Постанова

від 07.11.2019 по справі 125/606/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 125/606/15-ц

провадження № 61-26414св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчук М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , правонаступник ОСОБА_3 ,

третя особа - Барська державна нотаріальна контора Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Денишенко Т. О., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , третя особа - Барська державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина.

Вона подала заяву про прийняття спадщини за законом та заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте отримала відмову в зв`язку з тим, що право на спадкування визначено заповітом, який залишив її батько на ОСОБА_2 Заповіт посвідчений Барською державною нотаріальною конторою Вінницької області 22 грудня 2006 року за № 2-2842.

Зазначала, що її батько на час складання заповіту 22 грудня 2006 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними за станом здоров`я, перебував на обслуговуванні в комунальній установі Територіальний центр соціального обслуговування Барського району , про існування заповіту він ніколи не говорив, а запевняв, що все майно залишить їй. Крім того, постійне перебування батька з 06 грудня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дня своєї смерті, при наявності другого працездатного подружжя на обслуговуванні в соціальній установі свідчать, що її батько потребував допомоги відповідача, оскільки знаходився в безпорадному стані через похилий вік та тяжку хворобу. Відповідач, як дружина спадкодавця, ухилялась від надання йому будь-якої допомоги, тому повинна бути усунута від права на спадкування за законом.

Враховуючи викладене, позивач просила суд

- визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 , що посвідчений Барською державною нотаріальною конторою Вінницької області 22 грудня 2006 року за реєстровим № 2-2842;

- усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом;

- визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 червня 2016 року, видані на ім`я ОСОБА_3 , що зареєстровані приватним нотаріусом Крижанівським А. П. у Реєстрі нотаріальних дій за №539 (серія НАІ 751223), у Реєстрі за № 537 (серія НАІ 751222), у Реєстрі за №535 (серія НАІ 751221);

- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 1,1347 га, розташовану за адресою: Вінницька область, Барський район, територія Кузьминецької сільської ради; земельну ділянку площею 0,1097 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ,;

- витребувати з незаконного володіння відповідача вказане нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 22 червня 2017 року у складі судді Хитрука В. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2, посвідченийБарською державною нотаріальною конторою Вінницької області 22 грудня 2006 року за реєстровим номером 2-2842.

Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 червня 2016 року, що видані на ім`я ОСОБА_3 та зареєстровані приватним нотаріусом Крижанівським А. П. у Реєстрі за № № 539, 537, 535.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно - земельні ділянки площами 1,1347 га і 0,1097 га з кадастровими номерами 0520282400:02:002:0194 та 0520210100:03:003:0012, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 .

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 вказане майно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що при складанні заповіту заповідач знаходився у безпорадному стані через тяжку хворобу, фізичні вади та похилий вік, не міг сам прочитати заповіт, тому при його посвідченні не були дотриманні вимоги частини другої статті 1248, частини другої статті 1253 ЦК України.

Усуваючи відповідача від права на спадкування за законом, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2018 року рішення Барського районного суду Вінницької області від 22 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Апеляційний суд виходив із недоведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про призначення додаткової посмертної експертизи, проведення якої є обов`язковим у даній категорії справи для доведення її позовних вимог, а також відхилив клопотання позивача про допит експертів, які проводили посмертну судово-психіатричну експертизу.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Барська державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребувано з Барського районного суду Вінницької області зазначену справу.

Зупинено виконання постанови апеляційного суду від 21 березня 2018 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 4 646,40 грн до закінчення касаційного провадження.

Зупинено дію постанови апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2018 року в частині скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали Барського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року, до закінчення касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

01 квітня 2014 року приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Крижанівським А. П. відкрита спадкова справа 3/2014.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги .

29 вересня 2014 року приватний нотаріус Крижанівський А. П. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв 'язку з тим, що право на спадкування визначено заповітом, який залишив ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 на все належне йому майно.Даний заповіт посвідчений Барською державною нотаріальною конторою Вінницької області 22 грудня 2006 року за реєстровим номером 2-2842.

Під час розгляду в суді першої інстанції цивільної справи відповідач ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть від 11 листопада 2015 року, в зв`язку з чим, відповідно до частини першої статті 37 ЦПК України (в редакції , чинній на час вчинення процесуальної дії ) судом залучено до участі у розгляді справи в якості відповідача спадкоємця померлої ОСОБА_2 правонаступника ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 65/2015.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанціїнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216 , 1217, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України ).

Відповідно до частин першої - третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно заповіту від 22 грудня 2006 року, що посвідчений державним нотаріусом Барської державною нотаріальної контори Вінницької області, він складений нотаріусом зі слів ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , до підписання прочитаний вголос заповідачем, який зазначив текст заповіту прочитаний мною, ОСОБА_4 особисто вголос, його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірена.

Апеляційний суд установив, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 спрямоване на передачу майна саме ОСОБА_2 , було вільним та відповідало його волі, оспорюваний заповіт оформлений та посвідчений у встановленому законом порядку.

За правилами, передбаченими статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК Україниза рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Апеляційний суд також установив, що обставини, на які посилалась позивач як на підставу для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування не підтверджені належними та допустимими доказами. Не містять матеріали справи й доказів винної поведінки ОСОБА_2 та ухилення від надання допомоги ОСОБА_4 .

У заявлених позовних вимогах позивач як на підставу для визнання заповіту недійсним посилалась також на те, що її батько під час складення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК (в редакції 2004 року) зобов 'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК (в редакції 2004 року).

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225 , частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК (в редакції 2004 року) за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року за клопотанням представника позивача призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.

Висновком судово-психіатричної експертизи від 11 січня 2018 року № 2, проведеної Вінницькою обласною психоневрологічною лікарнею ім. акад. О. І. Ющенка, встановлено, що амбулаторна медична картка з Барської центральної районної лікарні на ім`я ОСОБА_4 є малоінформативною, де формально зазначені лише соматичні скарги, при цьому сфери психічної діяльності (мислення, емоції, память, інтелект, критика) не описані, а надані покази свідків суперечливі, а тому надання відповідні на запитання, чи міг ОСОБА_4 на час укладення заповіту від 22 грудня 2006 року усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки, не є можливим.

Виходячи зі встановлених фактичних обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним та усунення від права на спадкування в зв`язку з їх недоведеністю.

Правильним є і висновок апеляційного суду про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих 02 червня 2016 року ОСОБА_3 на підставі заповіту, складеного 03 квітня 2009 року ОСОБА_2 , оскільки вони є похідними.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд відхилив клопотання про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи, колегія суддів відхиляє, оскільки висновок експерта є одним із доказів, який для суду не має заздалегідь встановленої сили, а

оцінюється судом разом з іншими доказами у їх сукупності. У даній справі апеляційний суд за клопотанням представника позивача призначив судово-психіатричну експертизу та за її результатами дослідив всі докази у сукупності відповідно з вимогами процесуального закону.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.

Згідно з положеннями статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2018 року , оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2018 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 4 646, 40 грн та зупинено дію цієї постанови в частині скасування заходів забезпечення позову, вжитих заходів відповідно до ухвали Барського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року, до закінчення касаційного провадження у справі, тому виконання зазначеного рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 , 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 4 646, 40 грн.

Поновити виконання дії постанови апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2018 року в частині скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали Барського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук