Постанова

від 24.09.2020 по справі 761/9737/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/9737/18

провадження № 61-22426св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ ,

треті особи - Дочірнє підприємство СІПІ АВТО , Товариство з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ІНВАЛІДІВ ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року у складі судді Осоулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ , треті особи: Дочірнє підприємство СІПІ АВТО , Товариство з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ІНВАЛІДІВ про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду позов, уточнивши який, просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 14 лютого 2018 року, укладений між Публічним акціонерним товариством БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ (далі - ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ (далі - ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ ), за яким ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ відступив ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ права вимоги до ОСОБА_1 за договором поруки від 31 березня 2014 року№04-1109/1-4, укладеного з метою забезпечення виконання умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 23 травня 2011 року № 96ю/2011/05-1501/2-1, укладеного між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 29 вересня 2011 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 30 травня 2011 року № 04-1544/1-1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 28 березня 2018 року індексний номер 40361128.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначив, що листом від 14 лютого 2018 року ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ повідомив позивача про те, що 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за яким старий кредитор відступив новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за договором поруки від 31 березня 2014 року №04-1109/1-4, укладеного з метою забезпечення виконання умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 23 травня 2011 року № 96ю/2011/05-1501/2-1, укладеного між старим кредитором та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО .

Вважає, що договір купівлі-продажу майнових прав від 14 лютого 2018 року є недійсним, оскільки ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ не внесено до відповідного реєстру в установленому законом порядку та ним не отримало згідно законодавства ліцензію на здійснення (надання) фінансових послуг. За таких обставин, позивач вважає, що ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ є неналежною стороною у договорі купівлі-продажу майнових прав, укладеного з ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ .

Також у п. 1.4. оскаржуваного договору визначено, що передача у власність покупця майнових прав, які виникли на підставі нотаріально посвідчених угод, здійснюється на підставі окремих нотаріально посвідчених договорів.

Отже, у разі визнання судом недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 14 лютого 2018 року за основними зобов`язаннями, то визнанню недійсними підлягають також договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 29 вересня 2011 року, Договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 30 травня 2011 року, як і вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовивши у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договорів не було порушено вимоги закону та права позивача, а тому підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та скасування державної реєстрації відсутні.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, про те, що як за суб`єктним складом так і за своєю правовою природою оспорювані договори від 14 лютого 2018 року є договорами відступлення права вимоги, за яким закон не передбачає обмежень стосовно статусу особи, якій може бути здійснено таке відступлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було з`ясовано та не зроблено висновок щодо суб`єкта правовідносин - ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ та не встановлено чи має вказане товариство відповідно до норм Закону України Про банки та банківську діяльність та Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг набувати за оспорюваним договором прав та обов`язків, адже ліцензію на здійснення фінансових послуг ним не отримано.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій помилились щодо природи укладеного договору про купівлю-продаж майнових прав, адже на його думку мало місце укладення договору факторингу.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року від представника ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ - адвоката Юшина Д. В. на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому представник відповідача у задоволенні скарги просить відмовити посилаючись на її необґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 23 травня 2011 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ (Кредитор) та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО (Позичальник) укладено договір кредиту № 96ю/2011/05-1501/2-1, відповідно до якого банк зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 2 343 214 грн із встановленою платою за користування кредитом у розмірі 21,0 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку № 1 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною цього договору, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за кредитним договором до 22 травня 2014 року або достроково у випадках, передбачених кредитним договором.

31 березня 2014 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ (Кредитор) та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО (Позичальник) укладено договір про внесення змін № 16 до договору кредиту № 96ю/2011/05-1501/2-1, відповідно до якого сторони визначили надання за договором відновлювальної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості - 10 056 000 грн, окремими частинами (щомісячними траншами) у період з 05 травня 2014 року до 05 лютого 2015 року з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 30 березня 2015 року.

31 березня 2011 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , ОСОБА_1 та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО було укладено Договір поруки № 04-1109/1-4, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язався перед Банком, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника - 10 056 000 грн, солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі за вказаним Кредитним договором (з усіма змінами та доповненнями до нього).

24 січня 2018 року ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ стало переможцем відкритих електронних торгів з продажу лоту F33G9722 Право вимоги за кредитними договорами № 96ю/2011/05-1501/2-1 та № 85ю/2011/05-1379/2-1. Забезпечення (нерухомість та рухоме майно) і за результатам відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2018-01-16-000313 від 24 січня 2018 року були укладені оспорювані позивачем правочини.

Так, 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ Брайко С. А. та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, згідно якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, серед інших, право вимоги за договором поруки № 04-1109/1-4 від 31 березня 2014 року, укладений між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , ОСОБА_1 та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО .

Крім того, 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ Брайко С. А. та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ укладено договір купівлі-продажу майнових прав за Іпотечним договором № 04-1544/1-1 від 30 травня 2011 року, згідно якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги за Іпотечним договором від 30 травня 2011 року № 04-1544/1-1, укладений між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ .

Також 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ Брайко С. А. та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ укладено договір купівлі-продажу майнових прав за іпотечним договором від 29 вересня 2011 року, згідно якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги за Іпотечним договором від 29 вересня 2011 року, укладений між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ .

Листом від 14 лютого 2018 року ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ повідомив ОСОБА_1 про те, що 14 лютого 2018 року між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за яким старий кредитор відступив новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за договором поруки № 04-1109/1-4 від 31 березня 2014 року, укладеного з метою забезпечення виконання умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 96ю/2011/05-1501/2-1 від 23 травня 2011 року, укладеного між старим кредитором та ДП СПІВДРУЖНІСТЬ ІНІЦІАТИВНИХ ПРАЦЕЗДАТНИХ ІНВАЛІДІВ АВТО .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта майна (номер інформаційної довідки 135858090) від 29 серпня 2018 року до ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ 28 березня 2018 року перейшло право власності на нежилий будинок (літ.Б) загальною площею 653,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання, серія та номер: 19, виданий 16 лютого 2018 року, видавник ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ ; договір про внесення змін, серія та номер 595, виданий 09 квітня 2014 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Дмух Б. Л.; іпотечний договір, серія та номер: 2723, виданий 29 вересня 2011 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Дмух Б. Л. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40361128 від 28 березня 2018 року, 15:45:22, ОСОБА_3, Філія Комунального підприємства Главанівської сільської ради АБСОЛЮТ у м. Києві, м. Київ. При цьому, підставою виникнення права власності та прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 28 березня 2018 року є договір купівлі-продажу майнових прав за Іпотечним договором від 29 вересня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмухом Б. Л. та зареєстрованим в реєстрі за № 2723.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суд м. Києва.

10 січня 2020 року справа № 761/9737/18 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що договір купівлі-продажу майнових прав є фактично договором факторингу, а відповідач ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ не є фінансовою установою та не має ліцензії на здійснення факторингових операцій.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суди повинні враховувати, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України Про банки і банківську діяльність , відповідно до якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, ЦК України проводить розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, це, зокрема правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України, статтею 350 ГК України, частиною п`ятою статті 5 Закону України Про банки і банківську діяльність суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах, визначений у статті 1054 ЦК України. Такими є банк або інша фінансова установа.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 цього Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України)).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установивши, що за оспорюваним Договором купівлі-продажу майнових прав від 14 лютого 2018 року, укладеного між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ , від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ Брайко С. А. та ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ продавець передав у власність покупцеві, а покупець прийняв у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, серед інших, право вимоги за Договором поруки від 31 березня 2014 року № 04-1109/1-4.

Згідно з п. 1.2. договору покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

За змістом п. 3.1. договору сторони домовилися, що за продаж майнових прав за цим договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 10 801 100 грн. Ціна договору сплачується покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що встановивши, що 24 січня 2018 року ТОВ ЗЕОН-БІЗНЕС СИСТЕМИ стало переможцем відкритих електронних торгів з продажу лоту F33G9722 Право вимоги за кредитними договорами № 96ю/2011/05-1501/2-1 та № 85ю/2011/05-1379/2-1. Забезпечення (нерухомість та рухоме майно) і за результатам відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2018-01-16-000313 від 24 січня 2018 року були укладені оспорювані позивачем правочини, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що як за суб`єктним складом так і за своєю правовою природою оспорювані договори від 14 лютого 2018 року є договорами відступлення права вимоги, за якими закон не передбачає обмежень стосовно статусу особи, якій може бути здійснено таке відступлення.

Вищенаведеним також спростовуються доводи касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій помилились щодо природи укладених договорів, адже між сторонами було укладено договори купівлі-продажу майнових прав, які за своєю природою є договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу.

Інші доводи наведені на обґрунтування касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська