Рішення

від 05.11.2019 по справі 910/2770/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/2770/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Житлово-будівельний кооператив "Алмаз-2"

про скасування рішення органу місцевого самоврядування

за участю представників:

від позивача: Чернецька Г. М.

від відповідача: Безносик А.О.

від третьої особи: Грицаєнко О.П.

за участю вільних слухачів, зазначених в протоколі судового засідання від 05.11.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради ІІ сесії VIII скликання від 05.09.2016 №2/1006 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки" від 25.11.2005 №75-6-00251, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №831/3406".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність спірного рішення відповідача та відсутність підстав для розірвання орендодавцем в односторонньому порядку договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005 (зареєстрованого 25.11.2005). Як вказує позивач, товариство використовує орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, здійснює комплекс заходів з метою забудови земельної ділянки, а також вчасно і в повному обсязі вносило орендну плату за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 (суддя Сівакова В. В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/2770/17, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Житлово-будівельний кооператив "Алмаз-2".

Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 910/2770/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 (суддя Князьков В. В.), що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, у справі № 910/2770/17 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради ІІ сесії VIII скликання від 05.09.2016 № 2/1006 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки" від 25.11.2005 № 75-6-00251, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №831/3406" - відмовити.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 910/2770/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

23.07.2019 матеріали справи № 910/2770/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 суддею Гулевець О.В. прийнято справу № 910/2770/17 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2019 та запропоновано учасникам справи надати суду в строк до 28.07.2019 пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 02.07.2019.

05.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній просить суд поновити Київській міській раді строк на подання пояснень у справі. У своїх поясненнях Київська міська рада посилається на законність та обґрунтованість спірного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було розірвано договір оренди земельної ділянки від 09.11.2005. За поясненнями відповідача, невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням порушує умови договору та наносить шкоду інтересам територіальної громади, у зв`язку з чим орендодавець використав своє право на одностороннє розірвання договору.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.08.2019 поновив відповідачу строк на подання пояснень по справі.

23.08.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі в яких останній просить суд поновити третій особі , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Житлово-будівельний кооператив "Алмаз-2" строк на подання пояснень у справі. У своїх поясненнях третя особа посилається на неналежне виконання позивачем договору оренди від 09.11.2005, оскільки позивачем не завершено оформлення проектної документації на будівництво, не розпочато забудову орендованої земельної ділянки, а також наявна заборгованість з орендної плати. За доводами третьої особи, фактичні обставини, встановлені у справі № 51/405 не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення київської міської ради.

У судовому засіданні 03.09.2019 суд постановив відкласти підготовче засідання на 18.09.2019, направив позивачу ухвалу про виклик у підготовче засідання.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.09.2019 поновив третій особі , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Житлово-будівельному кооперативу "Алмаз-2" строк для подання пояснень по справі та виправив у резолютивній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі №910/2770/17 допущену описку.

18.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли копії матеріалів звернення до Київської міської ради, про внесення змін до договору щодо продовження строку виконання будівельних робіт.

У судовому засіданні 18.09.2019 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.09.2019.

25.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач підтримав позовні вимоги. У своїх поясненнях позивач, зокрема, зазначає, що обставини, встановлені судом в межах справи №51/405, мають преюдиційне значення для даної справи та не потребують повторного доказування. За поясненням позивача, з 2011 року по вересень 2014 року (до моменту поновлення реєстрації договору оренди) позивач не мав правових підстав вчиняти будь-які дії щодо тримання дозвільної документації на будівництво. Однак, позивачем сплачувалася орендна плата, виготовлено технічну документацію на земельну ділянку у 2014 році, а також здійснювалися дії щодо звільнення земельної ділянки від незаконно побудованих гаражів.

У судовому засіданні 25.09.2019 судом оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.10.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019, у зв`язку із проходженням суддею Гулевець О.В. підготовки у Національній школі суддів України у період з 28.10.2019 по 01.11.2019, судове засідання по суті по справі № 910/2770/17 призначено на 05.11.2019.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті позову, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд у позові відмовити.

Представник третьої особи надав пояснення, проти позов заперечив.

У судовому засіданні 05.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.2005 Київською міською радою прийнято рішення № 831/3406 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києві", відповідно до пунктів 1 та 2 якого вирішено:

- затвердити проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва;

- передати Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,41 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

09.11.2005 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (орендар, позивач) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 831/3406 від 19.07.2005 за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Договір посвідчено державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т. М. та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 25.11.2005 за № 75-6-00251 у книзі записів держаної реєстрації договорів.

За змістом пункту 2.1 договору об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва; розмір - 4095 кв. м; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями; кадастровий номер - 8000000000:75:288:0062.

Відповідно до п. 3.1 договору останній укладено на 15 (п`ятнадцять) років.

У пункті 8.4 договору сторони погодили, що орендар зобов`язується завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

У 2009 році, посилаючись на невиконання орендарем обов`язку здійснити забудову земельної ділянки, заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 у справі № 51/405, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012, розірвано договір оренди від 09.11.2005 № 75-6-00251, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку. Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі № 51/405 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014, за результатами нового розгляду справи № 51/405 у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва відмовлено.

15.09.2016 Київською міською радою прийнято рішення №2/1006 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.11.2005 № 75-6-00251, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 831/2306".

Відповідно до пункту 1 рішення № 2/1006 від 15.09.2016 вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 25.11.2005 № 75-6-00251 (кадастровий номер 8000000000:75:288:0062) площею 4 095 кв. м, який укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради № 831/3406 від 19.07.2005 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва".

У спірному рішенні зазначено, що Київська міська рада при його прийнятті керувалась Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 9 Земельного кодексу України, статтею 31 Закону України "Про оренду землі", статтею 188 Господарського кодексу України та статтею 416 Цивільного кодексу України, пунктами 8.4, 11.4 договору оренди земельної ділянки № 75-6-00251 від 25.11.2005 та тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" не виконано умови пункту 8.4 договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а також враховуючи громадський супротив.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.12.2016 вих. № 057028-23040 позивача було повідомлено про припинення речового права Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на земельну ділянку на вул. Тулузи, 6Д у місті Києві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірне рішення Київської міської ради № 2/1006 від 15.09.2016, яким розірвано договір оренди в односторонньому порядку, прийнято з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню. Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на встановлені господарським судом під час розгляду справи 51/405 факти, які не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи (ст. 35 ГПК України та ст. 75 ГПКУ України), зокрема позивач використовує земельну ділянку за цільовим призначанням, здійснив комплекс дій з метою забудови земельної ділянки, а також вчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату та податок на землю.

Верховний Суд постановою від 02.07.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" задовольнив частково, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 910/2770/17 скасовував.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи належним чином не встановили обставин цієї справи, вичерпно не з`ясували усіх обставин, пов`язаних із тим, що у 2014 році позивач розпочав відновлення реєстрації договору оренди, розробку технічної документації на земельну ділянку і вжив заходів щодо звільнення земельної ділянки від незаконно побудованих гаражів; не надали належної правової оцінки обставинам, встановленим у справі № 51/405.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статей 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент передачі земельної ділянки в користування відповідачу) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації договору), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Матеріалами справи підтверджується, що договір оренди від 09.11.2005 було зареєстровано 25.11.2005 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 75-6-00251 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Отже, внаслідок укладення договору оренди від 09.11.2005 та проведення відповідних реєстраційних дій позивач отримав право користування земельною ділянкою площею 4095 кв.м на вулиці Тулузи, 6Д у Святошинському районі міста Києва на умовах, визначених договором та набув відповідні обов`язки щодо зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальним нормативним актом, що регулює правовідносини з оренди земельної ділянки - Законом України "Про оренду землі" встановлені спеціальні підстави та порядок розірвання договору оренди земельної ділянки.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначені підстави для припинення договору оренди землі, у тому числі за згодою сторін та на вимогу однієї із сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Наведені норми законодавства не містять заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

Право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору. Прийняття відповідачем спірного рішення за своєю правовою природою є волевиявленням колегіального органу в рамках укладеного між сторонами договору оренди.

За змістом пункту 11.4 договору однією з підстав для розірвання орендодавцем договору в односторонньому порядку є порушення орендарем строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених пункту 8.4 договору.

Відповідно до пункту 8.4 договору орендар зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації.

Згідно з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення стало те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") не виконано умови пункту 8.4 договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, і громадський супротив.

Як підтверджено матеріалами справи, оскільки договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25.02.2005 за № 75-6-00251, згідно з умовами пункту 8.4 договору позивач зобов`язаний був завершити забудову земельної ділянки на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва у строк до 25.02.2008.

Як вже зазначено, судом вище Верховний Суд, скасовуючи рішення судів у цій справі, вказав, що суди попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи належним чином не встановили обставин цієї справи, вичерпно не з`ясували усіх обставин, пов`язаних із тим, що у 2014 році позивач розпочав відновлення реєстрації договору оренди, розробку технічної документації на земельну ділянку і вжив заходів щодо звільнення земельної ділянки від незаконно побудованих гаражів; не надали належної правової оцінки обставинам, встановленим у справі № 51/405.

Як встановлено судом рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі № 51/405, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014, було відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" про розірвання договору від 09.11.2005.

Судом в межах справи № 51/405 було встановлено, що "після укладення сторонами договору оренди, позивачем здійснювалися заходи, спрямовані на виконання умов договору оренди та рішення Київської міської ради № 831/3406 від 19.07.2005 в частині здійснення забудови спірної земельної ділянки. Зокрема, заступником начальника Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища було затверджено архітектурно-планувальне завдання № 08-0037 на проектування будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва. Крім того, 11.03.2008 між відповідачем та Приватним підприємством "С.Д.П. Буд" було укладено договір підряду на проведення проектних робіт №177/75, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи з розроблення проектної документації для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва". Також судом зазначено, що "матеріали справи не містять, а прокурором та позивачем належним чином не доведено факту порушення прав Київської міської ради та держави внаслідок того, що будівельні роботи на спірній земельній ділянці не були розпочаті товариством у визначеному договором оренди порядку".

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

На момент розгляду справи № 910/2770/17 набрало законної сили судове рішення у справі № 51/405 про відмову у розірванні договору оренди, а отже вже встановлені судом факти щодо здійснення заходів, спрямованих на забудову земельної ділянки, зокрема, щодо отримання архітектурно-планувального завдання № 08-0037, щодо укладення договору підряду від 11.03.2008, не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Враховуючи обставини, встановлені у справі № 51/405, суд зазначає, що у межах справи № 51/405 судами встановлено, що позивач здійснював заходи для забудови земельної ділянки, однак, вчинення дій щодо виконання договору жодним чином не спростовує того, що вимоги п. 8.4 договору позивачем виконано не було, ні станом на момент розгляду справи № 51/405, ні станом на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення.

Водночас, з огляду на встановлений у справі № 51/405 факт укладення договору підряду на проведення проектних робіт від 11.03.2008, судом було досліджено обставини виконання такого договору.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 2009 року по 2012 рік замовником та підрядником укладались додаткові угоди, якими неодноразово продовжувався строк дії договору підряду (т. 2 а. с. 42-50).

10.10.2011 між підрядником, Приватним підприємством "С.Д.П. Буд", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деланта" укладено договір № 101001 підряду на проведення проектних робіт (т. 2 а.с. 28-30).

Згідно з листом від 08.10.2012 вих. № б/н позивач звертався до підрядника за інформацією про стан виконання проектних робіт (т. 2 а.с. 26). Листом від 15.10.2012 вих. № б/н Приватним підприємством "С.Д.П. Буд" надано відповідь, в якій зазначено про розроблення матеріалів "Передпроектні розробки. Містобудівний розрахунок" та вказано замовнику про необхідність здійснити оплату за договором в сумі 50 000 грн (т. 2 а.с. 25).

Згідно з гарантійний листом від 18.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" повідомило, що оплату за виконані роботи буде здійснено протягом 15 днів з моменту підписання актів прийому-передачі, та просило передати результати виконаних робіт (т. 2 а.с. 27).

Матеріали даної судової справи містять копії матеріалів "Передпроектні розробки. Містобудівний розрахунок", розроблених у 2012 році (т. 4 а. с. 9-21), а також копії графічних матеріалів "Передпроектні рішення" (т. 2 а.с 8-21).

Втім, завершеного проекту на будівництво позивач до матеріалів справи не надав.

Належних доказів в підтвердження існування будь-яких об`єктивних обставин, що унеможливили вжиття заходів для здійснення будівництва на земельній ділянці в період з 2005 рік по 2008 рік чи перешкоджали в розробці та затвердженні проектної документації на будівництво позивачем не представлено.

Будь-якої проектної документації на будівництво житлового будинку, затвердженої у встановленому законом порядку, а також дозволу на виконання будівельних робіт матеріали справи не містять.

Згідно із матеріалами справи, у 2014 році позивач здійснив державну реєстрацію прав на земельну ділянку, розробку технічної документації на земельну ділянку.

Так, у 2014 році Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У матеріалах справи містяться копії матеріалів вказаної технічної документації, а також копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000128652014 від 07.10.2014, з якого вбачається, що 07.10.2014 Головним управлінням Держземагенства у м. Києві проведено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:288:0062.

Водночас, суд зазначає, що до 2011 року чинним був Закон України "Про планування та забудову території", у відповідності до ст.28 якого, проектна документація на будівництво об`єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об`єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

12.03.2011 набув чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 26 якого право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, у відповідності до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для здійснення будівництва позивач мав вжити ряд заходів необхідних для здійснення будівництва, зокрема отримати вихідні дані та здійснити розробку та затвердження проектної документації.

Однак, як підтверджено матеріалами справи, починаючи з 2014 року, зокрема після відновлення реєстрації договору оренди та до моменту прийняття оскаржуваного рішення позивачем не було розпочато підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці, а також не було розроблено та затверджено проектну документацію на таке будівництво.

За замовленням позивача на період з 01.06.2016 до 01.12.2016 Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано контрольну картку № 16080064-Св на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку зі встановленням тимчасової огорожі для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані (без права виконання будівельно-монтажних робіт). Виконавцем робіт визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" (т.1, а.с. 125).

Разом з тим, посилання позивача на те що ним було отримано контрольну карту №16080064-Св на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку з встановленням тимчасової огорожі для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані (без права виконання будівельно-монтажних робіт) з терміном дії з 01.06.2016 по 01.12.2016 не підтверджує позицію щодо вжиття належних заходів для здійснення забудови, оскільки відповідна контрольна карта не дає права здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, а є необхідною лише для встановлення тимчасового паркану для проведення необхідних заходів по утриманню належного санітарного стану земельної ділянки.

Крім того, 21.07.2016 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження земельної ділянки, за наслідками якого складено акт № 16-1270-08, в якому встановлено, що земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями не використовується. На земельній ділянці розташовані металеві гаражі, зелені насадження та окремі елементи дитячого майданчика. Земельна ділянка вільна від забудови.

Листом Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.09.2016 вих. № 064-8339 позивача та виконавця робіт повідомлено, що на підставі чисельних скарг та у зв`язку зі значною соціальною напругою з приводу незгоди з руйнуванням рекреаційної зони, вирубки багаторічних дерев зареєстровано проект рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди, зареєстрованого 25.11.2005 за № 75-6-00251. З урахуванням такої інформації та відповідно до пункту 15.5.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 дію контрольною картки № 16080064-Св зупинено до 01.11.2016.

В той же час, зі змісту листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.08.2016 вих. №055-11921 (т. 1 а. с. 219-220) та листа Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.08.2016 вих. № 107-107/0П/П-1364-5104 (т. 1 а. с. 221-222) вбачається, що на засіданні секції архітектурно-містобудівної ради при Департаменті містобудування та архітектури проект будівництва житлового будинку не розглядався. Згідно з електронною базою Департаменту містобудування та архітектури "Документообіг" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не реєструвалися. Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) контрольну картку на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку з будівництвом на вул. Тулузи, 6-Д не видавав. Будівельні роботи за вищевказаною адресою не проводяться.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у м. Києві від 08.09.2016 вих. № 3284-04/12 земельна ділянка, яка розташована між будинками № 11, 12, 15 по вулиці Тулузи та в„– 6Д по вулиці Якуба Коласа у Святошинському районі міста Києва, не огороджена парканом та має вільний доступ, будівельна техніка відсутня, проведення підготовчих робіт до будівництва не встановлено. На території земельної ділянки розміщуються зелені насадження різних порід та діаметрів, які знаходяться в доброму стані. На момент обстеження території земельної ділянки пошкодження або знесення зелених насаджень не виявлено.

Згідно з акту обстеження земельної ділянки № 18-1269-08 від 12.09.2018, складеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями не використовується. Земельна ділянка вільна від забудови.

Надані до матеріалів справи докази у їх сукупності підтверджують відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті.

Позивач не надав суду належних та достатніх доказів вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на виконання умов договору оренди та здійснення забудови, після відновлення його прав оренди, а саме в період з вересня 2014 року по вересень 2016 року.

Доводи позивача проте, що ним вживалися заходи для звільнення земельної ділянки від незаконно побудованих гаражів не підтверджені належними доказами.

Встановлені вище обставини спростовують доводи позивача про вжиття останнім належних заходів для виконання взятих на себе зобов`язань згідно договору як після відновлення державної реєстрації прав на орендовану земельну ділянку, так і у період з 2005 по 2011 рр.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Наявні у матеріалах справи докази у сукупності підтверджують, що позивачем не було дотримано встановленого пунктом 8.4 договору строку забудови земельної ділянки та не розроблено і не затверджено проектної документації відповідно до вихідних даних, а також не розпочато проведення будівельних робіт.

Окрім того, позивачем не виконано вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими встановлено порядок будівництва, зокрема, не розроблено і не затверджено проектної документації відповідно до вихідних даних, не розпочато проведення будівельних робіт.

Поважності причин, які перешкоджали розробленню проектної документації на будівництво та проведенню будівельних робіт позивачем не підтверджено.

Посилання позивача на тривалий розгляд справи № 51/405 як на обставину, що перешкоджала здійснювати забудову земельної ділянки суд вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів належного виконання зобов`язань за договором, ні до судового розгляду справи №51/405, ні після закінчення розгляду вказаної справи.

Судом враховано, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до договору оренди, продовжити строк дії договору, у зв`язку з відсутністю можливості здійснити (в тому числі, у разі наявності незалежних від позивача причин) забудову земельної ділянки у встановлений договором строк.

Надані позивачем 18.09.2019 в матеріали справи копії матеріалів звернення до Київської міської ради, про внесення змін до договору щодо продовження строку виконання будівельних робіт, датовані 17.09.2019, не спростовують наведених судом висновків та не підтверджують вжиття позивачем дій щодо виконання умов договору.

З приводу посилань позивача на те, що ним здійснюється сплата орендних платежів, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.09.2018 вих. № 057062-19751, відповідно до змісту якого станом на 01.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" (до зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин") є боржником зі сплати орендної плати на суму 260,9 тис. грн.

Крім того, зі змісту листа Головного управління ДФС у м. Києві від 14.09.2018 вих. №4/26-15-12-04-14 також вбачається, що станом на 12.09.2018 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" з орендної плати за землю складає 262 644,95 грн.

Також, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 у справі № 810/2522/16 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 13.11.2014 № 0000272204 та від 18.04.2016 №0007851103 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини вимог.

Станом на теперішній час податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 13.11.2014 № 0000272204 та від 18.04.2016 № 0007851103 є чинними та не скасовані судом.

При цьому, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є саме своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі (п. 2.23 постанови від 17.05.2011 № 6 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Наявність у позивача на момент розгляду цієї справи заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 09.11.2005, також підтверджує неналежне виконання останнім умов договору.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, зокрема, право комунальної власності на землю.

Відповідно до положень статей 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об`єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об`єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, саме Київська міська рада, яка діє в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, визначає напрями використання земель комунальної власності (у тому числі шляхом прийняття рішень про передачу земельних ділянок в оренду та повернення їх з оренди).

За висновками суду, у спірних правовідносинах підтверджується порушення прав органу місцевого самоврядування як органу, що реалізує правомочності власника земельної ділянки, внаслідок нездійснення забудови переданої в оренду земельної ділянки, а також внаслідок неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати.

Судом враховано, що за змістом пунктів 3.8, 3.9 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 831/3406 передбачалось, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" буде передано Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 № 1050/2460 "Про бюджет міста Києва на 2005 рік", а також - буде сплачено до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат на будівництво загальної площі цього будинку, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, встановленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 01.01.2005.

З огляду на те, що позивачем не було здійснено забудову земельної ділянки та не передано територіальній громаді матеріальні результати такої забудови, суд вважає, що рішення Київської міської ради від 05.09.2016 №2/1006 узгоджується з правом орендодавця на одностороннє розірвання договору, яке передбачено сторонами у пункті 11.4 договору оренди землі від 09.11.2005.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 18.06.2019, оскільки позивачем при зверненні до суду з цим позовом не було доведено належного виконання ним своїх обов`язків орендаря за договором оренди землі від 09.11.2005 та не доведено поважності причин допущених ним порушень, повно та всебічно оцінивши письмові пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, а також враховуючи передбачене у пункті 11.4 договору від 09.11.2005 право орендодавця на розірвання договору в односторонньому порядку, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ".

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ"до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради ІІ сесії VIII скликання від 05.09.2016 № 2/1006 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.11.2005 № 75-6-00251, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №831/3406".

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.11.2019.

Суддя О. В. Гулевець