Постанова

від 13.11.2019 по справі 914/2286/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2286/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 (головуючий суддя: Кордюк Г.Т., судді: Данко Л.С., Плотніцький Б.Д.) та на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2019 (суддя Ділай У.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзвін і К"

до: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про зобов`язання провести оцінку цілісного майнового комплексу та укласти договір оренди,

за участю:

позивача: Ящинський А.Л. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дзвін і К" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - відповідач), в якому просило з урахуванням зміни предмету позову:

- зобов`язати Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради провести оцінку цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства "Кінотеатр "Дзвін" за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові відповідно до порядку передбаченого Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 2003 р. № 3 із змінами) на виконання ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45";

- зобов`язати Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати проведення оцінки цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства "Кінотеатр "Дзвін" за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові, укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дзвін і К" договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства "Кінотеатр "Дзвін" за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові на виконання ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45", відповідно до Типового договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 "Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова" із змінами.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, не зважаючи на прийняття Львівською міською радою Ухвали № 2649 "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45" від 18.07.2013, відповідач не виконує вимог вищевказаної ухвали та в порушення вимог Положення про Управління комунальної власності департаменту економічної розвитку Львівської міської ради, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629, не проведено оцінки майна та не укладено договір оренди цілісного майнового комплексу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2019, яким позов задоволено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що приймаючи ухвалу "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45" № 2649 від 18.07.2013, Львівська міська рада добровільно надала згоду на укладення договору оренди з ТОВ "Дзвін і К", проте з 2013 року по теперішній час такий правочин між сторонами спору не укладений з незалежних від позивача обставин. А відповідно до приписів Закону України Про оренду державного та комунального майна оцінка об`єкта оренди, проведення якої забезпечує відповідач, передує укладенню договору оренди.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення, посилаючись на їх прийняття з порушенням норм матеріального права з неповним дослідженням доказів та обставин, що стосуються предмета доказування.

3.2. Так, зазначає, що суди не надали належної оцінки тому, що за результатами інвентаризації спірного майна, членами комісії було складено зауваження, згідно якого за адресою м. Львів, вул. Шептицьких, 45 не існує цілісного майнового комплексу, а лише нежитлові приміщення, що не можуть забезпечити діяльність кінотеатру. Земельні ділянки під кінотеатром не перебувають в користуванні, не є власністю кінотеатру, не мають кадастрового номера, і адміністрація кінотеатру не використовує їх за цільовим призначенням як комунальна установа культури, а надає в оренду без відповідних повноважень та законодавчо закріплених функцій орендодавця. Проект ухвали "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45" не відповідає вимогам Регламенту ради, затвердженого ухвалою №304 від 31.03.2011, оскільки він не був завізований до його розгляду на пленарному засіданні, до проекту ухвали не додано матеріалів, які б свідчили про згоду уповноважених органів управління закладом - управління культури департаменту гуманітарної політики. Належним чином не підтверджене переважне право позивача на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу, оскільки з долучених до проекту ухвали документів не вбачається, що частка внесків трудового колективу становить більш як 50 відсотків статутного капіталу позивача.

3.3. Позивач подав до касаційного суду відзив, у якому просить подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі рішення - без змін. Позивач у відзиві зазначає, що судами вірно було надано оцінку обставинам та вірно вирішено спір відповідно до вимог законодавства, а доводи касаційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. На підставі рішення загальних зборів членів трудового колективу ДКП "Кінотеатр "Дзвін", що оформлено протоколом № 3 від 08 жовтня 2003, з метою довготермінової оренди та майбутнього викупу цілісного майнового комплексу ДКП "Кінотеатр "Дзвін" створено господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзвін і К" (позивач).

Товариство (позивач) було зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради 28.11.2003. Відомості про товариство внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04.09.2006, номер запису: 1 415 120 0000 013855. Основним видами діяльності позивача є демонстрація кінофільмів, а також організування конгресів і торговельних виставок, організування інших видів відпочинку та розваг, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, обслуговування напоями, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

4.2. 15.12.2003 позивач звернувся до Управління ресурсів Львівської міської ради із заявою, у якій просило надати в оренду цілісний майновий комплекс - кінотеатр "Дзвін" з метою підвищення якості експлуатації кінотеатру та його функціонального призначення.

В подальшому позивач неодноразово надсилав аналогічні листи-заяви та нагадування секретарю Львівської міської ради та до Управління комунального майна Львівської міської ради, зокрема 24.02.2004, 28.12.2004, 27.10.2006, 16.05.2007, 19.07.2012.

4.3. 18.07.2013 12-та сесія 6-го скликання Львівської міської ради розглянула звернення позивача, зареєстроване у Львівській міській раді 23.04.2008 за №5-4135, та керуючись п.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняла ухвалу №2649 "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45", відповідно до якої надала позивачу цілісний майновий комплекс на вул. Шептицьких, 45 в оренду терміном на 10 років для проведення статутної діяльності за умови виділення приміщень для музею С.Бандери площею не менше 300 кв. м та зобов`язала Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (відповідача) укласти договір оренди згідно з цією ухвалою.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 942188646101 загальною площею 692,9 кв. м за адресою м. Львів, вул. Шептицьких, буд. 45 будівлю літ. А зареєстровано за Львівською міською радою.

4.4. Управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернулося з адміністративним позовом до Галицького районного суду міста Львова про визнання незаконною і скасування ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на Шептицьких, 45".

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2013 у справі №461/12175/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 у справі №876/58/14, у позові Управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ряди до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 18.07.2013 №2649 було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №461/12175/13-а постанову Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2013 у справі № 461/12175/13-а та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 у справі №876/58/14 скасовано, провадження у справі закрито.

4.5. 19.03.2018 позивач направив начальнику Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заяву за вих. № 03 з проханням невідкладно: 1) провести оцінку цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства "Кінотеатр "Дзвін" за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові та надати ТОВ "Дзвін і К" договір на проведення оцінки майна, що підлягає укладенню між Товариством та суб`єктом оціночної діяльності; 2) на виконання ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45" укласти з ТОВ "Дзвін і К" договір оренди цілісного майнового комплексу ДКП "Кінотеатр "Дзвін" за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові.

Наказами Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 26.09.2018 №108-з "Про створення комісії оцінки ЦМК ДКП "Кінотеатр "Дзвін" та від 26.09.2018 №109-з "Про інвентаризацію ЦМКДКП "Кінотеатр "Дзвін" за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 45" створено інвентаризаційну комісію та зобов`язано комісію провести інвентаризацію.

4.6. За результатами проведеної інвентаризації членами комісії було складено протокол інвентаризаційної комісії від 30.09.2018 та зауваження до протоколу, підписане декількома членами комісії. З останнього вбачається, що: за адресою м Львів вул. Шептицьких, 45 не існує цілісного майнового комплексу, а лише нежитлові приміщення на базі яких зареєстроване ДКП "Кінотеатр "Дзвін". Також у зауваженні зазначено, що в ДКП "Кінотеатр "Дзвін" відсутні будь-які можливості для здійснення статутної діяльності; дирекція ДКП "Кінотеатр "Дзвін" надає в оренду приміщення кінотеатру без відповідних повноважень та закріплених законодавчо функцій орендодавця; земельна ділянка за адресою м Львів вул. Шептицьких. 45 не зареєстрована дирекцією у встановленому законодавством порядку, не перебуває у користуванні, оренді та не є власністю ДКП "Кінотеатр "Дзвін", а обчислюється лише на позабалансовому рахунку.

Однак, позивач вважає, що відповідачем не було належним чином забезпечено проведення оцінки цілісного майнового комплексу ДКП "Кінотеатр "Дзвін", що призвело до того, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди, а саме - розміру орендної плати. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про зобов`язання відповідача провести оцінку цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства "Кінотеатр "Дзвін" та укласти договір оренди вказаного об`єкту.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В частині 2 перелічені способи захисту цивільних прав та інтересів і зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до приписів статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (частина 1). День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (частина 2).

5.2. Згідно підпункту 1 пункту "а" статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Як встановлено судами, нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Шептицьких, 45 у м. Львові належать до комунальної власність.

Частиною 5 статті 60 вказаного Закону передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об`єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

Відповідно до статті 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина 1). Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10).

Статтею 73 зазначеного Закону передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (частина 1).

Статтею 77 названого Закону перебачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (частина 2).

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Отже, оскільки рада на пленарному засіданні прийняла рішення у формі ухвали про передачу в оренду відповідного майна позивачу, яке не визнане незаконним і не скасоване, то таке рішення має обов`язковий характер і підлягає виконанню, тому зволікання відповідача з укладенням такого договору є протиправним.

Із таких висновків щодо застосування норм права виходив і Верховний Суд України приймаючи постанову від 23.05.2006 по справі № 3-1592кс06.

5.3. Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (частина 1). Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди (частина 2).

Згідно з п.4.1. Положення про оренду майна територіальної громади, затвердженим ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007, організаційне забезпечення відносин оренди майна територіальної громади м. Львова здійснює Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку. З цією метою управління комунальної власності департаменту економічного розвитку забезпечує у встановленому порядку проведення незалежної оцінки майна для оренди, у тому числі майна, яке перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні комунальних підприємств (організацій, установ), на балансі інших юридичних осіб.

Таким чином, для укладення договору оренди об`єктів комунальної власності спочатку необхідно провести оцінку такого майна.

Отже, відповідно до вищенаведених приписів законодавства вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача провести оцінку майна, що передається в оренду, також є обґрунтованими.

5.4. При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що зауваження членів комісії з інвентаризації спірного майна, яка відповідно до приписів Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629, та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 №158, проводиться з метою визначення фактичної наявності й стану майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі, не заперечують обов`язковості винесеної міською радою ухвали про передачу комунального майна в оренду.

Посилання в касаційній скарзі відповідача на те, що проект ухвали, якою було вирішено передати позивачу нежитлові приміщення цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 в оренду не відповідав вимогам нормативно-правових актів, а позивач не мав переважного права на укладення договору оренди не можуть на даний момент свідчити про безпідставність вимог позивача, оскільки вказану ухвалу не скасовано, не визнано незаконною і вона відповідно до приписів статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов`язковою для виконання.

Доводи відповідача щодо земельної ділянки під нежитловими приміщеннями цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які посеред іншого встановили, що земельна ділянка, на якій розташований цілісний майновий комплекс ДКП "Кінотеатр "Дзвін" належить до комунальної власності та перебуває в фактичному користуванні ДКП "Кінотеатр "Дзвін", а згідно п.4.1.16. Положення про Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до компетенції Управління комунальної власності належить здійснення контролю за обліком, інвентаризацією майна, яке належить до комунальної власності м. Львова, його використанням і збереженням.

5.5. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що відповідачем не було спростовано висновків судів попередніх інстанцій і не доведено порушення ними норм матеріального чи процесуального права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

6.3. Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій.

6.4. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі Господарського суду Львівської області №914/2286/18, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов