Постанова

від 12.11.2019 по справі 372/3268/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№22-ц/824/12843/19 Головуючий у 1 інстанції - Потабенко Л.В.

Унікальний № 372/3268/18 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Іванченко М.М., Білич І.М.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області 12 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки до ОСОБА_2 і просив ухвалити рішення, яким припинити право власності відповідачки на приватнй будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,24 га за указаною адресою з кадастровим № 3223155400: 05 : 099: 0106, а також просив визнати право власності на указане майно за позивачем.

Послався на те, що в період спільного проживання сторін, починаючи з січня 2012 року, без укладення шлюбу, позивачем за власні кошти була придбана указана земельна ділянка, вартістю 2.450.000грн, що еквівалентно 307.183 дол.США, та побудований спірний будинок площею 748,1 кв.м., вартістю 6.426.000 грн., що еквівалентно 805.697 дол.США.

Однак будинок, після прийняття його в експлуатацію, та земельна ділянка були оформлені на бабусю відповідачки - ОСОБА_3 , з метою приховати оприлюднення наявності у позивача значних коштів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після чого спірне майно було успадковане за законом матір`ю відповідачки - ОСОБА_4 , відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 26.05.2016 року.

22.07.2016 року ОСОБА_4 подарувала спірне майно своїй доньці - відповідачці по справі ОСОБА_2 , та зареєстровано у Державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно від 24.10.2018 року.

Оскільки між сторонами виникли конфліктні відносини, як зазначив позивач, відповідачка, визнаючи, що спірне майно належить позивачу, погодила з ним, що спірне майно подарує дітям сторін.

Однак, оскільки указане майно не було подароване дітям, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області 12 липня 2019 року у позові відмовлено /т.3 а.с.114-121/.

Відмовляючи у позові, суд послався на те, що позивачем не наведено достатніх доказів того, що позивачем дійсно були використані власні кошти у придбання та ремонт спірного майна.

В поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на доводи, викладені у позовній заяві, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідь по справі, заслухавши доводи сторін та, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, та залишення без змін рішення суду першої інстанції з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.02.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,2400 га, кадастровий номер 3223155400:05:099:0106, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 220 080 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Кравченко Л.Г. зареєстровано в реєстрі за № 1929.

17.10.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку), відповідно до якого ОСОБА_6 передав у власність (продав), а ОСОБА_3 прийняла (купила) цілий житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 130 579 грн.. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Кравченко Л.Г. зареєстровано в реєстрі за № 1593.

29.08.2014 року ОСОБА_3 , онукою якої є відповідач у справі, померла.

26.05.2016 року рішенням Обухівського районного суду Київської області позов ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок загальною площею 748,1 кв.м. та жилою площею 132,5 кв.м., з надвірними спорудами, які розташовані: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку загальною площею 0,2400 га, з кадастровим номером 3223155400:05:099:0106, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована: АДРЕСА_1 , які належали померлій ОСОБА_3 на праві власності.

22.07.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2400 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером 3223155400:05:099:0106, площею 0,2400 га. Відповідно до п. 2 договору, відчужувана земельна ділянка належить дарувальнику на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 26.05.2016 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. зареєстровано в реєстрі за № 1573.

Того ж дня між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено аналогічний за змістом договір дарування щодо житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 748,1 кв.м., житловою площею 132,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. зареєстровано в реєстрі за № 1570.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 142543115 від 24.10.2018 року, земельна ділянка площею 0,24 га, кадастровий номер 3223155400:05:099:0106, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок загальною площею 748,1 кв.м., житловою площею 132,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22.07.2016 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Так, статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Заявляючи позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно та визнання права власності на указане майно за позивачем, останній не оспорює правові підстави набуття відповідачем такого права.

Зокрема, позивач не оскаржував судове рішення Обухівського районного суду Київської області від 26.05.2016 року, за яким мати відповідачки в порядку спадкування за законом набула право власності на спірний житловий будинок і земельну ділянку, а також не оспорював договори дарування щодо відповідного нерухомого майна, укладені 22.07.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Враховуючи, що зазначені документи на момент розгляду справи є чинними, правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 - відсутні.

При цьому, питання відносно того, за чиї кошти придбавалося спірне нерухоме майно не має вирішального правового значення в даному випадку, оскільки право власності на житловий будинок та земельну ділянку було оформлене за ОСОБА_3 , як слідує з доводів позовної заяви, з ініціативи позивача та за наявності його волевиявлення з урахуванням можливих ризиків, пов`язаних з таким оформленням.

Крім того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що земельна ділянка площею 0,24 га, кадастровий номер 3223155400:05:099:0106, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок загальною площею 748,1 кв.м., житловою площею 132,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , були придбані виключно за особисті кошти ОСОБА_7 .

Так, в обґрунтування позовних вимог на підтвердження обставини особистого розрахунку позивача за спірне нерухоме майно, ОСОБА_7 послався на те, що 09.08.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладена угода, в якій сторони дійшли домовленості про те, що вони мають на меті визначити порядок та строки здійснення спільних дій, та встановили обопільні обов`язки щодо купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельних ділянок, одна з яких розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1310 га, інша розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1090 га.

У п.п.6-6.4, даної угоди зазначалось, що оплату вартості майна та земельних ділянок у сумі відповідно до п.2.1 угоди здійснюється ОСОБА_1 , наступним чином, в момент підписання цієї угоди ОСОБА_7 передає ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 400 000 доларів США, не пізніше 30.09.2011 року 500 000 доларів США, про що буде свідчити розписка про отримання грошових коштів ОСОБА_5 , останній розрахунок у розмірі 250 000 доларів США покупець зобов`язується здійснити до 30.10.2011 року.

В п.8 угоди зазначається, що угода вважається виконана продавцем після укладення сторонами договору купівлі - продажу майна.

Разом з тим, сторонами зазначеної угоди не було укладено договору купівлі-продажу зазначеного в ній майна, оскільки відповідні договори укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Таким чином, вказана угода не вступила в дію, оскільки не була виконана сторонами у відповідності з п. 8 угоди. Крім того, зазначена угода відносно прав та обов`язків щодо нерухомого майна не була нотаріально посвідченою.

В той же час, стороною відповідача надано докази, з яких вбачається, що ОСОБА_3 , яка є покупцем за правочинами купівлі-продажу спірної нерухомості, мала кошти на придбання вказаного майна.

Зокрема, 19.05.2011 року ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки продала ОСОБА_11 за 14 602, 24 грн. земельну ділянку площею 0,0496 га, на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, для ведення садівництва, кадастровий № 4623686600:05:000:0112.

Відповідно до копій довідок-рахунків ОСОБА_3 26.10.2011 року продала за 466 578 грн. легковий автомобіль Porsche Cayenne 2008 року випуску, а 04.11.2011 року продала за 126 981,12 грн. легковий автомобіль Mercedes-Benz C180 2003 року випуску.

29.10.2007 року мати відповідача та донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з грошових вкладів, що знаходяться в філії Печерського відділення Ощадбанку міста Києва, в Акціонерному Комерційному банку Правекс-Банк м. Києва, та у відділенні № 39 Філії Київське Регіональне Управління ТОВ Укрпромбанк .

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 здавала на протязі 5 років в оренду нежиле приміщення для здійснення підприємницької діяльності, за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору найму (оренди) нежилого приміщення від 01.10.2005 року, та отримала 418 140,00 грн. доходу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_7 є безпідставними, а також такими, що не підтверджуються належними й допустимими доказами.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, як ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374,375 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області 12 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді