Ухвала

від 06.11.2019 по справі 567/1411/18

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1411/18

УХВАЛА

06 листопада 2019 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області в складі судді Назарук В.А., вивчивши скаргу Українського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мітра" на дії державного виконавця Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області при винесенні постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження

встановив:

до Острозького районного суду надійшла скарга Українського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мітра" на дії державного виконавця Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області, в якій скаржник просить визнати дії Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області при винесенні постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 17.03.2019 (ВП №58639050, ВП №59819500) протиправними.

Згідно ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У відповідності до ст.ст. 184 , 186 , 187 ЦПК України суд, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, наділений повноваженнями вирішувати питання щодо відповідності заяви вимогам процесуального законодавства, наявності підстав для повернення заяви, підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі та визначення предметної та суб`єктної юрисдикції зазначеної справи, судом встановлено наступне.

Згідно із статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із статтею 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом , іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов"язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Згідно ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів скарги вбачається, що скаржник оскаржує дії державного виконавця Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області при винесенні постанови ВП №59819500 від 17.10.2019 року, якою стягнуто з боржника Українське ТОВ фірма Мітра на користь Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області витрати виконавчого провадження в розмірі 136,78 грн. та постанови ВП №58639050 від 17.10.2019 року, якою стягнуто з боржника Українське ТОВ фірма Мітра на користь Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області витрати виконавчого провадження в розмірі 210,39 грн.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження є самостійними виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 74 Закону України Про виконавче провадження , які регулюють оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішення, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

З наведених норм права вбачається, що імперативною нормою ст. 74 Закону України Про виконавче провадження крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 у справах №921/16/14-г/15, №127/9870/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №2-01575/11, від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц, від 03 та від 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 та №766/740/17-ц, від 29 травня 2019 року у справі 758/8095/15-ц.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкриті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказані обставини свідчать про відсутність передумов відкриття провадження в справі за поданою скаргою та є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки зазначена скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.186, ст.ст.260, 353 ЦПК України,

постановив:

у відкритті провадження за скаргою Українського товариства з обмеженою відповідальністю "Мітра" (місцезнаходження - м.Нетішин вул.Ринкова,5 ЄДРПОУ 21311617) на дії державного виконавця Нетішинського міського відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області при винесенні постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, відмовити.

Роз`яснити скаржнику право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.