Постанова

від 14.11.2019 по справі 322/245/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 322/245/18-ц

провадження № 61-10543св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство Партнер ;

відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство Форт ;

третя особа - державний реєстратор виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства Партнер на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області у складі судді Кофанова А. В. від 30 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., від 24 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року фермерське господарство Партнер (далі - ФГ Партнер ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства Форт (далі - ФГ Форт ), третя особа - державний реєстратор виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2006 року між ФГ Партнер

та ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 7,53 га, строком на 10 років, який було зареєстровано 10 жовтня 2007 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

15 квітня 2010 року між ФГ Партнер та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про внесення змін до вищевказаного договору, за умовами якого сторони погодили строк дії договору оренди земельної ділянки на

49 років. Державну реєстрацію цієї додаткової угоди було проведено

26 квітня 2010 року. Таким чином, строк дії договору оренди земельної ділянки було продовжено.

Разом з тим, ФГ Партнер стало відомо про те, що 08 грудня 2017 року між ФГ Форт та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого останній передав в оренду ФГ Форт ту саму земельну ділянку, площею 7,53 га, яка знаходиться в оренді та використовується за призначенням ФГ Партнер .

Позивач вважав, що вищевказаний договір оренди земельної ділянки, який укладений між ФГ Форт та ОСОБА_1 , є недійсним, так як належна ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться у його користуванні, строк дії оренди не закінчився, а тому відповідачі не мали права укладати оспорюваний правочин.

Посилаючись на викладене, ФГ Партнер просило суд визнати договір оренди земельної ділянки, який укладений 08 грудня 2017 року між ФГ Форт та ОСОБА_1 , недійсним.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ФГ Партнер , в якому, посилаючись на ті самі фактичні обставини, вказував, що йому не було відомо про існування додаткової угоди

від 15 квітня 2010 року, укладеної між ним та ФГ Партнер . Перед укладенням 08 грудня 2017 року договору оренди земельної ділянки

з ФГ Форт було здійснено перевірку і згідно з Державного реєстру

речових прав на нерухоме майно державної реєстрації додаткової угоди

від 15 квітня 2010 року виявлено не було.

Також ОСОБА_1 вважав, що вказана додаткова угода є недійсною, з огляду на те, що вона підписана від імені орендаря та орендодавця головою ФГ Партнер - ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, виданої ним. Тобто, голова фермерського господарства, діючи від імені цієї юридичної особи та одночасно представляючи його інтереси, як фізичної особи, уклав від її імені договір оренди земельної ділянки відносно себе особисто та у власних інтересах, що заборонено положеннями частини третьої статті 238 ЦК України.

За таких обставин, ОСОБА_1 просив суд визнати додаткову

угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянку, укладену

15 квітня 2010 року між ним та ФГ Партнер , недійсною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову ФГ Партнер відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано додаткову угоду, укладену 15 квітня 2010 року між ФГ Партнер та ОСОБА_1 , щодо внесення змін до умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 20 грудня 2006 року, недійсною.

Відмовляючи у задоволенні позову ФГ Партнер та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що додаткова угода від 15 квітня 2010 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 грудня 2006 року між

ФГ Партнер та ОСОБА_1 , якою продовжено строк дії договору оренди на 49 років, у силу положень статей 203, 215 ЦК України є недійсною, так як її було укладено у порушення вимог частини третьої статті 238 ЦК України, згідно з якою представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року припинив свою дію, так як строк його дії був визначений у 10 років, а тому ОСОБА_1 не був обмежений дією попереднього договору оренди земельної ділянки, укладаючи

08 грудня 2017 року з ФГ Форт нового договору оренди тієї самої земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ФГ Партнер залишено без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року - без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_2 , діючи як представник ОСОБА_1 , не мав права укладати від його імені договір оренди землі із ФГ Партнер , представником якого він одночасно був. Отже, додаткова угода

від 15 квітня 2010 року, якою строк дії договору оренди від 20 грудня

2006 року, укладеного між ФГ Партнер та ОСОБА_1 , подовжувався з 10-ти до 49-ти років, є недійсною, а тому строк дії цього договору слід обчислювати як 10 років. Таким чином, станом на 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 не був обтяжений зобов`язаннями за попереднім договором оренди від 20 грудня 2006 року, а тому міг вільно розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, у тому числі шляхом укладення іншого договору оренди з іншим орендарем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФГ Партнер , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати

й ухвалити нове рішення, яким позов ФГ Партнер задовольнити,

а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Вільнянського районного суду Запорізької області. У задоволенні клопотання ФГ Партнер про зупинення виконання судового рішення відмовлено.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ФГ Партнер мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову та задоволення зустрічного позову, оскільки не врахували, що 15 квітня 2010 року між ФГ Партнер та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди від 20 грудня 2006 року продовжено на 49 років. Зазначене додаткова угода пройшла державну реєстрацію

26 квітня 2010 року. Таким чином, строк дії договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року було продовжено. Проте, незважаючи на це, 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклав з ФГ Форт договір оренди тієї самої земельної ділянки, яка знаходиться в оренді та використовується

ФГ Партнер . Зазначене є порушенням прав ФГ Партнер , так як одна і та сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди одночасно двох договорів, укладених із різними орендарями. Відповідач ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, оскільки, якщо б він не отримував орендну плату, то позовна давність почала свій перебіг наступного року після неотримання орендної плати, оскільки договір передбачав виплату орендної плати один раз на рік. Позивач вважає, що ОСОБА_1 не довів наявності підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки не довів істотного порушення його умов позивачем.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відмовляючи у задоволенні позову ФГ Партнер та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли вірного висновку про те, що додаткова угода від 15 квітня 2010 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 грудня 2006 року між ФГ Партнер та ОСОБА_1 , якою продовжено строк дії договору оренди на 49 років, у силу положень статей 203, 215 ЦК України є недійсною, так як її було укладено у порушення вимог частини третьої статті 238 ЦК України, згідно з якою представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому ОСОБА_2 діяв як

від імені ОСОБА_1 , так і від імені ФГ Партнер .

Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року припинив свою дію, так як строк його дії був визначений у 10 років, а тому ОСОБА_1 не був обмежений дією попереднього договору оренди земельної ділянки, укладаючи 08 грудня 2017 року з ФГ Форт нового договору оренди тієї самої земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги, які стосуються відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, укладеного між ФГ Партнер та ОСОБА_1 , а також недоведеності останнім невиплати йому орендної плати ФГ Партнер , є безпідставними, оскільки змістом зустрічного позову ОСОБА_1 було визнання додаткової угоди від 15 квітня 2010 року до договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року недійсним, а не розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року.

Посилання касаційної скарги на пропуск строку позовної давності є безпідставними, так як згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Партнер залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 квітня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник