Рішення

від 04.11.2019 по справі 522/22397/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/22397/18

Провадження № 2/522/4043/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третіх осіб - ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інни Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Макаркіна Андрія Костянтиновича про визнання недійсним правочинів, скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інни Валеріївни, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, Державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Макаркіна Андрія Костянтиновича про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння (а.с. 2-10). Позивач просить:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.04.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інною Валеріївною за реєстровим №531.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , прийняте 13.04.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інною Валеріївною за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 802876351101, номер запису про право власності: 14162180, та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.12.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за реєстровим №3135.

4. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , за індексним номером 33021961, прийняте 19.12.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 802876351101, номер запису про право власності: 18135798, та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5. Визнати недійсним іпотечний договір від 19.12.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною та зареєстрований за реєстровим №3140.

6. Скасувати рішення про державну реєстрацію іпотечного договору від 19.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за реєстровим №3140, прийняте 19.12.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за індексним номером 33023541, та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі іпотек.

7. Скасувати у Державному реєстрі обтяжень запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно №18136884 від 19.12.2016 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни за індексним №33023274 від 19.12.2016 року.

8. Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.12.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за реєстровим №3142.

9. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер 43318672 від 03.10.2018 року, прийняте державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Макаркіним Андрієм Костянтиновичем та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

10. Витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Мотивує вимоги тим, що він був власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,7 кв. м., яка була придбана ним відповідно до умов договору про дольову участь в будівництві від 07.12.1998 р. та належала йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.02.2005 р. Право власності зареєстровано Комунальним Підприємством Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 21.02.2005 р. в Державному реєстрі права власності за реєстраційним №9959223. 13.04.2016 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець передає, а ОСОБА_2 приймає у власність зазначену квартиру. Проте, дійсних намірів щодо здійснення купівлі-продажу спірної квартири у Позивача та ОСОБА_2 не було, позивач продовжує проживати в спірній квартирі, сплачує житлово-комунальні послуги. Так, в порушення ст.ст. 662, 689 ЦК України, фактичної передачі нерухомого майна за спірним договором не відбулося. Він разом зі своєю сім`єю з 02.03.2005 року і до теперішнього часу постійно проживаю і зареєстрований у спірній квартирі, про що свідчать довідка про склад сім`ї та реєстрацію від 12.04.2016 року №178/0416, видана об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Коваль" та відмітка про реєстрацію місця проживання у паспорті. Вказана квартира є єдиним житлом, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 13.11.2018 року №145063719. Фактична передача нерухомого майна та розрахунок до теперішнього часу не відбулись, договір є фіктивний. Крім того, у 2005 році, з моменту побудови житлового будинку АДРЕСА_2 , його мешканцями було вирішено створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коваль" (код ЄДРПОУ 33568721). До теперішнього часу є дійсним членом даного об`єднання, що підтверджується довідкою ОСББ "Коваль" від 10.12.2018 року №191/1218.

У зв`язку з фіктивністю спірного договору позивач вважає, що усі подальші похідні від цього правочини є незаконними, а спірна квартира за всіма договорами підлягає витребуванню на користь позивача.

Провадження по справі відкрито 08 січня 2019 року, призначений розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 81).

08 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,7 кв.м., власником якої є ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ). Заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (у тому числі відчуження) щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,7 кв.м., власником якої є ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) (а.с. 82-83).

30 січня 2019 року представник відповідача ОСОБА_4 звернувся з відзивом на позов, у якому представник відповідача посилається на те, що відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного договору, оскільки договір укладено у відповідності до ст. 203 ЦК України, на виконання цього правочину було передано майно, що унеможливлює визнання його фіктивним. Також у відзиві зазначено, що майно не може бути витребувано із чужого незаконного володіння, у зв`язку з тим, що спірне майно вибуло з володіння позивача в силу його волі, що була виражена у договорі купівлі-продажу (а.с. 95-97).

06 червня 2019 року представник відповідача ОСОБА_3 поданий відзив на позов, у якому представник відповідача посилається на те, що вимоги про визнання спірного договору недійсним з підстав його фіктивності є необґрунтованими та недоведеністю відсутності у учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Також представник відповідача наголошує, на тому, що вимога про визнання недійсними договорів укладених після оспорюваного правочину, не підлягає задоволенню та вказує на наявність волі позивача на укладення спірного договору (а.с. 147-152, 162-166).

02 серпня 2019 року та 07 серпня 2019 року представник позивача надав письмову відповідь на вказані відзиви сторін (а.с. 207-208, 221-224).

Ухвалою суду від 12.08.2019 року закрито підготовче засідання.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити повністю. ОСОБА_1 пояснив, що у нього були грошові зобовязання з ОСОБА_5 , який умовив його укласти іпотечний договір та отримав кошти. Пізніше вони не змогли повернути борг, тому він уклав договір купівлі продажу спірної квартир з ОСОБА_2 , яка зобов`язалась повернути квартиру після повернення їй боргу, однак в подальшому продала цю квартиру.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, відзив не надавала.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, про причини не явки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних обставин справи.

Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 50,7 кв.м., була придбана ОСОБА_1 відповідно до умов договору про дольову участь в будівництві від 07.12.1998 року та належала на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.02.2005 року. Право власності на зазначене житло було зареєстроване комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 21.02.2005 року в Державному реєстрі права власності за реєстраційним №9959223.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.04.2016 року між ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який в подальшому іменується Продавець , з одного боку та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка в подальшому іменується Покупець було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 передає, а ОСОБА_2 приймає у власність зазначену квартиру. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інною Валеріївною та зареєстровано в реєстрі за № 531.

В п.2 Договору вказано, що вказана квартира належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.02.2005 р., зареєстрованого Комунальним Підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 21.02.2005 р., номер запису 3384, в книзі 562пр-33, реєстраційний номер 9959223, та зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.12.2015 р., номер запису про право власності 12493089.

В порядку п.6 Договору, зазначено, що цей договір вчиняється за згодою дружини Продавця - ОСОБА_10 , викладеній в заяві, справжність підпису на якій засвідчена Ткаченко І . В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 11 квітня 2016 року за реєстровим № 506.

Нотаріус довів до відома Продавця заяву Покупця про те, що квартира за цим договором купується нею на власні грошові кошти, які не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на ці грошові кошти, відсутні (п.6.1 Договору).

У п.п. 3 та 9 договору зазначено, що підписання договору свідчить про те, що розрахунок за продане майно здійснений повністю та про відсутність претензій до Покупця по оплаті з боку Продавця…Ми сторони стверджуємо, що цей договір не є фіктивним, удаваним і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки .

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року №9 судам роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Досліджуючи спір у справі про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстави його фіктивності необхідно зазначити.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину. Для визнання правочину фіктивним суду не надані належні та допустимі докази щодо наявності умислу в усіх сторін правочину.

Між тим у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16 викладено правову позицію, відповідно до якої для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 року у справі № 6-2360цс16 та підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року по справі № 442/3285/16-ц, провадження № 61-21651св18 (ЄДРСРУ № 79543580).

Кваліфікуючими ознаками договору купівлі-продажу є передання (продаж) майна продавцем та оплата (прийняття) такого майна покупцем.

Необхідно враховувати, що позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Аналогічний висновок зазначений в постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року по справі № 642/4737/16-ц, провадження № 61-36403св18 (ЄДРСРУ № 80396084).

Позивач не надав суду докази, який б свідчили про те, що сторонами не вчинено будь-який дій на виконання спірного правочину. Навпаки те, що спірний договір не є фіктивним спростовується умовами договору.

Посилання позивача, на те, що він зареєстрований у спірній квартирі, сплачує комунальні послуги та є членом ОСББ не свідчить про фіктивність правочину та не є доказом того, що майно за договором купівлі-продажу не було передано.

При цьому, факт невиконання сторонами правочину не означає, що укладено фіктивний правочин. Нездійснення розрахунків між сторонами оспорюваного договору не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. У даній ситуації договір є дійсним, оскільки відповідає усім умовам дійсності відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.

Отже, дослідивши обставини, які передували укладенню оспорюваного договору купівлі-продажу, не встановлено обставин, які б підтверджували фіктивність правочину, тому суд доходить висновку, що волевиявлення сторін правочину було спрямовано на припинення права власності у попереднього власника квартири та виникнення такого права у нового власника, що відповідає правовій природі договору купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 28 серпня 2019 року (Справа №331/8830/15-ц).

Враховуючи, що судом не з`ясовано наявність обставин, які свідчали про фіктивність правочину, тому відсутні правові підстави для застосування недійсності наступних правочинів.

Таким чином, не знайшли своє підтвердження посилання позивача на те, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу є фіктивний, а тому відмовляє у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання його недійсним.

Суд критично ставиться до вимог позивача про визнання недійсними наступних договорів, укладених після оскаржуваного договору на підставі наступного.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. №9 не підлягає задоволенню позов власника майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Так, 13 квітня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. на підставі спірного договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 802876351101, номер запису про право власності ОСОБА_2 14162180.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 19 грудня 2016 року за реєстровим №3135, ОСОБА_2 продала та передала у власність, а ОСОБА_3 купив та прийняв у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат, житловою площею 24,8 кв. м., загальною площею 50,7 кв. м.

19 грудня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. на підставі наведеного договору купівлі-продажу вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 802876351101, номер запису про право власності ОСОБА_3 18135798.

19 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3139.

В забезпечення виконання умов Договору позики грошей між сторонами укладено Іпотечний договір (без випуску заставної), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3140, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат, житловою площею 24,8 кв. м., загальною площею 50,7 кв. м.

Також 19 грудня 2016 року між сторонами укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3142, відповідно до умов якого у випадку невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики грошей, ОСОБА_4 має право звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, шляхом переходу до нього права власності або продажу від свого імені будь-якій особі.

28.09.2018 року Державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Макаркіним Андрієм Костянтиновичем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.12.2016 року, свідоцтва від 27.09.2018 р., вимоги про усунення порушень від 22.08.2018 р., іпотечного договору від 19.12.2016 р., виписки про повідомлення, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 802876351101, номер запису про право власності ОСОБА_4 28207948.

Так відповідно до п. 1 оскаржуваного договору, Продавець - Позивач передає (продає), а Покупець - Відповідач 1 приймає у власність (купує) двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 50,7 кв. м., житловою - 24,8 кв. м. Одночасно укладаючи цій Договір, сторони здійснили передачу Квартири, одночасно з укладенням спірного договору приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 802876351101, номер запису про право власності ОСОБА_2 14162180, тобто відбулась зміна власника нерухомого майна та у ОСОБА_4 відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України виникло право власності на нерухоме майно.

Тому вимога позивача про визнання недійсними договорів укладених після оскаржуваного договору не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння суд зазначає наступне.

Ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13), споживачів (ст. 42), захист прав і свобод людини і громадянина судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, відповідними міжнародними судовими установами чи міжнародними організаціями (ст. 55).

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Це узгоджується з рішенням Верховного суду України по справі №6-327цс15 від 23.12.2015 р., яке передбачає, що виходячи з положень закону право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Таким підставами є те, що майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; майно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Верховний Суд України в Постанові від 23 листопада 2016 року № 3-1058гс16 зробив правовий висновок щодо витребування майна із незаконного чужого володіння, а саме: чи вибуло воно з волі власника чи іншим шляхом.

Так наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16.

Підставами припинення права власності є юридичні факти з якими закон пов`язує припинення цього права. Для припинення права власності необхідною умовою є наявність речі, яка є власністю даної особи, вираження її волі, щодо припинення права власності на цю річ та способу припинення права власності.

Припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набувача відбуваються, як правило, водночас на основі того самого правонабуваючого чи правоприпиняючого юридичного факту, зокрема договору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики тощо.

Припинення права власності позивача на спірне майно відбулось з волі самого позивача, що була виражена у Договорі купівлі-продажу від 13.04.2016 р. Позивач, як власник спірного майна шляхом свого волевиявлення реалізував правомочність розпорядження майном, тобто визначив її подальшу юридичну долю. Волевиявлення позивача - власника є узгодженим з волевиявленням ОСОБА_2 , що прийняла у власність спірне майно та зареєструвала право власності на неї на своє ім`я. Так позивач підтвердив у судовому засіданні що мав намір на відчуження спірної квартири.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 13.04.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та Відповідачем ОСОБА_2 , посвідченого Ткаченко Інною Валеріївною за реєстровим №531 та відсутністю правових підстав для витребування на користь Позивача квартири АДРЕСА_1 , у добросовісного набувача ОСОБА_4 , інші похідні вимоги Позивача щодо скасування державних реєстрацій прав власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.12.2016 р., іпотечного договору від 19.12.2016 р., договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.12.2016 р. та скасування відповідних рішень про їх реєстрацію та реєстрацію обтяжень, також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 263-265, 353 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третіх осіб - ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інни Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Макаркіна Андрія Костянтиновича про визнання недійсним правочинів, скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а саме:

Визнання недійсним договіру купівлі-продажу від 13.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інною Валеріївною за реєстровим №531.

Скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , прийняте 13.04.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інною Валеріївною за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 802876351101, номер запису про право власності: 14162180, та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнання недійсним договір купівлі-продажу від 19.12.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за реєстровим №3135.

Скасуваня рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , за індексним номером 33021961, прийняте 19.12.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 802876351101, номер запису про право власності: 18135798, та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнання недійсним іпотечного договору від 19.12.2016 року, укладенного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною та зареєстрований за реєстровим №3140.

Скасування рішення про державну реєстрацію іпотечного договору від 19.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за реєстровим №3140, прийняте 19.12.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за індексним номером 33023541, та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі іпотек.

Скасування у Державному реєстрі обтяжень запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно №18136884 від 19.12.2016 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни за індексним №33023274 від 19.12.2016 року.

Визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.12.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною за реєстровим №3142.

Скасуванні рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер 43318672 від 03.10.2018 року, прийняте державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Макаркіним Андрієм Костянтиновичем та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 14 листопада 2019 року.

Суддя Л. М. Чернявська

04.11.2019