Постанова

від 04.11.2019 по справі 369/1498/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 369/1498/16

провадження № 61-28202св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_10 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року у складі судді Пінкевич Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили: витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь спадкоємців ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3222482000:10:001:0601, площею 0,1475 га за адресою: АДРЕСА_2 , від 16 жовтня 2015 року;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3222482000:10:001:0030, площею 0,245 га за адресою: АДРЕСА_3 , від 16 жовтня 2015 року;

визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 357,5 кв.м, житлової площею 141,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , від 16 жовтня 2015 року;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь спадкоємців ОСОБА_12 земельну ділянку кадастровий номер 3222482000:10:001:0601, площею 0,1475 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь спадкоємців ОСОБА_12 земельну ділянку кадастровий номер 3222482000:10:001:0030, площею 0,245 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь спадкоємців ОСОБА_12 житловий будинок загальною площею 357,5 кв. м, житловою площею 141,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ;

визнати недійсною довідку-рахунок серії ААЕ 391213 від 17 листопада 2015 року, укладену між ОСОБА_3 яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_4 згідно довіреності, та ОСОБА_11 про відчуження автомобіля Land Rover Renge Rover, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 ;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь спадкоємців ОСОБА_12 автомобіль Land Rover Renge Rover, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 .

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12 . За їх заявами 21 жовтня 2015 року Другою Київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу до майна померлого. Іншими спадкоємцями ОСОБА_12 є його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_12

Померлий ОСОБА_12 протягом останніх п`яти років не проживав зі своєю дружиною, однак після його смерті вона самовільно захопила спадкове майно, зокрема будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1 , яку в подальшому відчужила третій особі.

Частина належного спадкодавцю майна, зокрема земельні ділянки та автомобіль Land Rover Range Rover, державний номерний знак НОМЕР_1 , була оформлена на його довірену особу - водія ОСОБА_4 , який після смерті ОСОБА_12 уклав договори купівлі-продажу зазначеного майна.

ОСОБА_4 був лише довіреною особою померлого ОСОБА_12 , тому зобов 'язаний були передати належне йому рухоме та нерухоме майно для його розподілу між спадкоємцями, проте вони безпідставно передали його у власність дружини ОСОБА_3 ,. чим позбавили інших спадкоємців права на отримання спадщини у повному обсязі.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Оскільки позивачі не надали належні та допустимі докази на підтвердження того, що на момент смерті ОСОБА_12 йому на праві власності належало спірне рухоме та нерухоме майно, відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника, не допитав усіх свідків у справі та порушив права та інтереси відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , Михайленка С. А. , які не були належним чином повідомлені про судове засідання, призначене на 20 червня 2017 року.

ОСОБА_4 , на якого були зареєстровані три земельні ділянки та житловий будинок, повинен був повернути їх спадкоємцям ОСОБА_12 , оскільки саме він був власником зазначеного майна, та не мав права відчужувати їх дружині померлого. Вказана обставина підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які зазначили, що спірне майно було придбане ОСОБА_12 , однак оформлене на сторонніх осіб.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 травня 2018 року справу № 369/1498/16 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_19 направила заперечення на касаційну скаргу, в яких просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві 21 вересня 2015 року, серія НОМЕР_3 .

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Українською селищною радою Обухівського району Київської області 01 березня 1977 року, серія НОМЕР_4, а позивач ОСОБА_20 - його матір`ю, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Старобишівського району Донецької області 07 жовтня 2015 року, серія НОМЕР_5 та свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 14 січня 1978 року, серія НОМЕР_4.

Відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги як дружина померлого, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міського районного управління юстиції Київської області 14 серпня 2004 року, серія НОМЕР_6 .

Також спадкоємцем до майна померлого є малолітня ОСОБА_12 , яка є його дочкою, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міського районного управління юстиції Київської області 21 листопада 2006 року, серія НОМЕР_7 .

25 вересня 2015 року до Другої київської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_12 , із заявою про прийняття спадщини.

21 жовтня 2015 року до Другої київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини також звернулись позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Встановлено, що на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2007 року за ОСОБА_12 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва, посвідченого 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. на підставі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, затвердженого відділом державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку 13 квітня 2010 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_7

18 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О. Г. посвідчено договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , на підставі якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №58358658 від 28 квітня 2016 року.

Суди встановили, що на момент смерті ОСОБА_12 право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 . належало ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 21 травня 2010 року, виданого виконавчим комітетом Гореницької сільської ради на підставі рішення від 28 квітня 2010 року №2/25.

Земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222482000:10:001:0601), АДРЕСА_3 (кадастровий номер: 3222482000:10:001:0552), АДРЕСА_3 (3222482004:05:010:0030), на момент смерті ОСОБА_12 належали ОСОБА_4 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №720121 від 30 вересня 2011 року, ЯЛ №336138 від 25 червня 2010 року та ЯБ №525715 від 31 травня 2006 року відповідно.

16 жовтня 2015 року вищезазначені земельні ділянки та житловий будинок ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С. В.

Встановлено, що на момент смерті ОСОБА_12 автомобіль LandRover RangeRover, державний номерний знак НОМЕР_1 , належав на праві власності ОСОБА_4 Вказана обставина не була спростована позивачами.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві та момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України ).

Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, при цьому віндикація як спосіб захисту права власності застосовується, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Змістом віндикаційного позову є витребування саме того майна, яке вибуло із законного володіння власника. Підставою відникаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його у відповідача.

Позивачем у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути лише законний власник, особа, яка володіє майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка заволоділа чужим майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою. Незаконне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на правовий титул. Незаконні володільці відповідають перед власником майна неоднаково, залежно від того, чи є вони добросовісними або недобросовісними набувачами майна.

У частині другій статті 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності та за умовами частини третьої статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або рішення суду. Таким чином, позивач має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном та підтвердити своє право власності на спірне майно.

За змістом статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи ту обставину, що спірне майно на момент смерті ОСОБА_12 не належало йому на праві власності , суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про безпідставність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника, оскільки як вбачається з журналу судового засідання від 19 червня 2017 року, ОСОБА_1 такого клопотання не заявляв, а в судовому засіданні було оголошено перерву з метою надання представнику ОСОБА_1 можливості прийняти участь в судових дебатах.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_10 , залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_10 , залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук