Ухвала

від 15.07.2020 по справі 488/2517/16-ц

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2517/16-ц

Провадження № 6/488/2/20

УХВАЛА

Іменем України

15.07.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі : головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря - Тузова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, що діє в інтересах держави в особі Миколаївської обласної адміністрації та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» про зміну способу і порядку виконання рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.01.2019 року позов керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міськради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, та витребування земельної ділянки було задоволено.

Визнано незаконним та скасувати п. 9 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 20/47 від 20.12.2007 р.; визнано незаконним та скасувати п. 4 та п. 4.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 23/44 від 25.04.2008 р.; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 138417, який був виданий ОСОБА_1 22.10.2008 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, із відміткою про перехід права власності на цю земельну ділянку до ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 01.08.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією С.А. за реєстр. № 1933; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1000 га з кадастровим номером 4810136600:05:001:0037, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та повернути її державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації; стягнуто на користь прокуратури Миколаївської області (р/р НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) з Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 2 473,55 грн. із кожного.

23.06.2020 року постановою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.01.2019 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 25.03.2019 року залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення Корабельним районним судом м. Миколаєва 10.04.2019 року видано виконавчий лист № 488/2517/16-ц (2/488/82/19) про стягнення з Миколаївської міської ради на користь прокуратури Миколаївської області судового збору в сумі 2473,55 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.201 1 № 845.

Відповідно до вказаного Порядку, зазначені рішення виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів шляхом здійснення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам.

При цьому, боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України - до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Отже, Миколаївська міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має.

Фінансові ресурси закріплено за виконавчими органами Миколаївської міської ради, які і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету.

Відсутність у Миколаївської міської ради розрахункових рахунків унеможливлює виконання судового рішення про стягнення судового збору, отже, слід прийняти нові заходи для його реалізації шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання.

Посилаючись на викладене, заявник зазначає, що виконати рішення суду в частині стягнення з Миколаївської міськради в прибуток прокуратури Миколаївської області судового збору, у зазначений у рішенні суду спосіб та порядок, - неможливо, а тому він просить змінити спосіб та порядок виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від15.01.2019 року у справі № 488/2517/16-ц, стягнути на користь прокуратури Миколаївської області 2473,55 грн. судовий збір з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

В судове засідання особи, які брали участь у справі а також представник заявника не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, тому їх неявка не перешкоджає розгляду даної заяви.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню через наступне.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні "Іванов проти України" право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до частини 3 даної статті, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин та тільки у випадку відкриття виконавчого провадження.

Зміна способу або порядку виконання може відбуватися у заміні одного заходу примусового виконання судового рішення іншим.

Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення суду визначається на підставі ст. 16 ЦК України. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

Так, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні (ст. ст. 1, 2) встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Стаття 22 цього Кодексу до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Отже, Миколаївська міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має.

Фінансові ресурси закріплено за виконавчими органами Миколаївської міської ради, які і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідним задовольнити вимоги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, що діє в інтересах держави в особі Миколаївської обласної адміністрації та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» , та замінити спосіб і порядок виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.258,260,261,353,435 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву - задовольнити .

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.01.2019 року у справі № 488/2517/16-ц, стягнувши на користь прокуратури Миколаївської області 2473,55 грн. судовий збір з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612).

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Л.І. Селіщева