Постанова

від 14.11.2019 по справі 761/9737/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 761/9737/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14628/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Добровольській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Осаулова А.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ ; треті особи: Дочірнє підприємство СІПІ авто , Товариство з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду позов, уточнивши який, просив:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав від 14 лютого 2018 року, укладений між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ , за яким ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ відступив ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ права вимоги до ОСОБА_1 за Договором поруки №04-1109/1-4 від 31 березня 2014 року, укладеного з метою забезпечення виконання умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №96ю/2011/05-1501/2-1 від 23 травня 2011 року, укладеного між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО ;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 29 вересня 2011 року;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором №04-1544/1-1 від 30 травня 2011 року;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40361128 від 28 березня 2018 року (т. 1 а.с. 1-5, 175-177, 238-241).

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначив, що листом від 14 лютого 2018 року ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ повідомив позивача про те, що 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ укладено Договір купівлі-продажу майнових прав, за яким старий кредитор відступив новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за Договором поруки №04-1109/1-4 від 31 березня 2014 року, укладеного з метою забезпечення виконання умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №96ю/2011/05-1501/2-1 від 23 травня 2011 року, укладеного між старим кредитором та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО .

Вважає, що Договір купівлі-продажу майнових прав від 14 лютого 2018 року є недійсним, оскільки ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ не внесено до відповідного реєстру в установленому законом порядку та ним не отримало згідно законодавства ліцензію на здійснення (надання) фінансових послуг. За таких обставин, позивач вважає, що ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ є неналежною стороною у Договорі купівлі-продажу майнових прав, укладеного з ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ .

Також у п. 1.4. оскаржуваного договору визначено, що передача у власність покупця майнових прав, які виникли на підставі нотаріально посвідчених угод, здійснюється на підставі окремих нотаріально посвідчених договорів.

Отже, у разі визнання судом недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав від 14 лютого 2018 року за основними зобов`язаннями, то визнанню недійсними підлягають також Договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 29 вересня 2011 року, Договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 30 травня 2011 року, як і вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У відзиві на позовну заяву представник ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ Бородай М.С. зазначив, що ОСОБА_1 у позовній заяві не навів будь-яких підстав недійсності оскаржуваного ним договору. Вказував, що укладений між банком та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ договір відступлення права вимоги не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, тому відсутні підстави вважати, що метою укладення між банком та товариством договору відступлення права вимоги є отримання прибутку. Зазначив, що сторонами при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав від 14 лютого 2018 року було додержано всіх умов законодавства, а тому слід відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 50-56).

У відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечував проти вищенаведеного та просив позовні вимоги задовольнити (т. 1 а.с. 121-125).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено в повному обсязі (т. 2 а.с. 15-16, 17-22).

Не погодившись з рішенням районного суду, 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задовольнити позовні вимоги повністю.

На обґрунтування скарги зазначив, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, посилаючись на те, що оспорюваний договір по суті є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу. При ухваленні рішення суду першої інстанції не з`ясовано та не надано правової оцінки суб`єктного складу у спірних правовідносинах, обсягу прав та обов`язків, які переходять від первісного кредитора до нового кредитора у зобов`язанні та правової природи спірних правовідносин.

Представник відповідача ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ - адвокат Юшин Д.В. подав до суду письмові пояснення в яких заперечував проти скарги і просив залишити її без задоволення (т. 2 а.с. 70-74).

В судове засідання 24 жовтня 2019 року особи, які беруть участь у справі не прибули, причини неявки не повідомили, розгляд справи судом був відкладений до 14 листопада 2019 року (т. 2 а.с. 46).

В судовому засіданні 14 листопада 2019 року представник відповідача ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ - адвокат Юшин Д.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином, у т.ч. оголошенням повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України про що у справі є докази. Крім того, апелянт ОСОБА_1 , представник ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ - Коломієць В.В., представник ОСОБА_1 та ДП СІПІ авто - адвокат Казанцев Г.М., кожен окремо, були сповіщені повідомленням телефонограмами, які забезпечують фіксацію такого повідомлення (т. 2 а.с. 41-45, 47-69).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

При цьому, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

За змістом вищенаведеного, заявник, який звернувся до суду із заявою (скаргою), особи, які брали участь у справі в суді першої інстанції, мають цікавитись рухом справи і в апеляційному суді.

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відмовивши у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договорів не було порушено вимоги закону та права позивача, а тому підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та скасування державної реєстрації відсутні.

Колегія суддів погодилась з такими висновками суду та визнала їх правильними виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 травня 2011 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ (Кредитор) та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО (Позичальник) укладено Договір кредиту №96ю/2011/05-1501/2-1, відповідно до якого Банк зобов`язувався надати Позичальнику грошові кошти, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 2 343 214,00 грн. із встановленою платою за користування кредитом у розмірі 21,0 % процент річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку №1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Кредитним договором до 22 травня 2014 року або достроково у випадках, передбачених Кредитним договором (т. 1 а.с. 11-14).

31 березня 2014 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ (Кредитор) та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО (Позичальник) укладено Договір про внесення змін № 16 до Договору кредиту №96ю/2011/05-1501/2-1, відповідно до якого сторони визначили надання за Договором відновлювальної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості - 10 056 000 грн., окремими частинами (щомісячними траншами) у період з 05 травня 2014 року до 05 лютого 2015 року з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 30 березня 2015 року (т. 1 а.с. 15-16).

31 березня 2011 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , ОСОБА_1 та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО було укладено Договір поруки № 04-1109/1-4, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язався перед Банком, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника - 10 056 000 грн., солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі за вказаним Кредитним договором (з усіма змінами та доповненнями до нього) (т. 1 а.с. 17-18).

24 січня 2018 року ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ стало переможцем відкритих електронних торгів з продажу лоту F33G9722 Право вимоги за кредитними договорами № 96ю/2011/05-1501/2-1 та № 85ю/2011/05-1379/2-1. Забезпечення (нерухомість та рухоме майно) і за результатам відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2018-01-16-000313 від 24 січня 2018 року були укладені оспорювані позивачем правочини.

Так, 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ Брайко С.А. та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав, згідно якого Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, серед інших, право вимоги за Договором поруки №04-1109/1-4 від 31 березня 2014 року, укладений між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , ОСОБА_1 та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО (т. 1 а.с. 182-187).

Крім того, 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ Брайко С.А . та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ укладено Договір купівлі-продажу майнових прав за Іпотечним договором №04-1544/1-1 від 30 травня 2011 року, згідно якого Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги за Іпотечним договором №04-1544/1-1 від 30 травня 2011 року, укладений між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ (т. 1 а.с. 202-208).

Також 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ Брайко С.А. та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ укладено Договір купівлі-продажу майнових прав за Іпотечним договором від 29 вересня 2011 року, згідно якого Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги за Іпотечним договором від 29 вересня 2011 року, укладений між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ (т. 1 а.с. 209-215).

Листом від 14 лютого 2018 року ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ повідомив ОСОБА_1 про те, що 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ укладено Договір купівлі-продажу майнових прав, за яким старий кредитор відступив новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за Договором поруки № 04-1109/1-4 від 31 березня 2014 року, укладеного з метою забезпечення виконання умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №96ю/2011/05-1501/2-1 від 23 травня 2011 року, укладеного між Старим кредитором та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО (т. 1 а.с. 10).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта майна (номер інформаційної довідки 135858090) від 29 серпня 2018 року до ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ 28 березня 2018 року перейшло право власності на нежилий будинок (літ.Б) загальною площею 653,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання, серія та номер: 19, виданий 16 лютого 2018 року, видавник ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ ; договір про внесення змін, серія та номер 595, виданий 09 квітня 2014 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Дмух Б.Л. ; Іпотечний договір, серія та номер: 2723, виданий 29 вересня 2011 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Дмух Б.Л. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40361128 від 28 березня 2018, 15:45:22, ОСОБА_2 , Філія Комунального підприємства Главанівської сільської ради АБСОЛЮТ у м. Києві, м. Київ. При цьому, підставою виникнення права власності та прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 28 березня 2018 р. є Договір купівлі-продажу майнових прав за Іпотечним договором від 29 вересня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмухом Б.Л. та зареєстрованим в реєстрі за №2723 (т. 1 а.с. 231-236).

Позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу майнових прав з тих підстав, що договори за своєю природою є договорами факторингу, а ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ не внесено до відповідного реєстру в установленому законом порядку та ним не отримало згідно законодавства ліцензію на здійснення (надання) фінансових послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, у ЦК України, як вбачається зі змісту ст. 512, 1077 проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу ст. 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ст. 350 ГК України та ч. 5 ст. 5 Закону України Про банки і банківську діяльність вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У ст. 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Отже, договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Відповідна правова позиція щодо розмежування договору відступлення права вимоги та договору факторингу викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16.

За оспорюваним Договором купівлі-продажу майнових прав від 14 лютого 2018 року, укладеного між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ Брайко С.А. та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ Продавець передав у власність Покупцеві, а Покупець прийняв у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, серед інших, право вимоги за Договором поруки №04-1109/1-4 від 31 березня 2014 року.

Згідно з п. 1.2. Договору Покупець сплачує Продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

За змістом п. 3.1. Договору сторони домовилися, що за продаж майнових прав за цим Договором Покупець сплачує Продавцю грошові кошти у розмірі 10 801 100 грн. Ціна договору сплачується Покупцем Продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Покупець (т. 1 а.с. 182-187).

Встановивши, що 24 січня 2018 року ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ стало переможцем відкритих електронних торгів з продажу лоту F33G9722 Право вимоги за кредитними договорами № 96ю/2011/05-1501/2-1 та № 85ю/2011/05-1379/2-1. Забезпечення (нерухомість та рухоме майно) і за результатам відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2018-01-16-000313 від 24 січня 2018 року були укладені оспорювані позивачем правочини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Отже, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що як за суб`єктним складом так і за своєю правовою природою оспорювані договори від 14 лютого 2018 року є договорами відступлення права вимоги, за яким закон не передбачає обмежень стосовно статусу особи, якій може бути здійснено таке відступлення.

Позивач з посиланням на недійсність вищевказаних оспорюваних ним правочинів обґрунтовував похідну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40361128 від 28 березня 2018 року.

Враховуючи ту обставину, що підстав для визнання недійсними правочинів не встановлено, права позивача не порушено, тому суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та скасування державної реєстрації.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З огляду на наведене, апеляційний суд відхилив доводи апелянта, що відмовивши в задоволенні заявленого позову районний суд не зазначив детально усіх позовних вимог, які були заявлені позивачем.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 14 листопада 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова