Рішення

від 06.11.2019 по справі 914/1836/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019 справа № 914/1836/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до відповідача:Комунального підприємства Сколетеплоенерго , м. Сколе, Львівська область про: стягнення 16568,01 грн. Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Струк Н.Р.

За участю представників:

від позивача: Вознюк Є.В. - представник;

від відповідача: Білик П.Б. - представник.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства Сколетеплоенерго про стягнення 16568,01 грн., з яких 8240,08 грн. пені, 6475,55 грн. інфляційних втрат та 1852,38 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою від 11.09.2019 р. суд відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 02.10.2019 р.

15.10.2019 р. від відповідача надійшли клопотання про застосування строків позовної давності та відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.10.2019 р. розгляд справи відкладено на 16.10.2019 р.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Артимовича В.М. судове засідання, призначене на 16.10.2019 р., не відбулось.

Ухвалою суду від 21.10.2019 р. розгляд справи відкладено на 06.11.2019 р.

04.11.2019 р. від позивача надійшло клопотання (42549/19) про застосування строків позовної давності.

04.11.2019 р. від позивача також надійшли заперечення на позовну заяву (вх. № 45654/19), в яких просить зменшити розмір пені на 100 %.

В судове засідання 06.11.2019 р. з`явилися представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив задоволити подані клопотання про застосування строку позовної давності та про зменшення розміру пені. Також представник відповідача в судовому засіданні подав заяву про розстрочку виконання рішення суду. Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяв відповідача повністю.

Заслухавши представників сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 207 Господарського процесуального кодексу Україниг головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 11.09.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно призначено розгляд справи № 914/1836/19 по суті на 02.10.2019 р. Ухвалою від 02.10.2019 р. суд на задоволення усного клопотання відповідача відклав розгляд справи по суті. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 15.10.2019 р. та 04.11.2019 р. подано на розгляд суду і клопотання про застосування строку позовної давності, і заперечення на позовну заяву. Отже, у відповідача було достатньо часу і можливості для подання у встановлений судом строк відповідної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Однак, суд звертає увагу на те, що до вказаної заяви відповідачем не додано жодних доказів направлення чи вручення такої заяви позивачу.

Представник відповідача ні у своїй заяві про розстрочку виконання рішення суду, ні в судовому засіданні не навів жодних вагомих обґрунтувань чи доказів неможливості подання такої заяви до початку розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми законодавства, суд залишає заяву Комунального підприємства Сколетеплоенерго Сколівської міської ради про розстрочку виконання рішення суду без розгляду. Суд вважає за необхідне зазначити, що залишення даної заяви без розгляду не перешкоджає відповідачу подати таку заяву на розгляд суду у встановленому Господарським процесуальним кодексом порядку.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 14.09.2016 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Комунальним підприємством Сколетеплоенерго Сколівської міської ради (споживач) укладено договір № 5118/1617-БО-21 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 648726,97 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за жовтень 2016 року - квітень 2017 року. Однак, відповідач в порушення умов договору неналежним чином, несвоєчасно оплатив поставлений йому газ.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. та п. 6.6. договору, він зобовязується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 8.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 8240,08 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 1852,38 грн. трьох відсотків річних та 6475,55 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачений за подання позовної заяви судовий збір.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву (вх. № 45654/19 від 04.11.2019 р.), в яких просить відмовити в задоволенні позову та зменшити розмір нарахованої пені на 100 %. Зазначає, що оплата за спірний період (жовтень 2016 року - квітень 2017 року) була проведена на всі 100%, тобто КП Сколетеплоенерго не мало наміру уникати оплати, просто в силу певних об`єктивних обставин не здійснив оплату згідно термінів передбачених договором. Зокрема, вказує, що причиною виникнення заборгованості є те що, основна маса поступлень грошей є оплата послуг Комунального підприємства Сколетеплоенерго бюджетними установами та організаціями, фінансування яких проводиться з державного бюджету. Відповідач зазначає, що їх платоспроможність напряму залежить від економічної фінансової та політичної стабільності держави, а фінансову кризу зараз переживають всі бюджетні установи та організації без винятку. Стверджує, що немає жодних механізмів чи засобів для впливу на цю ситуацію. Існує пряма залежність між платоспроможністю бюджетних установ і причиною виникнення заборгованості КП Сколетеплоенерго перед ПАТ НАК Нафтогаз України . Дані обставини є для підприємства обставинами непереборної сили. І це не тільки для комунального підприємства, а й в державі в цілому.

Отже, Комунальне підприємство Сколетеплоенерго не мало змоги розрахуватися за поставлений газ у строки, передбачені договором. Враховуючи наведене, важкий фінансовий стан підприємства, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, просить зменшити розмір пені.

Також відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності (вх. № 42549/19 від 15.10.2019 р.). В даному клопотанні зазначає, що строк позовної давності по нарахуванню пені закінчився до пред`явлення позову, оскільки акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 р., від 30.11.2016 р., від 31.12.2016 р., від 31.01.2017 р., від 28.02.2017 р., та від 31.03.2017 р. укладені та підписані сторонами більше, ніж за рік до пред`явлення позову. Враховуючи наведене та норми ст. 258 Цивільного кодексу України, просить застосувати строки позовної давності у справі № 914/1836/19.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством Сколетеплоенерго Сколівської міської ради (споживач) укладено договір № 5118/1617-БО-21 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (п.1.1). Між сторонами протягом вересня 2016 року - березня 2017 року також укладено додаткові угоди № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору поставки природного газу від 14.09.2016 р. № 5118/1617-БО-21, якими внесено зміни до пунктів договору щодо ціни газу, кількості та фізико-хімічних показників природного газу, прав та обов`язків стоорін, порядку та умов передачі природного газу.

Відповідно до п.3.4. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Договором, а саме п.6.1 (з врахуванням додаткової угоди від 27.10.2016 р. № 2), встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставлено Комунальному підприємству Сколетеплоенерго Сколівської міської ради природного газу впродовж жовтня 2016 року - квітня 2017 року на загальну суму 648726,97 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу.

Як стверджує позивач, не заперечується відповідачем та свідчать матеріали справи, відповідач оплатив поставлений впродовж жовтня 2016 року - квітня 2017 року природний газ повністю, але несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. та п. 6.6. договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За прострочення сплати основного боргу за поставлений природний газ, позивач нарахував відповідачу 8240,08 грн. пені, яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1852,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6475,55 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги, слід задоволити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством Сколетеплоенерго Сколівської міської ради (споживач) укладено договір № 5118/1617-БО-21 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (п.1.1).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки відповідачу природного газу підтверджується актами приймання-передачі газу за жовтень 2016 року - квітень 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Однак, всупереч умовам договору, споживачем отриманий за період жовтня 2016 року - квітня 2017 року газ оплачено несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунках позивача та не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1852,38 грн. та 6475,55 грн. інфляційних втрат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Пленумом Вищого господарського суду України у постанові № 14 від 17.12.2013 р. роз?яснено, що сплата трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п. 3.1, 4.1).

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1852,38 грн. трьох відсотків річних та 6475,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. та п. 6.6. договору, він зобовязується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За прострочення сплати основного боргу за поставлений природний газ, позивачем нараховано відповідачу 8240,08 грн. пені.

Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у п. 10.3. договору сторони обумовили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені, відповідач зазначає, що для врегулювання проблеми неплатоспроможності бюджетних установ було затверджено постанову КМУ від 18.06.20124 р. № 217 Про порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу . Вказує, що у встановлених нормативах розподілу грошей, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг залишок коштів, які отримує комунальне підприємство після перерозподілу, повинен бути направлений комунальним підприємством на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, і в жодному з пунктів розподілу грошей не передбачається виплата пені, штрафних санкцій та інших нарахувань на суму заборгованості за отриманий природний газ. Виходячи з цього комунальне підприємство не в змозі самостійно проводити будь-які перерахування на користь ПАТ НАК Нафтогаз України . До того ж у нього відсутні на це кошти, так як ті кошти, що залишаються у підприємства настільки мізерні, що примусове стягнення за рахунок цих грошей буде відбуватися тривалий час та може зруйнувати і без того нестабільну господарську діяльність комунального підприємства.

Судом взято до уваги те, що Комунальне підприємство Сколетеплоенерго Сколівської міської ради є комунальним підприємством, заснованим для задоволення побутових потреб населення і використовувався для вироблення теплової енергії для населення. Основним джерелом коштів відповідача є надходження грошових коштів від споживачів та від учасників відносин з організації взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання шляхом перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за неналежне виконання договірних зобов`язань щодо оплати поставленого газу позивачем з метою захисту майнового свого права та інтересу, крім пені, нараховано також три відсотки річних та інфляційні втрати, вимога про стягнення яких задоволена судом.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, суд дійшов до висновку про зменшення на 50% розміру пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, до 4120,04 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VIГосподарського процесуального кодексу України роз`яснено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково .

2. Стягнути з Комунального підприємства Сколетеплоенерго (82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська, будинок 29А; ідентифікаційний код 22391024) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 4120,04 грн. пені, 6475,55 грн. інфляційних втрат, 1852,38 грн. трьох відсотків річних та 1921,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2019 р.

Суддя Артимович В.М.