Постанова

від 13.11.2019 по справі 683/2218/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 638/2218/16-ц

провадження № 61-21501св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: Капустинська сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області, Старокостянтинівська районна державна адміністрація,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 березня 2017 року у складі судді Андрощука Є. М. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року у складі колегії суддів : Корніюка А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувсь до суду з позовом до Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району, Старокостянтинівської районної державної адміністрації (далі - Старокостянтинівської РДА), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення загальних зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) с. Капустин Старокостянтинівського району від 15 січня 2016 року.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до Додатку № 1 до Акту на право колективної власності на землю серії ХМ № 031 позивач є власником земельної частки (паю) колишнього КСП Перше Травня с. Капустин Старокостянтинівського району Хмельницької області. У липні 2016 року йому стало відомо, що 15 січня 2016 року відбулись збори власників земельних часток (паїв) колишнього КСП Перше Травня , на яких прийнято рішення щодо виділу земельних часток (паїв) між громадянами-власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП Перше Травня згідно списку громадян, яким проводиться допаювання землі в алфавітному порядку. Оскільки заяву на проведення допаювання земель він не подавав тому вважає, що вказаним рішенням порушуються його права, як власника земельної частки (паю) на отримання додаткової земельної ділянки у власність. Зі змісту протоколу зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) вбачається, що проект землеустрою був затверджений за присутності на зборах 147 учасників, з яких 101 учасник зборів був представлений за довіреністю, виданою неуповноваженою особою, при цьому результати розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у протоколі не зазначені. З огляду на те, що загальна кількість осіб - власників земельної частки (паю) колишнього КСП Перше Травня становить 310 осіб, а розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства згідно вимог Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності шляхом жеребкування, позивач вважає вказане рішення зборів незаконним та прийнятим з порушенням норм діючого законодавства. Прийнявши незаконне рішення, загальні збори порушили регламент зборів та не врахували інтереси громадян-власників земельних часток (паїв) колишнього КСП Перше Травня с. Капустин, які не приймали участі у зборах та не подавали заяв на допаювання земель.

У зв`язку з викладеним та уточненими позовними вимогами просив визнати незаконним рішення загальних зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) с. Капустин Старокостянтинівського району від 15 січня 2016 року, прийняте по пункту 4 порядку денного Про проведення жеребкування по отриманні належної частки (паю) .

Протокольною ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Старокостянтинівську РДА.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано доказів того, що рішення зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП Перше Травня с. Капустин Старокостянтинівського району є незаконним та таким, що прийняте з порушенням Закону Україну про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , тому не має жодних підстав для скасування пункту 4 порядку денного Про проведення жеребкування по отриманні належної частки (паю) . Крім того, відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП Перше Травня Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району паювання земель проведено відповідно до Списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, що є Додатком № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю ХМ №031 від 28 січня 1995 року, серед яких є ОСОБА_3 та із врахуванням частки останнього.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзіОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу № 683/2218/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді вказаної справи не було встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема поза увагою суддів залишився той факт, що оскаржуване ним рішення загальних зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) с. Капустин Староконстянтинівського району не відповідає вимогам статей 9, 10 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Наголошує на тому, що вказані збори в порушення вимог зазначеного вище закону були проведені без участі в них місцевої державної адміністрації. Звертає увагу, що на загальних зборах власників сертифікатів земельних часток (паїв) були присутні менше двох третин власників земельних часток (пая), тому голосування мало проводитися шляхом жеребкування, однак цього зроблено не було. Переглядаючи в апеляційному порядку незаконне рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог законодавства уваги не звернув, оскільки належним чином не з`ясував всіх обставин справи, на які він посилався оскаржуючи рішення суду першої інстанції. Наголошує на тому, що поза увагою судів залишились його доводи щодо порушення процедури розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Вказує, що оскаржуваним ним рішенням загальних зборів частина власників земельних ділянок (паїв) колишнього КСП Перше Травня на власний розсуд обрали собі земельні ділянки, повністю нехтуючи думкою інших власників аналогічних земельних ділянок, які не були присутніми на таких зборах.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 грудня 1995 року КСП Перше Травня видано державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №031, до якого додано список громадян - членів КСП. Відповідно до Додатку №1 до Державного Акту серії ХМ №031 ОСОБА_3 включений до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства КСП Перше Травня (а. с. 6-18 том 1).

Також судами було встановлено, що ініціативною групою було розміщено оголошення про проведення 15 січня 2016 року о 10:00 годині в приміщенні сільського клубу зборів власників земельних часток (паїв) з порядком денним Про допаювання землі (а. с. 179 том 1).

15 січня 2016 року відбулися збори власників сертифікатів земельних часток (паїв) в с. Капустин Старокостянтинівського району, на яких були присутніми

46 громадян (власників земельних ділянок) та представник за довіреністю на 101 громадянина (власників аналогічних ділянок).

Згідно з пунктом 4 порядку денного зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) с. Капустин Старокостянтинівського району від 15 січня 2016 року щодо проведення жеребкування на отримання належної частки (паю) було вирішено провести виділення земельних часток (паїв) згідно списку громадян, яким проводиться допаювання землі в алфавітному порядку за родинним принципом (а. с. 20-21 том 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої-четвертої, восьмої статті 5 ЗК України 1990 рокуземля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Кожен член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з пунктом г статті 81 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення їм в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям було визначено Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України , що набрав чинності

01 січня 2002 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних паїв у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до цього Указу було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки(паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

За змістом пунктів 1.3., 1.5., 2.7. Методичних рекомендацій передача в натурі земельної частки (паю) громадянину здійснюється після складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) (далі - Схеми).

Схеми складаються за участю керівників і спеціалістів колективних сільськогосподарських підприємств (організацій), сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) членів цих підприємств і організацій та погоджуються районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад).

На Схемі виділяються земельні масиви, що можуть бути поділені на земельні частки (паї) без обмежень в часі, в тому числі ділянки першочергової приватизації, а також земельні масиви, які поділяються на земельні частки (паї) після закінчення певного технологічного сільськогосподарського циклу. Крім того, визначаються: земельні ділянки, що поділяються одночасно без подрібнення в натурі на окремі паї (зрошувані угіддя, сади, виноградники, хмільники, ягідники тощо); земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно (угіддя, законсервовані, виходячи з екологічних умов; невеликі площі сільськогосподарських угідь, в результаті поділу яких на окремі земельні ділянки стає неможливим механізований обробіток ґрунту).

Таким чином, наведеними правовими нормами гарантується недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств.

Преамбулою Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Судами обох інстанцій було встановлено, що позивач у справі набув право власності на частину земельної ділянки (пай), ще в 1995 році, що підтверджується державним актом на право колективної власності та додатком № 1 до державного акта.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 10 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) для забезпечення гласності щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) сільська, селищна, міська рада та районна державна адміністрація в межах своїх повноважень зобов`язані: забезпечити розміщення в загальнодоступних місцях населених пунктів, у яких проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) з питання розподілу земельних ділянок за два тижні до їх проведення. В оголошенні має міститися інформація про дату, місце і час проведення зборів власників земельних часток (паїв) та їх місце роботи, прізвище, номер службового телефону посадової особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв); оприлюднити список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок.

Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що нормами вказаного Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не передбачено проведення процедури допаювання земельних ділянок, а тому вони дійшли передчасного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими.

Позивач звертаючись до суду з позовом посилався на те, що певна частина власників земельних часток (паї) призначила та провела загальні збори 15 січня 2016 року, на яких вирішила питання про допаювання земельних ділянок, чим порушила його права та права інших власників земельних часток (паїв) на отримання додаткової частини земельної ділянки, оскільки ні його, ні інших власників земельних часток не було повідомлено про проведення оспорюваних загальних зборів.

Необхідно зазначити, що суди належним чином не перевірили та не з`ясували чи було дотримано організаторами проведення оспорюваних загальних зборів процедури передбаченої статтею 10 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , зокрема не встановили чи було дотримано забезпечення принципу гласності допаювання земельних ділянок, а саме чи були розміщені в загальнодоступних місцях населених пунктів де проживають власники таких земельних часток оголошення про проведення загальних зборів щодо допаювання землі за два тижні до їх проведення.

Крім того, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що виділення земельних ділянок в натурі віднесено до компетенції сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації за місцем розташування земельних ділянок на підставі протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), а відповідний орган, який здійснює такий розподіл повинен забезпечити його гласність, зокрема повідомити всіх співвласників таких ділянок через оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) з питання розподілу земельних ділянок за два тижні до їх проведення.

Отже судам необхідно було встановити за рахунок чиїх земельних ділянок було здійснено допаювання та чи було дотримано уповноваженим на те органом процедури повідомлення всіх власників земельних часток (паїв)

Таким чином, в порушення статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, не дослідили та не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що мають значення для правильного вирішення спору.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України 2004 року визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

В силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки вищенаведені порушення норм процесуального права допущені судами першої та апеляційної інстанцій, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, та ухвалити законне і справедливе судове рішення згідно із встановленими обставинами та вимогами закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від

16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від

22 травня 2017 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. І. Грушицький А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров