Ухвала

від 25.06.2020 по справі 640/13466/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 640/13466/19

адміністративне провадження № К/9901/15030/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, прийнятих за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року, у справі за позовом Громадської організації За ринок природного газу без корупції (далі - ГО) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Нацкомісія), про визнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині,

ВСТАНОВИВ:

ГО звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та нечинним абзац 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині погодження проекту внутрішнього газопостачання з Оператором ГРМ, а саме: а сам проект внутрішнього газопостачання в частині організації вузла обліку та кошторису затрат на організацію вузла обліку має бути погоджений з Оператором ГРМ. Погодження здійснюється Оператором ГРМ у строк, що не перевищує 15 днів, або у цей самий строк надається (у разі наявності) вичерпний перелік зауважень .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

У січні 2020 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції подала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року.

На обґрунтування заяви зазначила, що 09.01.2020 її представником засобами поштового зв`язку отримано постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/988/18, якою встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України норму статті 11 Закону України Про природні монополії (щодо утворення та ліквідації національних комісій) викладено в редакції, яка втратила чинність у березні 2014 року.

При цьому, заявниця зазначила, що відповідно до чинної з 13 березня 2014 року редакції статті 11 зазначеного Закону повноваження у Президента України утворювати національні комісії відсутні, оскільки положення, якими це передбачено, втратили чинність згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008. Відтак, оскільки в основу судового рішення від 24.10.2019, яке підлягає перегляду, на думку заявника, покладено висновки про законність утворення, наявність повноважень та компетенції відповідача на видання правових актів у спірних правовідносинах, шляхом видання відповідних постанов, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/988/18 є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи, оскільки суд і сторони керувалися оприлюдненою, проте нечинною редакцією статті 11 Закону України Про природні монополії .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у цій справі.

Залишено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року в силі.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 червня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 не погодилася із цими судовими рішеннями і подала касаційну скаргу про їх скасування.

Колегія суддів перевірила наведене в касаційній скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із такого.

У силу вимог частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою вказаної статті визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З аналізу викладеного вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14, від 14 травня 2019 року у справі №826/14797/15.

Згідно з частиною третьою статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим в постанові від 19.03.2019 у справі №204/153/16-а.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення у справі Праведная проти Росії , заява № 69529/01).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 у задоволенні позовних вимог ГО до Нацкомісії про визнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині погодження проекту внутрішнього газопостачання з Оператором ГРМ, а саме: а сам проект внутрішнього газопостачання в частині організації вузла обліку та кошторису затрат на організацію вузла обліку має бути погоджений з Оператором ГРМ. Погодження здійснюється Оператором ГРМ у строк, що не перевищує 15 днів, або у цей самий строк надається (у разі наявності) вичерпний перелік зауважень - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Накомісія при прийнятті Кодексу газорозподільних систем в тому числі і абзацу 2 пункту 8 глави 2 його розділу V, діяла відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема у межах повноважень, визначених Законом України Про ринок природного газу .

Окрім цього, судом під час розгляду вказаної справи не було встановлено відсутність порушення оскаржуваним абзацом 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем прав, свобод чи інтересів ГО або його членів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач в межах повноважень, визначених Законом, прийняв оскаржувані пункти Кодексу газорозподільних систем, тому підстави для визнання їх нечинними та скасування відсутні.

У той же час, у заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 , як на нововиявлену обставину для перегляду судового рішення, вказує на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №9901/988/18, якою зобов`язано Верховну Раду України на власному офіційному веб-сайті (веб-порталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 682-ІІІ Про природні монополії , відповідно до редакції, чинної станом на 07 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23 лютого 2014 року № 763-VІІ Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України , у редакції Закону України від 27 лютого 2014 року №798-VII Про внесення змін до статті 2 Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України та яка була прийнята після ухвалення рішення, про перегляд якого подано заяву.

Однак, дослідивши матеріали справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що підстави, на які посилається у заяві ОСОБА_1 , як на нововиявлені обставини, не відповідають правовим положенням статті 361 КАС України.

Прийняття 20 листопада 2019 року рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 9901/988/18 не є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 28.11.1999 у справі Brumarescu v. Romania наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів . Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтись повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ryabykh v. Russia від 24.07.2003).

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, належним чином проаналізувавши наведені правові положення та врахувавши вищезазначені обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року, при цьому, Верховний Суд констатує, що правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 296, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, прийнятих за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року, у справі за позовом Громадської організації За ринок природного газу без корупції до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем в частині.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Судді: А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко