Ухвала
08 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 757/43667/16-ц
провадження № 61-19593ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року та постанову Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, зареєстрований в реєстрі за № 2655 від 14 жовтня 2011 року, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору дарування житлового будинку, зареєстрованого в реєстрі за № 2655 від 14 жовтня 2011 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишено без змін.
31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на підставі статті 405 ЦПК України та просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року та постанову Верховного Суду від 09 вересня 2019 року, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року залишити без змін. У прохальній частині касаційної скарги заявник просить також передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 405 ЦПК України, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами глави 2 (Касаційне провадження) ЦПК України.
На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частин першої-другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
До касаційної скарги заявником додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яка мотивована тим, що представник ОСОБА_1 адвокат Бельмас Л. О. отримав копію постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в приміщенні Печерського районного суду міста Києва лише 28 жовтня 2019 року. На підтвердження вказаного заявником додано копію заяви про видачу рішення із розпискою.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV
v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржена постанова прийнята Київським апеляційним судом 13 грудня 2018 року . Повний текст постанови виготовлено судом 17 грудня 2018 року, оприлюднено 19 грудня 2018 року.
Враховуючи викладене, останнім днем строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року було
16 січня 2019 року, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 подана (31 жовтня 2019 року) до Верховного Суду з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року та надіслано учасникам справи копії касаційної скарги з доданими до неї матеріалами.
Викладене свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з дати отримання копії ухвали Верховного Суду від 22 січня 2019 року, зокрема, про прийняття Київським апеляційним судом оскаржуваної постанови. Доказів неотримання заявником даної ухвали Верховного Суду заявником не надано.
Аналіз причин, вказаних в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження свідчить, що вони не можуть бути визнані поважними, оскільки заявником не надано належних доказів на підтвердження факту невиконання судом апеляційної інстанції положень статей 272, 386 ЦПК України щодо ненаправлення заявнику копії оскаржуваної постанови апеляційного суду, не надано доказів неотримання заявником або його представником копії оскаржуваної постанови апеляційного суду до 28 жовтня 2019 року, не зазначено поважних причин неподання касаційної скарги у визначений статтею 390 ЦПК України строк.
Враховуючи викладене, підстави, наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, є неповажними.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, заявнику слід надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій зазначити інші поважні причини пропуску цього строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
У підтвердження наведених обставин пропуску строку заявник має надати відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Керуючись статтями 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року та постанову Верховного Суду від 09 вересня 2019 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 08.11.2019 |
Оприлюднено | 12.11.2019 |
Номер документу | 85541339 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Курило Валентина Панасівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні