Постанова

від 31.10.2019 по справі 344/15683/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 344/15683/15-ц

провадження № 61-29757св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гражда , Івано-Франківська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гражда , Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним державного акту на право власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування та зобов`язання демонтувати огорожу прибудинкової території за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року у складі судді Пастернак І. А. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Томин О. О., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який змінила у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

При заселенні в зазначену квартиру нею було виявлено огорожу із залізобетонних плит висотою 3,5 м, яка огороджує територію сусіднього будинку в„– 19А по вулиці Гаркуші у місті Івано-Франківську та знаходиться в підпорядкуванні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гражда (далі - ОСББ Гражда ).

Жителі будинку в„– 18 по вулиці Гаркуші неодноразово зверталися з вимогою про демонтаж даної огорожі, однак їх вимоги було залишено без задоволення.

Також вони неодноразово зверталися до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, від яких отримали відповідь про те, що огорожа на прибудинковій території будинку в„– 19А по вулиці Гаркуші суперечить пункту 2 * додатку 3.1 ДБН 360-92* Планування і забудови міських і сільських поселень .

Вважає рішення Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, що знаходиться між будинками №№ 19, 19А, 21, 23 по вулиці Гаркуші таким, що порушує права як суміжних землекористувачів щодо користування присадибною ділянкою та землями загального користування, які забезпечують їй та службовим автомобілям проїзд до її будинку та прибудинкової території.

Власниками суміжної земельної ділянки порушується її право на користування та розпорядження власним майном та створюються небезпечні умови для життя, так як у випадку настання надзвичайної ситуації вона буде позбавлена можливості на своєчасне отримання допомоги від уповноважених служб.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 027250 від 27 вересня 2009 року, кадастровий номер 2610100000:06:001:0154; усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування, що знаходиться у дворовій частині будинків в„–в„– 19, 19А, 21, 23 по вулиці Гаркуші у місті Івано-Франківську та зобов`язати ОСББ Гражда за власний рахунок знести (демонтувати) самовільно встановлену капітальну огорожу (паркан) на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:06:001:0154, що розташована по вулиці Гаркуші, 19А у місті Івано-Франківську .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вимога про визнання недійсним державного акту є безпідставною та необґрунтованою, оскільки зазначений акт виданий на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2009 року, яке ніким не оскаржувалося, не скасовувалося та є чинним. Ні позивачем, ні її представником не надано належних та допустимих доказів щодо недійсності державного акту. Приймаючи рішення міська рада не могла порушити права позивача, оскільки ОСОБА_2 на час прийняття рішення не була власником квартири в будинку АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову про зобов`язання ОСББ Гражда за власний рахунок знести (демонтувати) самовільно встановлену капітальну огорожу (паркан) на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:06:001:0154, що розташована по вулиці Гаркуші, 19А у місті Івано-Франківську , суд апеляційної інстанції виходив з того, що розташована по вулиці Гаркуші, 19А у місті Івано-Франківську огорожа є розбірною, фундаментально не пов`язаною із земельною ділянкою, тобто не є капітальною спорудою (огорожею), а отже може бути розібраною в будь-який час при необхідності доступу відповідних спецслужб.

Зазначена огорожа встановлена навколо дитячого та відпочинкового майданчиків, що підтверджується фотофіксацією зазначеної огорожі, а не будинку, як вбачається з копії Генерального плану, а тому вимоги позивача в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що докази та обставини, наведені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують. При ухваленні рішення місцевим судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Порушень, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів апеляційного суду не встановлено.

Також апеляційний суд зазначив про те, що позивачем не доведено, що встановленням спірної огорожі порушуються протипожежні та санітарні норми, зокрема порушено відстань від стіни сусіднього житлового будинку до огорожі.

Зокрема позивачем в суді не ставилося питання про знесення частини цієї огорожі, що межує з сусіднім будинком, чим порушуються протипожежні та санітарні норми, а просить демонтувати всю огорожу, тому такі вимоги є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги Порядок встановлення огорож у місті Івано-Франківську, згідно з яким встановлення огорожі погоджує Департамент містобудування та архітектури чи надає аргументовану відмову протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Відповідач не звертався до зазначеного органу та не отримував будь-яких погоджень на встановлення огорожі.

Також поза увагою судів залишилися невиконані відповідачем приписи та листи Департаменту містобудування, архітектури і культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, а також лист Державної служби надзвичайних ситуацій від 10 серпня 2016 року, в якому зазначено про те, що керівництву ОСББ Гражда вручено припис, а особу відповідальну за протипожежний стан притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідач без згоди суміжних землевласників здійснив приватизацію земельної ділянки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2018 року представник ОСББ Гражда - адвокат Бандура В. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що позивач не привела жодної норми закону, яка б передбачала визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, що є прибудинковою територією будинку в„– 19А по вулиці Гаркуші у місті Івано-Франківську . Державні акти на право власності на земельну ділянку були видані на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2009 року, яке є чинним. Івано-Франківська міська рада не могла порушити прав ОСОБА_2 , оскільки на час прийняття рішення вона не була ні власником квартири у будинку АДРЕСА_1 ні власником самого будинку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У 2009 році Державним підприємством Центр державного земельного кадастру складено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку ОСББ Гражда на території Івано-Франківської міської ради на вулиці Гаркуші , 19А загальною площею 0,1574 га.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСББ Гражда загальною площею 0,1574 га (в тому числі земельна ділянка № 1 площею 0,1301 га та земельна ділянка № 2 площею 0,0273 га) на вулиці Гаркуші, 19А за рахунок земель міської ради.

Земельні ділянки загальною площею 0,1574 га передано у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Дане рішення є чинним.

На підставі зазначеного рішення ОСББ Гражда видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 027250 від 27 вересня 2009 року з якого встановлено, що ОСББ Гражда є власником земельної ділянки площею 0,1301 га, яка розташована на вулиці Гаркуші, 19А у місті Івано-Франківську із цільовим призначенням для обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Кадастровий номер земельної ділянки: 2610100000:06:001:0154.

Згідно з листом Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20 травня 2015 року № Т/678, адресованим ОСОБА_2 , обстежено прибудинкову територію по вулиці Гаркуші, 19 у місті Івано-Франківську та встановлено, що вона огороджена глухим парканом із залізобетонних конструкцій. Пунктом 3.7. Порядку встановлення огорож в місті Івано-Франківську, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05 лютого 2015 року № 84, заборонено передбачати огорожу багатоквартирних житлових будинків, тому, огорожа прибудинкової території повинна бути демонтована.

Згідно з пунктом 3.7 зазначеного Порядку заборонено передбачати огорожу багатоквартирних житлових будинків, за винятком житлових комплексів, на території яких передбачено влаштування відпочинкових, дитячих, господарських, спортивних майданчиків згідно містобудівного розрахунку для забезпечення умов відпочинку та облаштування майданчиків для твердих побутових відходів для мешканців цих комплексів.

Як вбачається з копії витягу з Генерального плану багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вулиці Гаркуші, 21 в місті Івано-Франківську , погодженого Головним архітектором міста Івано-Франківська, під № 4 та № 5 на плані біля будинку в„– 19А по вулиці Гаркуші знаходиться відповідно майданчик для відпочинку та дитячий майданчик, які огороджені від автостоянки, що знаходиться на плані під № 7, тому висновок департаменту в цій частині є неправильним.

Згідно з приписом Відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою від 25 квітня 2016 року № 249 встановлено порушення Правил благоустрою міста Івано-Франківська, а саме: розміщено огорожу в межах прибудинкової території між будинками № 19 А, № 19 , № 23 , № 21 по вулиці Гаркуші в місті Івано-Франківську , на яку відсутні погоджувальні документи (на час звернення), та зобов`язано голову ОСББ Гражда ОСОБА_3 усунути порушення до 04 травня 2016 року шляхом пред`явлення погоджувальних документів або демонтування огорожі (якщо такі документи відсутні).

На виконання зазначеного припису відповідачами було надано підтвердження того, що зазначена огорожа встановлена в межах приватної земельної ділянки згідно з державними актами на право власності серії ЯЗ № 027250 від 27 вересня 2009 року та серії ЯЗ № 028500 від 28 вересня 2009 року, що підтверджується листом Івано-Франківської міської прокуратури від 22 серпня 2014 року № 461-13 та виготовлено проект споруди зовнішньої огорожі території ОСББ Гражда по вулиці Гаркуші, 19А .

Також судами встановлено, що спірна огорожа на земельній ділянці по вулиці Гаркуші, 19А у місті Івано-Франківську встановлена навколо дитячого та відпочинкового майданчиків, що підтверджується фотофіксацією зазначеної огорожі, а не будинку, як вбачається з копії Генерального плану, є розбірною, фундаментально не пов`язаною із земельною ділянкою, тобто не є капітальною спорудою. Така огорожа може бути розібраною в будь-який час при необхідності доступу відповідних спецслужб.

Крім того, зазначена огорожа проходить по всьому периметру приватизованої ОСББ Гражда земельної ділянки і встановлена в межах норм, визначених відповідним Порядком встановлення огорож, тобто має висоту не більше 2 метрів і є розбірною.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 травня 2018 року справу № 344/15683/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 4 ЦПК України 2004 року здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004 року).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 303, частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України 2004 року.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

Згідно з статтею 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно з статтею 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з статтею 14 Закону України Про благоустрій населених пунктів об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів огорожі і ворота відносяться до малих архітектурних форм.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю (негаторний позов).

Згідно з частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 , зокрема посилалася на те, що власниками суміжної земельної ділянки порушується її право на користування та розпорядження власним майном та створюються небезпечні умови для життя, так як у випадку настання надзвичайної ситуації вона буде позбавлена можливості на своєчасне отримання допомоги від уповноважених служб.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, дійшовши висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, на порушення вищенаведених норм процесуального права не дослідив зібрані у справі докази, які, зокрема підтверджують факт порушення ОСББ Гражда протипожежних норм, а саме:

- лист Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 07 липня 2015 року № 1245/14-05, згідно з яким встановлена огорожа суперечить пункту 2* додатку 3.1 ДБН 360-92* Планування і забудови міських і сільських поселень ;

- лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10 серпня 2016 року № 03-11643/261, згідно з яким управлінням проведено позапланову перевірку фактів під час якої встановлено, що бетонна огорожа (глуха) висотою 1,9 м дійсно зменшує ширину проїзду для пожежних автомобілів, у зв`язку з чим керівництву ОСББ Гражда вручено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а особу, відповідальну за протипожежний стан, притягнуто до адміністративної відповідальності;

- лист заступника міського голови від 08 серпня 2016 року № КО/2878, згідно з яким огорожа навпроти наскрізного проїзду від вулиці Гаркуші під будинком № 19 на відстані близько 4 м унеможливлює проїзд у двір пожежної автодрабини, яка по довжині має розмір 10-12 м. Іншого заїзду у двір будинків №№ 19 , 19А, 21, 21а не існує. Через встановлення вказаної огорожі існує реальна небезпека у випадку пожежі для мешканців квартир будинків № в„– 19, 19А, 21, 21 а, які мають другий евакуаційний вихід (на балкон) у двір цих будинків. Окрім того, пожежна спецтехніка повинна мати простір для маневру (в тому числі розвороту), що в даному випадку відсутнє;

- лист Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини від 04 квітня 2016 року № 591/51-08/05, згідно з яким огорожа навпроти наскрізного проїзду від вулиці Гаркуші під будинком № 19 на відстані близько 4 м унеможливлює проїзд у двір пожежної автодрабини, яка по довжині має розмір 10-12 м. Іншого заїзду у двір будинків №№ 19 , 19А, 21, 21а не існує. Через встановлення вказаної огорожі існує реальна небезпека у випадку пожежі для мешканців тих квартир будинків №№ 19 , 19А,21, 21а, які мають другий евакуаційний вихід (на балкон) у двір цих будинків. Окрім того, пожежна спецтехніка повинна мати простір для маневру (втому числі розвороту), що в даному випадку відсутнє;

- лист Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 23 вересня 2016 року № 04-10392/11 та припис № 188 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 29 липня 2016 року, згідно з якими голову ОСББ Гражда зобов`язано забезпечити ширину проїзду для пожежних автомобілів відповідно до ДБН та зобов`язано демонтувати встановлену глуху огорожу (бетонну) висотою 1,9 м, що блокує проїзд до тильної сторони будинку.

Також безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що позивачем не ставилося питання про знесення частини спірної огорожі, що межує із сусіднім будинком, оскільки звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_2 просила, зокрема зобов`язати відповідача за власний рахунок знести (демонтувати) самовільно встановлену капітальну огорожу (паркан).

У разі наявності підстав для задоволення позову апеляційний суд відповідно до повноважень, наданих йому процесуальним законодавством не був позбавлений можливості ухвалити рішення про часткове задоволення позову.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене цим судом рішення в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування та зобов`язання демонтувати огорожу прибудинкової території не може вважатися законними і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню в цій частині з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в означеній частині в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, з огляду на таке.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСББ Гражда загальною площею 0,1574 га (в тому числі земельні ділянка № 1 площею 0,1301 та земельна ділянка № 2 площею 0,0273 га) на вулиці Гаркуші, 19А за рахунок земель міської ради. Земельні ділянки загальною площею 0,1574 га передано у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Дане рішення є чинним.

На підставі зазначеного рішення ОСББ Гражда , зокрема видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 027250 від 27 вересня 2009 року, згідно з якими ОСББ Гражда є власником земельної ділянки площею 0,1301 га із цільовим призначенням для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Конституцією України визнається право за органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення, що цілком узгоджується з положеннями пунктом 2 статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, відповідно до змісту якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки рішення Івано-Франківської міської ради від 30 липня 2009 року, на підставі якого видано державний акт є чинним.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в означеній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування та зобов`язання демонтувати огорожу прибудинкової території і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська