Справа № 465/3228/17 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.
Провадження № 22-ц/811/2186/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2019 року м.Львів
Справа № 465/3228/17
Провадження № 22ц/811/2186/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства Гарантекспо
на рішення Залізничного районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 6 червня 2019 року (суддя Галайко Н.М.),
у справі
за позовом ПП Гарантекспо до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз , Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові; Львівської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, про демонтаж самочинно встановлених гаражів, -
встановив:
1 червня 2017 року позивач звернувся з позовом про зобов`язання відповідачів знести (демонтувати) самочинно змонтовані гаражі, що знаходяться на території будинковолодіння АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що він (ПП Гарантекспо ) є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на якій має намір здійснити будівництво багатоквартирного будинку. На суміжній ділянці на АДРЕСА_1 знаходяться два металеві гаражі, які самовільно встановлені та тимчасово експлуатуються відповідачами. Стверджує, що у зв`язку з цим підприємство не може повноцінно використовувати орендовану земельну ділянку через необхідність дотримання протипожежних відстаней до самовільно встановлених гаражів; зокрема, не може належним чином здійснити містобудівний розрахунок майбутнього проекту будинку, отримати містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки, які б дозволили проектувати та будувати багатоповерховий будинок без необхідності встановлювати протипожежні розриви у 6-8 метрів до самовільно встановлених гаражів. Вказує, що він (позивач) не може здійснювати забудову орендованої ділянки на площі шириною у 8 метрів і довжиною близько 14 метрів, що суттєво обмежує його права та інтереси. Зазначає, що право власності на вказані гаражі не реєструвалося, а про їх незаконність свідчить те, що вони збудовані на газопроводі, а також те, що у Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради відсутня дозвільна документація щодо будівництва вказаних гаражів. Просить позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 6 червня 2019 року відмовлено в позові.
Рішення суду оскаржив позивач. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви.
3 жовтня 2019 року відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу, у якому просять відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що позовна заява містить неправдиві відомості, зокрема те, що гаражі є самовільно збудованими. Вказують, що відповідно до договору підряду № 295790-3684-19 на виконання робіт з реконструкції системи газопостачання від 14 лютого 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ Львівгаз , виконавець зобов`язувався здійснити роботи по виносу газопроводу-вводу, що розташований у АДРЕСА_1 ; забезпечити відповідність об`єкта вимогам ДБН В 2,5 20-2001, Правилам безпеки та іншим нормативно-правовим актам у сфері газопостачання протягом 180 робочих днів. Зазначають, що такі роботи були проведені.Вказують, що спірні гаражі побудовані на присадибній ділянці будинковолодіння АДРЕСА_1 і є частиною будинковолодіння, що підтверджується довідкою БТІ № №1312 від 5 березня 2019 року. Основна будівля перебуває у приватній власності. Стверджують, що гаражі побудовані у 1973 році. Відповідно до ДБН 360-92** Господарські споруди та будівлі, розташовані на присадибній ділянці і відносяться до будинковолодіння не є самостійними об`єктами індивідуальної забудови, вони разом з будинком становлять одне ціле, єдиний об єкт . Згідно із п.3.1. розділу III Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних, садибних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинківІ та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж від 13 червня 2012 року № 304. Гаражі з вказаними геометричними розмірами зафіксовані у технічному паспорті 1994 року (інвентаризаційна справа 511). Розпорядження Франківської районної адміністрації видане 22 серпня 1995 року. Зазначають, що судом першої інстанції вірно встановлено, що порушення будівельних норм і стандартів ПП Гарантекспо зафіксовані в акті перевірки ДАБІ України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Про призупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт , № Зф/1 від 8 квітня 2015 року. Висновки акту є правомірними. Допущені порушення забудовником на даний час не ліквідовані. Також зазначають, що Львівською міською радою, яка є власником земельної ділянки, поданий позов до ПП Гарантекспо про розірвання договору оренди. Позивач не має жодних законних правових підстав здійснювати будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка передана йому в оренду, термін дії договору спливає 1 грудня 2020 року. Зазначають, що наявність гаражів та їх експлуатація не порушують прав позивача.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.
В судовому засіданні 3 жовтня 2019 року, відповідач та її представники заперечили проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідач та її представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово заявляли відводи судді-доповідачу, колегії суддів та секретарю судового засідання.
В судове засідання 18 листопада 2019 року, після перерви, відповідачі та їх представники не з`явилися.
18 листопада 2019 року представником ОСОБА_4 заявлено повторно два відводи колегії суддів та секретарю судового засідання. У одній із заяв про відвід вона повідомила, що їй відомо про судове засідання, призначене на 18 листопада 2019 року, про що вона повідомила свого довірителя та іншого представника. Заява про відкладення розгляду справи не надійшла.
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 цього Кодексу якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
В судовому засіданні 18 листопада 2019 року заявлені ОСОБА_4 відводи залишені без розгляду, оскільки подання відводів визнано зловживанням процесуальними правами.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
Встановлено, що ПП Гарантекспо є орендарем земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою, на якій розташований будинок відповідачів та спірні гаражі.
Ця обставина стверджується договором оренди землі від 1 грудня 2011 року, укладеним між ПП Гарантекспо та Львівською міською радою, відповідно до якого орендар отримав в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0732 га (кадастровий номер 4610136900:05:003:0079).
З листа Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 35-2482 від 6 серпня 2015 року вбачається, що мешканцям будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дозволено тимчасово експлуатувати два самовільно встановлені гаражі на присадибній ділянці будинку на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації № 1164 від 22 серпня 1995 року.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до листа Обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки № 1597 від 28 квітня 2015 року право власності на будинок АДРЕСА_1 , гаражі та інші господарські споруди, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_3 , не реєструвалося.
Листом Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 2401-1вих-214 від 21 липня 2015 року стверджується, що дозвільна документація щодо будівництва двох гаражів у межах будинковолодіння АДРЕСА_1 в управлінні архітектури відсутня.
З листа Регіональної газової компанії Львівгаз вих. № ЛВ34/4-6306-15 від 5 серпня 2015 року вбачається, що гаражі, які знаходяться на згаданій земельній ділянці, збудовані на газопроводі-вводі.
З пояснень, наданих ПАТ Львівгаз встановлено, що гаражі, які побудовані на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , споруджені на газопроводі-вводі низького тиску у межах охоронної зони газорозподільної системи, що є забороненим.
Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) знесення об`єктів самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до договору № 29S790-3684-19 підряду на виконання робіт з реконструкції системи газопостачання від 14 лютого 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ Львівгаз , виконавець зобов`язався здійснити роботи по виносу газопроводу вводу, що розташований у АДРЕСА_1 , забезпечити відповідність об`єкта вимогам ДБН В.2.5-20-2001, Правилам безпеки систем газопостачання та іншим нормативно-правовим актам у сфері газопостачання протягом 180 робочих днів, а замовник зобов`язався сплатити виконавцю 5 365, 44 грн. за виконані послуги.
Замовником здійснена оплата зазначених робіт, що стверджується квитанцією від 26 лютого 2019 року.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що порушення норм ДБН В.2.5-20-2001, Правил безпеки систем газопостачання та інших нормативно-правових актів у сфері газопостачання усувається відповідачами, оскільки вони здійснюють активні дії для ліквідаціїцих порушень.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва (ч. 7 ст. 376 ЦК України, ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
Встановлено, що позивачем не проведено, а також не ініційовано проведення відповідної експертизи, яка б встановила наявність чи відсутність порушень ДБН 360-92**.
Обставина щодо порушень державних будівельних норм спорудженням спірних гаражів, не доведена позивачем.
Згідно із п. 5 зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК України).
Встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 листопада 2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21 жовтня 2013 року № 372 Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ПП Гарантекспо багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками на АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих архітектурних споруд та скасовано реєстрацію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт на Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками на АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих споруд за № ЛВ083141910404 від 8 липня 2014 року.
Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об`єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.
Позивач на даний час не має законної можливості здійснювати будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка йому була передана у користування. Порушення прав позивача наявністю збудованих гаражів відсутнє.
Відхилення від проекту забудови об`єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об`єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об`єкта нерухомості.
Докази того, що саме відповідачі здійснили самочинне будівництво спірних гаражів, а також порушення прав позивача відсутні.
На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. 367 п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 6 червня 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства Гарантекспо залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2019 року.
Головуючий
Судді
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2019 |
Оприлюднено | 20.11.2019 |
Номер документу | 85741048 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Приколота Т. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні