оператором ГРМ у строк, що не перевищує 15 днів, або у цей самий строк надається (у разі наявності) вичерпний перелік зауважень .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

У січні 2020 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року.

Вказана заява обґрунтована тим, що 09.01.2020 її представником засобами поштового зв`язку отримано постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/988/18, якою встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України норму статті 11 Закону України Про природні монополії (щодо утворення та ліквідації національних комісій) викладено в редакції, яка втратила чинність у березні 2014 року.

При цьому, заявник зазначає, що відповідно до чинної з 13 березня 2014 року редакції статті 11 зазначеного Закону повноваження у Президента України утворювати національні комісії відсутні, оскільки положення, якими це передбачено, втратили чинність згідно рішення Конституційного суду України № 14-рп/2008 від 08 липня 2008 року.

Відтак, оскільки в основу судового рішення від 24.10.2019, яке підлягає перегляду, на думку заявника, покладено висновки про законність утворення, наявність повноважень та компетенції відповідача на видання правових актів у спірних правовідносинах, шляхом видання відповідних постанов, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/988/18 є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, оскільки суд і сторони керувалися оприлюдненою, проте нечинною редакцією ст. 11 Закону України Про природні монополії .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року в адміністративній справі за позовом Громадської організації За ринок природного газу без корупції до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині. Залишено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року в силі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року та направити заяву про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що редакція статті 11 Закону України Про природні монополії , викладена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України втратила чинність у березні 2014 року, відповідно обставина нечинності вказаної статті була відома суду під час ухвалення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року.

Зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали не надано правової оцінки незаконності утворення вказаного органу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано, що заявником по суті ставиться питання не перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а ставиться питання про перегляд постанови виходячи з інших правових підстав та норм Закону, зміст якого на думку заявника не був врахований судом.

Втім, під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі позовних вимог, які були предметом судового розгляду та переглядати інші підстави позову.

Відповідач звертає увагу, що наведені ОСОБА_1 обставини є новими аргументами та доказами у справі, свідченням намагання заявника переглянути справу за допомогою нових доказів.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що обставини на які посилається заявник не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, так як є переоцінкою доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою вказаної статті визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З аналізу викладеного вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14, від 14 травня 2019 року у справі №826/14797/15.

Згідно з частиною третьою статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим в постанові від 19.03.2019 у справі №204/153/16-а.

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення у справі Праведная проти Росії , заява № 69529/01).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2019 у задоволенні позовних вимог Громадської організації За ринок природного газу без корупції до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині погодження проекту внутрішнього газопостачання з Оператором ГРМ, а саме: а сам проект внутрішнього газопостачання в частині організації вузла обліку та кошторису затрат на організацію вузла обліку має бути погоджений з Оператором ГРМ. Погодження здійснюється Оператором ГРМ у строк, що не перевищує 15 днів, або у цей самий строк надається (у разі наявності) вичерпний перелік зауважень - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що НКРЕКП при прийнятті Кодексу газорозподільних систем в тому числі і абзацу 2 пункту 8 глави 2 його розділу V, діяла відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема у межах повноважень, визначених Законом України Про ринок природного газу .

Окрім цього, судом під час розгляду вказаної справи не було встановлено відсутність порушення оскаржуваним абзацом 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем прав, свобод чи інтересів Громадської організації За ринок природного газу без корупції або його членів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач в межах повноважень, визначених Законом, прийняв оскаржувані пункти Кодексу газорозподільних систем, тому підстави для визнання їх нечинними та скасування - відсутні.

У той же час, у заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 , як на нововиявлену обставину для перегляду судового рішення, вказує на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №9901/988/18, якою зобов`язано Верховну Раду України на власному офіційному веб-сайті (веб-порталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 682-ІІІ Про природні монополії , відповідно до редакції, чинної станом на 07 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23 лютого 2014 року №763-VІІ Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України , у редакції Закону України від 27 лютого 2014 року №798-VII Про внесення змін до статті 2 Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України та яка була прийнята після ухвалення рішення, про перегляд якого подано заяву.

Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстави, на які посилається у заяві ОСОБА_1 , як на нововиявлені обставини, не відповідають правовим положенням ст. 361 КАС України.

Прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 9901/988/18 не є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 28.11.1999 у справі Brumarescu v. Romania наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів . Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтись повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ryabykh v. Russia від 24.07.2003).

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук