Ухвала

від 18.11.2019 по справі 488/2517/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

18 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 488/2517/16-ц

провадження № 61-20167ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Прокурор Миколаївської місцевої прокуратури, Миколаївська обласна державна адміністрація, Миколаївська міська рада, ОСОБА_2 , Державне підприємство Миколаївське лісове господарство , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, на постанову державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову від 16 травня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59121030.

Скарга мотивована тим, що рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2019 року, були задоволені вимоги керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень та їх скасування, витребування земельної ділянки, а також стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір на користь прокуратури Миколаївської області в розмірі по 2 473,55 грн з кожного. 15 травня 2019 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 подав до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Інгульський ВДВС) заяву про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 2 473,55 грн. На підставі вказаної заяви та доданого до неї виконавчого листа № 2/488/82/19, виданого 10 квітня 2019 року Корабельним районним судом міста Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Миколаївської області судового збору по 2 473,55 грн з кожного Інгульським ВДВС 16 травня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59121030. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 і зупинено виконання рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2019 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 25 березня 2019 року. Тобто постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена в період, коли примусове виконання рішень суду було зупинено. Тому постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та такою, що порушує її права, оскільки безпідставно покладає на неї матеріальні зобов`язання.

Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 липня 2019 року скаргу задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Інгульського ВДВС Брушковської Олени Василівни від 16 травня 2019 року № 59121030 про відкриття виконавчого провадження.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що постанова державного виконавця від 16 травня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59121030 є протиправною, прийнятою з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки під час її прийняття виконання судових рішень було зупинено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Інгульського ВДВС задоволено. Ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні скарги відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є неправильними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що на час відкриття виконавчого провадження державному виконавцю було відомо про оскарження чи зупинення судових рішень.

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 липня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала Верховного Суду від 12 квітня 2019 року, якою було зупинено виконання рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2019 року набрала законної сили відразу після її ухвалення. Зупинення виконання рішення суду унеможливлює його примусове виконання, однак прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження є початком примусового виконання судового рішення. Всупереч зазначеній ухвалі Верховного Суду прокурор пред`явив виконавчий лист до примусового виконання, а державний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження, чим створив для заявника обов`язок з подання декларації про доходи та сплати виконавчого збору. Необізнаність державного виконався про судове рішення Верховного Суду не звільняє його від обов`язку виконання такого рішення.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. (стаття 129 1 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Під час виконання виконавчого документа можуть виникати обставини, які зумовлюють зупинення виконавчого провадження, що врегульовано статтею 34 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Апеляційним судом встановлено, що на підставі виконавчого листа, виданого 10 квітня 2019 року Корабельним районним судом міста Миколаєва у справі № 488/2517/16?ц, та заяви прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 2 від 15 травня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Миколаївської області судового збору в сумі 2 473,55 грн головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Брушковською О. В. 16 травня 2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59121030.

Докази того, що на час відкриття виконавчого провадження державному виконавцю було відомо про оскарження чи зупинення виконання рішення суду, в матеріалах справи відсутні.

07 червня 2019 року ОСОБА_1 надала державному виконавцю клопотання про зупинення виконавчого провадження разом з ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року про зупинення виконання судових рішень у справі, на підставі чого 21 червня 2019 року державним виконавцем було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчий дій.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні скарги, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що постанова державного виконавця винесена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отримавши виконавчий лист, державний виконавець виніс законну постанову про відкриття виконавчого провадження, та правомірно зупинив вчинення виконавчих дій постановою від 21 червня 2019 року після звернення до нього ОСОБА_1 з відповідною заявою та доданою до неї копією ухвали Верховного Суду від 12 квітня 2019 року.

Як правильно зазначив апеляційний суд, законом не передбачено таку підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження як зупинення виконання судового рішення.

Доводи касаційної скарги були предметом оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до частини третьої статті 451 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції , рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії )

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Прокурор Миколаївської місцевої прокуратури, Миколаївська обласна державна адміністрація, Миколаївська міська рада, ОСОБА_2 , Державне підприємство Миколаївське лісове господарство , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, на постанову державного виконавця.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов