Рішення

від 15.11.2019 по справі 487/6565/16-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6565/16-ц

Провадження № 2/487/33/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря Полінкевич К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування поширеної недостовірної інформації та стягнення матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

19.12.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування поширеної недостовірної інформації та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтуванні наступним, наказом від 09.07.2014 року позивача було переведено на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції у Миколаївській області. 18.11.2014 року до позивача, як до державного реєстратора звернулись голови фермерських господарств ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підставі наданих документів та діючого законодавства позивачем були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та видані зазначеним громадянам відповідні свідоцтва. У лютому 2015 року слідчим відділом Миколаївського УМВС у Миколаївській області було потрушено кримінальне провадження стосовно незаконного вилучення зазначених земельних ділянок з державної власності, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. 22.04.2015 року з прокуратури Миколаївського району на адресу відповідача надійшов лист з проханням надати інформацію щодо кількості прийнятих позивачем рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,з подальшою видачею свідоцтва на право приватної власності на земельну ділянку у 2014-2015 роках, питання про призначення службової перевірки по факту реєстрації земельних ділянок за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в даному листі прокурором не ставилося.

Однак відповідачем було прийнято рішення про необхідність проведення службової перевірки "за фактом досудового розслідування відносно начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миколаївського РУЮ ОСОБА_4 Н ОСОБА_5 В ОСОБА_5 ". та видано наказ від 22.04.2015 р. "Про проведення службової перевірки з 22.04.2015 р. по 27.04.2015 р. За результатами проведеної службової перевірки, комісією були встановлені порушення в діях позивача під час проведення реєстраційних дій по реєстрації право власності на земельні ділянки та видачі свідоцтва про право власності на земельні ділянки за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були викладені в акті службової перевірки від 24.04.2015 р. та начальником ГУЮ у Миколаївській області ОСОБА_6 було видано наказ від 05.06.2015 року яким, за виявлені порушення під час державної реєстрації прав власності на земельні ділянки за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Також у акті перевірки від 24.04.2015 року комісією, було встановлено, що при проведенні державної реєстрації права власності на земельні ділянки за заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позивачем допущено порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 56 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого ПКМУ від 17.10.2013 р. № 868.

На підставі висновків комісії, викладених у акті перевірки 18.06.2015 року прокуратурою Миколаївського району позивачу було пред`явлено обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2016 року позивача визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, та повністю виправдано. Вирок вступив у законну силу. Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушив її особисті немайнові права, грубо опорочив її честь, гідність та ділову репутацію, незаконно,безпідставно та необґрунтовано поширив проти позивача неправдиву та недостовірну інформацію про нібито порушення нею вимог закону під час вчинення реєстраційної дії - державної реєстрації прав та їх обтяження - на земельні ділянки за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що стало підставою для пред`явлення позивачу звинувачення у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, та притягнення її до кримінальної відповідальності, та завдало позивачу значної матеріальної та моральної шкоди, призвело до величезної руйнації її життєвих планів та порушення нормальних соціальних зв`язків.

Більше півтора роки позивач перебувала під кримінальним переслідуванням, доводячи свою невинуватість. Більше року позивач перебувала у статусі обвинуваченої по кримінальному провадженні, внаслідок чого в м. Миколаєві серед колег позивача відносно неї було поширено інформацію про нібито її професійну безграмотність необізнаність в правозастосуванні відповідача підірвано довіру громадськості до позивача, сформовано негативну думку про неї серед колег, підірвано її авторитет як кваліфікованого юриста та сумлінного державного реєстратора та державного службовця. Позивач неодноразово зверталась до лікарні у зв`язку з серцевими нападами, в неї постійно підвищувався тиск, розвинулась гіпертонічна хвороба, міокардиопатія змішаного генезу, з`явився синдром стенокардії, підвищилась нервозність. З`явились часті головні болі, головокружіння, відчуття прискореного серцебиття, слабкість. На фоні постійного стресу, постійних нервових навантажень та постійних переживань через кримінальне переслідування в позивача відбувся розлад нервової системи, діагностована неврастенія.

На протязі цих півтора роки позивач декілька разів перебувала на стаціонарному лікуванні, в усіх реєстрах та базах даних назавжди розміщено інформацію, що позивач притягувалась до кримінальної відповідальності. Своїми діями відповідач завдав позивачу значних моральних збитків, завдано істотної шкоди її правам та інтересам.

Відтак, відновлення доброго імені позивача, її честі та репутації, яка була заплямована притягненням позивача до кримінальної відповідальності на підставі неправомірних висновків відповідача, буде потребувати значного часу та зусиль, здоров`я та моральних переживань. Тому позивач вважає, що зазначені дії відповідача в сукупності завдали позивачу значної моральної шкоди, яку вона оцінює у 1000000,00 грн.

Крім цього, у зв`язку з неправомірними висновками відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону під час вчинення реєстраційної дії, позивачу завдано і матеріальних збитків, зокрема, для захисту своїх прав від незаконних висновків відповідача, позивач вимушена була витрачати кошти на правову допомогу адвоката. Так, згідно з Договором від 06.06.2015 року за надання правової допомоги по захисту прав, пов`язаних із проведенням відповідачем відносно позивача перевірки, та оскарженням її висновків, оскаржування застосованого до неї дисциплінарного стягнення адвокату Туніку Г ОСОБА_7 було сплачено гонорар у розмірі 30000,00 грн. На підставі викладеного позивач просила позовні вимоги задовольнити.

Позивач та її представник у судовому засіданні вимоги позову підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у позові та просили про їх задоволення у повному обсязі.

Представник відповідача позов вважав таким, що не підлягає задоволенню, та надав свої заперечення, які полягають у наступному.

22.04.2015 року до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшов лист прокуратури Миколаївського району, у якому повідомлялось, що начальником відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції ОСОБА_4 Н.В. внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків та вимог законодавства в ході розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, незаконно винесла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, безпідставно внесла відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видала свідоцтва на право приватної власності на земельні ділянки на підставі рішення державного органу, до повноважень якого не належить право розпорядження даними земельними ділянками. Вказані дії призвели до незаконного вилучення земельних ділянок з державної власності та подальшої передачі їх у приватну власність. З метою перевірки вказаних у листі фактів призначено службову перевірку, за результатами якої встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ч.2 ст. 9 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 56 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

За наслідками проведеної перевірки наказом ГТУЮ від 05.06.2015 № 633/03 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Вказаний наказ в наступному скасовано в судовому порядку з підстав пропуску строків притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, акт службової перевірки 29.04.2015 був направлений ГТУЮ до Прокуратури Миколаївського району на виконання постанови прокурора від 27.04.2015. Позивачем в даному випадку обрано невірний спосіб захисту свого права від його можливих порушень, і дана вимога не може розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Визнання недостовірною інформації, що викладена у висновках комісії в акті службової перевірки від 24.04.2015, є по суті вимогами щодо оскарження акту службової перевірки з огляду на те, що висновки, яких дійшла комісія, на думку позивача не відповідають нормам законодавства і позивач з вказаними висновками не згодна. Такі вимоги можуть розглядатись виключно в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного, оскільки вказаний акт було прийнято суб`єктом владних повноважень на виконання наданих державою владних управлінських функцій.

Відповідач ГТУЮ є суб`єктом владних повноважень, який здійснював окрему владну управлінську функцію - проводив службову перевірку відповідно до п. 6.5. Положення. Таким чином, розгляд справи щодо оскарження в будь-якій формі акту службової перевірки відноситься до компетенції адміністративного суду, а не цивільного.

Крім того, акт службової перевірки від 24.04.2015 був доказом та предметом дослідження у справі № 814/1851/15. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 по справі № 814/1851/15 частково задоволено позов ОСОБА_1 - визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ від 05.06.20 1 5 № 633/03 про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. При цьому суд відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ГТУЮ щодо призначення, організації та проведення службовці перевірки

Таким чином, позивач фактично намагається в даному випадку здійснити в судовому порядку повторну оцінку доказу - акту службової перевірки, який вже був оцінений судом та з даного приводу ухвалено остаточне рішення, і відповідні вимоги не можуть бути задоволені.

Також відповідно до вимог ст. 23, 1167 ЦКУ при встановленні наявності заподіяної моральної шкоди суду необхідно з`ясовувати наступні факти: наявність протиправних дій (бездіяльності) відповідача; наявність та характер моральних страждань позивача; причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та заподіяною моральною шкодою; наявність вини відповідача у заподіянні моральної шкоди.

В даному випадку позивачем не наведено жодної з вищезазначених складових. Посилання позивача на неодноразове перебування її на лікарняному не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з актом службової перевірки.

Крім того, позивач не навела розрахунків заявленого відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000 грн., та не надала суду доказів на підтвердження цих розрахунків.

Відповідач не згоден з розрахунком витрат на правову допомогу, наданих позивачем, оскільки в наданому розрахунку позивач не зазначає вартість кожної окремої дії представника, які включені до розрахунку, тому не має можливості становити загальну вартість тих дій, які підлягають компенсації відповідно до вимог закону та визначити загальний розмір витрат на правову допомогу відповідно до критерію компенсації витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. На підставі викладеного просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Миколаївській області №3362/03 від 09.07.2014 року позивач ОСОБА_1 з 09.07.2014 року переведена на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції.

18.11.2014 р. позивач розглянула заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з доданими до них документами, та прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки на території Криничанської сільської ради. Позивачем земельні ділянки були зареєстровані та видані свідоцтва про право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

22.04.2015 р. на адресу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшов лист прокуратури Миколаївського району від 21.04.2015 р. № (15-21)1011вих15 з проханням надати інформацію щодо кількості прийнятих позивачем рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з подальшою видачею свідоцтва на право приватної власності на земельну ділянку у 2014-2015 роках. Питання про призначення службової перевірки по факту реєстрації земельних ділянок за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в листі прокурором не ставилося.

За результатом розгляду листа прокуратури Миколаївського району Миколаївської області від 21.04.2015 р. відповідачем самостійно прийнято рішення про необхідність проведення службової перевірки "за фактом досудового розслідування відносно начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції ОСОБА_4 Н ОСОБА_7 ".

З метою виконання такого рішення, відповідачем видано відповідний наказ № 255/05 від 22.04.2015 р. "Про проведення службової перевірки з 22.04.2015 р. по 27.04.2015 р.", яким створено комісію по проведенню службової перевірки.

За результатами проведеної службової перевірки, перевіряючими (комісією) встановлені порушення в діях державного реєстратора ОСОБА_1 під час проведення реєстраційних дій по реєстрації право власності на земельні ділянки та видачі свідоцтв про право власності на земельні ділянки за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викладені в акті службової перевірки від 24.04.2015 р.

У висновках акту перевірки комісією встановлено, що ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 56 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868.

За результатами проведеної службової перевірки та на підставі висновків акту перевірки від 24.04.2015 р. відповідачем видано наказ від 05.06.2015 р. № 633/03 та притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану. Постановою Одеського апеляційний адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2016 року залишена без змін, зазначений наказ визнано протиправним та скасовано.

Також зазначеною постановою встановлено, що в структурі Міністерства юстиції України діє Департамент реєстрації речових прав на нерухоме майно, який здійснює свою діяльність відповідно до Положення, що затверджене наказом Державної реєстраційної служби України №587 від 29.09.2014 р., яке станом на теперішній час є чинним.

Відповідно до п. 2.1 Положення основним завданням Департаменту є забезпечення виконання покладених на Укрдержреєстр завдань щодо реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У головному територіальному управлінні юстиції у Миколаївській області розроблене та діє Положення про реєстраційну службу Миколаївського районного управління юстиції, відповідно до п. 1 якого реєстраційна служба Миколаївського районного управління юстиції у Миколаївській області діє у складі Миколаївського районного управління юстиції у Миколаївській області, є його структурним підрозділом, що забезпечує реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби. Реєстраційна служба підпорядкована реєстраційній службі головного управління юстиції та безпосередньо Укрдержреєстру (які наразі ліквідовані). Водночас, територіальним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області є Миколаївське районне управління юстиції.

З системного аналізу ч. 1 ст. 30 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень випливає, що державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому законом, до якої їх має право притягати Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області.

Відповідно до п. 6.5 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5, Головне територіальне управління юстиції має право здійснювати перевірки в районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управліннях юстиції та підвідомчих органах та установах юстиції. Відповідно до п. 9 Положення, Головне територіальне управління юстиції видає накази, які є обов`язковими для виконання підвідомчими органами та установами юстиції та посадовими особами. Таким чином, начальником Головного територіального управління юстиції шляхом затвердження Інструкції про порядок організації і проведення службової перевірки визначено одну з форм проведення перевірки в підвідомчих установах, а саме - службова перевірка. Відтак, наказ від 22.04.2015 №255/05 виданий в межах повноважень відповідача.

Порядок проведення службової перевірки передбачений Інструкцією про порядок організації і проведення службової перевірки в Головному управлінні юстиції у Миколаївській області та його територіальних підрозділах, затвердженої наказом Головного управління юстиції у Миколаївській області від 18.09.2012 №516/09.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції службова перевірка - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до Інструкції, з метою з`ясування дотримання посадовими особами під час службової діяльності вимог законодавства України, розпоряджень, доручень безпосередніх і прямих керівників, своїх службових обов`язків, з`ясування наявності підстав для проведення службової перевірки або встановлення обставин вчинення незначного правопорушення.

Однією з підстав проведення службової перевірки є порушення кримінальної справи або складання протоколу про корупційне правопорушення щодо фактів або посадових осіб Головного територіального управління юстиції та його територіальних органів; порушення трудової дисципліни; вчинення посадовою особою діяння, наслідком якого може бути цивільно-правова відповідальність Головного територіального управління юстиції та його територіальних органів. Крім того відповідно Наказу Міністерства юстиції України 31.01.2015 №32/7 Головне територіальне управління юстиції може проводити службові розслідування (перевірки) щодо кожного факту порушення державними службовцями апарату територіальних органів юстиції законодавства, вчинення корупційного правопорушення з метою виявлення причин та умов, що сприяли недодержанню вимог законодавства та вчиненню вказаного правопорушення.

Також у постанові Одеського апеляційний адміністративного суду від 18 листопада 2015 р., яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2016 року залишена без змін, зазначено, що позовні вимоги позивача щодо скасування наказу № 255/05 від 22.04.2015 р., судом не можуть бути задоволені, оскільки наказ реалізовано шляхом проведення перевірки. Наказ скінчив свою дію, як нормативно-правовий документ індивідуальної дії та станом на день звернення позивача до суду є виконаним.

Також судом встановлено, що 06.02.2015 року Миколаївським РВ УМВС України в Миколаївській області внесено до ЄРДР за № 42015150260000003 кримінальне провадження від 06.02.2015 року про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 367 КК України. Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, та виправдано ОСОБА_1 за обвинуваченням за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Вирок набрав законної сили 07.07.2016 року.

Позивач у позовній заяві посилається на ті обставини, що своїми діями відповідач порушив її особисті немайнові права, грубо опорочив її честь, гідність та ділову репутацію, незаконно,безпідставно та необґрунтовано поширив проти позивача неправдиву та недостовірну інформацію про нібито порушення нею вимог закону під час вчинення реєстраційної дії - державної реєстрації прав та їх обтяження - на земельні ділянки за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що стало підставою для пред`явлення позивачу звинувачення у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, та притягнення її до кримінальної відповідальності, та завдало позивачу значної матеріальної та моральної шкоди, призвело до величезної руйнації її життєвих планів та порушення нормальних соціальних зв`язків позивача.

Статтею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У відповідності до ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

У п. 17 Постанови Пленум Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1, вказано, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови від 27.02.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи , позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

На підставі вище викладеного, проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт поширення відповідачем про позивача недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, завдання позивачу відповідачем матеріальних збитків, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідачів, позивачем не надано доказів та в судовому засіданні не було доведено наявність матеріальної чи моральної шкоди, протиправності діяння чи без діяння відповідачів, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини відповідачів в її заподіянні, стороною позивача не було доведено того, що було порушено його право та ділову репутацію, честь та гідність, що воно порушене саме внаслідок дій відповідачів і такі дії є протиправними, що відповідач вчинив якесь діяння, яке порушило права позивача на ділову репутацію, честь та гідність за захистом яких подано позов, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди є похідними від вимог про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування поширеної недостовірної інформації та її спростування, то вони також не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі відмови в позові на позивача.

Отже, оскільки позивачу в позові відмовлено, а тому понесені нею судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 78, 81, 82, 141, 206, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування поширеної недостовірної інформації та стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського Апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 .

Відповідач: Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області , проживає: АДРЕСА_2 . Миколаїв, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ 34889877.

СУДДЯ: В.О. Гаврасієнко