Ухвала

від 14.11.2019 по справі 570/4232/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 570/4232/15-ц

провадження № 61-19718ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня

2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Волинь про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію втрати частини доходів

у зв`язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства Волинь (далі - ПСП Волинь ),

в якому з уточненням позовних вимог просив стягнути заробітну плату

за листопад 2013 року у сумі 200 грн, у період з 01 січня по 05 серпня

2014 року у розмірі 2 606 грн, компенсацію за невикористану відпустку -

1 150 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати - 255, 20 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 05 серпня 2014 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 26 284, 80 грн.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1

до ПСП Волинь про стягнення заробітної плати та середнього заробітку

за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18 січня 2018 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ПСП Волинь задоволено частково.

Стягнуто з ПСП Волинь на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у розмірі

229, 67 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшлакасаційна скарга

ОСОБА_1 ,в якій заявник просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі була визначена позивачем у розмірі 30 496 грн, тобто становить суму, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921, 00 грн * 100 = 192 100, 00 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних.

Заявник у клопотанні, доданому до касаційної скарги, вказав, що справа має для нього виняткове значення, а тому є підстави для відкриття касаційного провадження. Також заявник зазначив, що справа має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оцінюючи вказані доводи заявника, мотиви судових рішень, якими частково задоволено позовні вимоги з урахуванням позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 18 січня 2018 року, Верховний Суд не знаходить ознак винятковості цієї справи для особи, яка подала касаційну скаргу.

Фундаментального значення результатів розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики не виявлено.

Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу

на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області

від 16 квітня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 01 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1

до приватного сільськогосподарського підприємства Волинь

про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків

їх виплати - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников