Постанова

від 30.10.2019 по справі 444/1457/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 444/1457/16-ц

провадження № 61-33420св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 , Лавриківська сільська рада Жовківського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року, постановлене у складі судді Оприска З. Л., та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Крайнік Н. П.,

Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , Лавриківської сільської ради Жовківського району Львівської області

(далі - Лавриківська сільська рада) про визнання недійсним рішення сільської ради, державного акту на право приватної власності на землю та усунення перешкод у користуванні будинком.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням Лавриківської сільської ради від 19 квітня 2016 року № 22

Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на суміжній земельній ділянці. На підставі вказаного рішення сільської ради відповідач розпочала будівництво житлового будинку в безпосередній близькості до належного їй дерев`яного будинку, що є грубим порушенням норм Державних будівельних норм (далі - ДБН).

Позивач вважала, що оскільки державний акт серії IV-ЛВ № 007334, виданий Лавриківською сільською радою без погодження меж, то такий акт є незаконним.

За таких обставин просила, визнати незаконним і скасувати рішення Лавриківської сільської ради від 19 квітня 2016 року № 22 Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці ; визнати недійсним державний акт серії IV-ЛВ № 007334, виданий Лавриківською сільською радою 25 жовтня

2002 року; зобов`язати ОСОБА_2 знести зведений нею фундамент на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до

ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Лавриківська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні майном.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки та будинку по АДРЕСА_1 , а дерев`яний будинок є самовільно збудованим.

За таких обставин просила усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом демонтажу самовільно збудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 , користувачем якого є ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Лавриківської сільської ради

від 19 квітня 2016 року № 22 Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці .

У задоволенні іншої частини позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Лавриківської сільської ради від 19 квітня 2016 року № 22 Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці , суд першої інстанції виходив з того, що надаючи дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці Лавриківська сільська рада діяла всупереч статті 19 Конституції України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення вимог про визнання недійсним державного акту, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем того, що наявність у відповідача державного акту на землю порушує її права.

Вирішуючи позовні вимоги первісного позову про усунення перешкод у користуванні будинком, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення особи, винної у самочинному будівництві до відповідальності, тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_2 знести зведений фундамент на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 до 1995 року була членом домогосподарства по АДРЕСА_1 та до 15 квітня 1991 року не втратила право на частку в цьому майні. Житловий будинку по АДРЕСА_1 не є самочинно збудованим житловим будинком, а підставі для усунення перешкод та демонтажу цього будинку відсутні.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилено, а рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 грудня

2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державного акту IV-ЛВ № 007334 на земельну ділянку площею 0,4536 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства, виданого Лавриківською сільською радою 25 жовтня 2002 року ОСОБА_2 .

Також апеляційний суд зазначив, що в іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області

від 23 лютого 2017 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним державного акту та зобов`язання відповідачазнести зведений фундамент і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи № 444/1457/16-ц з Жовківського районного суду Львівської області .

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 444/1457/16-ц передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована порушенням апеляційним судом статті 303 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час апеляційного перегляду справи, оскільки звертаючись з апеляційною скаргою заявник просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним державного акту та зобов`язання відповідача знести зведений нею фундамент. Натомість апеляційним судом справа переглянута лише в частині визнання недійсним державного акту, а в іншій частині апеляційний суд не виконав свого процесуального обов`язку, визначеного статтею 303 ЦПК України 2004 року.

Також ОСОБА_1 вважала, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 376, 391 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України), оскільки матеріалами справи підтверджено, що зведений відповідачем фундамент порушує пункт 3.25* ДБН 360-92** в частині недотримання протипожежної відстані між будинками. Апеляційний суд не врахував, що рішенням суду першої інстанції в неоскарженій частині визнано недійсним рішення сільської ради про надання відповідачу дозволу на будівництво, а отже факт незаконності зведення фундаменту встановлений.

Також заявник вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем порушення її прав наявністю у відповідача спірного державного акту, оскільки право на проведення будівельних робіт відповідач обґрунтовує саме наявністю державного акту.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що державний акт виданий відповідачу за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки, а тому, на думку позивача, відповідач неправомірно набула право власності на земельну ділянку.

Касаційна скарга не містить доводів про незаконність та/або необґрунтованість оскаржених судових рішень в частині вирішення первісного позову про визнання недійсним рішення та в частині вирішення зустрічного позову, у зв`язку із чим згідно вимог частини першої

статті 400 ЦПК України справа у вказаних частинах Верховним Судом не переглядається.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У поданому в серпні 2017 року запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2 вважала, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства.

Просила врахувати, що протягом судового розгляду позивач не обґрунтувала, чим саме наявність державного акту, який вона просить визнати недійсним, порушує її права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 25 жовтня 2002 року на підставі рішення Лавриківської сільської ради від 23 квітня 1996 року за № 4-182 ОСОБА_2 видано державний акт серії IV-ЛВ № 007834 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,4536 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Лавриківської сільської ради від 19 квітня 2016 року № 22 Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Із листів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області № 1013-6/3106-15 від 03 липня 2015 року та

№ 1013-6/3671-15 від 30 липня 2015 року суди встановили, що ОСОБА_2 розпочала будівництво по АДРЕСА_1 , а саме нею споруджено фундамент житлового будинку без проекту та дозвільної документації.

Із довідки Лавриківської сільської ради від 11 травня 2016 року № 713 суди встановили, що земельна ділянка і будівля по АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_1 на праві власності не належить, державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку не видавався, право власності на будинок не зареєстровано.

Судами також встановлено, що до 1995 року ОСОБА_1 була членом домогосподарства (колгоспного двору ) по АДРЕСА_1 , частиною якого був жилий будинок загальною площею 38 кв.м.

Апеляційний суд встановив, що межа між земельними ділянками домогосподарств позивача та відповідача існує вже понад 50 років та спору щодо меж земельної ділянки між сторонами немає.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням викладеного, для вирішення спору, що виник на підставі звернення до суду позивача, який вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої, зокрема, майнові права, суду необхідно встановити наявність у позивача такого права, факт його порушення і у зв`язку із зазначеним з`ясувати, чи правильний спосіб захисту свого права обрано позивачем при зверненні до суду.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказувала, що державний акт серії IV-ЛВ № 007334, виданий Лавриківською сільською радою 25 жовтня 2002 року без погодження меж і вважала цей державний акт незаконним.

Згідно положень статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним державного акту, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано виходив з недоведеності позивачем факту порушення, невизнання або оспорення її прав виданням Лавриківською сільською радою 25 жовтня 2002 року державного акту серії IV-ЛВ № 007334.

Судами також враховано, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на праві власності не належить, державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку не видавався та спір щодо меж суміжних земельних ділянок між сторонами відсутній.

Однак разом із зазначеним, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним державного акту, суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд також виходили з необхідності застосування наслідків спливу позовної давності. При цьому застосувавши положення статті 75 ЦК Української РСР, згідно з якою позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, суд першої інстанції дійшов до висновку про обов`язкове застосування позовної давності.

Касаційний суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині застосування позовної давності, оскільки суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд, вирішуючи первісний позов в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним державного акту одночасно відмовив у задоволенні позову за недоведеністю порушеного права та за спливом позовної давності, що є взаємовиключним підставами, оскільки сплив позовної давності застосовується лише за умови обґрунтованості позовних вимог.

В той же час помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акту також і з підстав пропуску позовної давності, не впливає на правильність вирішення цих вимог по суті.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд переглянув судове рішення в частині вирішення позовних вимог первісного позову про визнання недійсним державного акту та зазначив, що у іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося, а відтак колегією суддів не переглядається .

Касаційний суд не погоджується із вказаним висновком апеляційного суду, оскільки звертаючись з апеляційною скаргою представник

ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просила скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог первісного позову про визнання недійсним державного акту та зобов`язання відповідача знести зведений нею фундамент на земельній ділянці .

Відповідно до статті 303 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

В порушення положень статті 303 ЦПК України 2004 року апеляційний суд не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Допустивши вказане порушення процесуального права апеляційний суд не перевірив дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання знести фундамент, не надав оцінки доказам, поданим позивачем в обґрунтування цих позовних вимог та не перевірив відповідність висновків суду першої інстанції щодо вказаних вимог обставинам справи.

В силу повноважень суду касаційної інстанції усунути ці недоліки апеляційного провадження на стадії касаційного розгляду неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи допущені апеляційним порушення норм процесуального права, судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання знести фундамент підлягає скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

В іншій частині, яка є предметом касаційного перегляду, судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до статті 410 ЦПК України підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 знести фундамент, зведений на земельній ділянці по АДРЕСА_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 грудня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого

2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лавриківської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання недійсним державного акту залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович