Постанова

від 13.11.2019 по справі 755/13587/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року місто Київ.

Справа № 755/13587/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14787/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Кулікової С.В., Рубан С.М.,

секретар судового засідання Миронюк І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року (постановлену в складі судді Марфіної Н.В.,інформація щодо складання повного тексту відсутня) про забезпечення позову

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики у розмірі 3 070 723 грн. 48 к., з яких: сума позики у розмірі 2 641 665 грн. 60 к., що еквівалентно 105 120 доларів США., інфляційні втрати в розмірі 345 899 грн. 69 к. та три відсотки річних в розмірі 83 158 грн. 19 к., крім того просив суд, стягнути понесені позивачем судові витрати в рівних частинах з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на сплату судового збору в розмірі 10 373,40 грн. (9605 + 384,20 + 384,20) та витрати на правову допомогу в розмірі 21000 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти рухоме та нерухоме майно в межах заявлених позовних вимог на суму 3070723,48 грн., яке належить на праві власності ОСОБА_2 . Вимоги заяви мотивовано тим, що позивачем пред`явлено позов до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за договором позики на загальну суму 3070723,48 грн. ОСОБА_2 як солідарний боржник не вчиняє жодних дій для повернення позичених коштів, борг залишається не повернутим протягом року від дня настання виконання грошового зобов`язання. Недобросовісність у виконанні взятих на себе зобов`язань вказує на те, що рішення про солідарне стягнення боржником виконуватись не буде. Натомість ОСОБА_2 має у власності частину земельної ділянки та частину квартири і не позбавлена можливості у будь-який час розпорядитись цим майном, що ускладнить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення боргу.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

В межах суми коштів у розмірі 3070723 (три мільйони сімдесят тисяч сімсот двадцять три) грн. 48 коп. накладено арешт на належні ОСОБА_2 на праві приватної власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та ј частину земельної ділянки за адресою: с/рада Іванківська , Бориспільський район, Київська область (кадастровий номер 3220884000:04:003:0531).

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , 08.10.2019 року звернулась безпосередньо до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу в частині накладання арешту на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та ј частину земельної ділянки за адресою: с/рада Іванківська , Бориспільський район, Київська область (кадастровий номер 3220884000:04:003:0531).

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвалу постановлено за відсутності відповідача та її представника, що позбавило можливості відповідача висловити свої заперечення щодо законності винесення даної ухвали. Вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті ухвали судом не враховано вимоги Цивільного процесуального Кодексу та роз`яснень Пленуму Верховного суду України з даного приводу.

Вживаючи заходи забезпечення позову, необхідно враховувати роз`яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотанняу формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданихпозивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки Позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. В даному випадку співвласником квартири, на яку накладено арешт є неповнолітня дитина.

Ухвалою Київського апеляційного суду , після витребування справи з районного суду 24 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано строк учасникам справи для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу.

06 листопада 2019 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 , в якому вказує на те, що посилання скаржника на безпідставний характер вимог позивача є необґрунтованим, такі обставини є предметом судового розгляду по суті, а тому не можуть бути підставою для скасування забезпечення позову. Апелянтом також не доведено порушення інтересів співвласника квартири, оскільки суд першої інстанції наклав арешт виключно на належну на праві власності частку квартири ОСОБА_2 , що не порушує права інших співвласників на володіння та розпоряджання належними їм частками у спільному майні.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду при можливому задоволенні позову, а зважаючи на те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер обґрунтовано вжив заходи забезпечення, про які просив позивач. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

ОСОБА_2 та її представник, а також ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд, задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Позивач та його представник в судове засідання апеляційного суду не з`явились. Про розгляд справи повідомлені.

Заслухавши доповідь судді Желепи А.В., пояснення відповідачів, та представника ОСОБА_2 , з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними. При цьому, з урахування відсутності даних про вартість належної відповідачу частини земельної ділянки та частини квартири, однак з метою забезпечення позову, арешт на вказане нерухоме майно має бути накладений в межах суми заявленої позивачем до стягнення, тобто в межах ціни позову у сумі 3070723,48 грн., як це і визначено заявою про забезпечення позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення відповідає цим обставинам та вимогам закону.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи, може вжити, передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України , забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

За ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачів, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 боргу у розмірі 3070723,48 грн.

Наявною в матеріалах справи копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 має у приватній власності ј частину земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 та 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Дослідивши зміст позовної заяви та заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні, колегія суддів встановила, що між сторонами дійсно існує спір.

Висновок суду про те, що з урахуванням ціни позову існує реальна загроза невиконання рішення суду, в разі не вжиття заходів забезпечення позову відповідає змісту заявлених позовних вимог.

Посилання представника ОСОБА_2 , на те, що остання не надавала згоду своєму чоловіку на отримання в борг коштів, не мають правового значення для вирішення питання про забезпечення позову,оскільки ці обставини будуть встановлюватись та перевірятись доказами на стадії розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Доводи про неповідомлення відповідача про розгляд заяви, колегія не приймає, так як згідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Посилання в апеляційній скарзі на не врахування постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" є безпідставними, оскільки суд врахував, як вимоги Закону, що регулюють питання забезпечення позову так і роз`яснення цієї постанови.

З сукупного аналізу ст.ст. 149-150 ЦПК України вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про порушення прав іншого співвласника квартири, на яку накладено арешт до вирішення спору, а в разі його задоволення до виконання рішення, - є недоведеними. Суду не надано переконливих обґрунтувань, що накладення арешту на частку квартири відповідача, порушує право власності неповнолітньої дитини, яка є власником іншої 1/3 частини майна.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 36 7, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року.

Головуючий

Судді