Рішення

від 08.08.2012 по справі 2-143/11

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №2- 217/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Кудрявцевій Т.О.

при секретарі - Мачихіні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Дніпропетровська міська рада, Бабушкінська районна у м.Дніпропетровську рада, ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним. В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень посилається на те, що ОСОБА_2 на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 самовільно побудував сарай літ. В , розміром 3,9 м. на 4,2 м., висотою 2,10 м., фундамент - лент. бетон, стіни - шлакоблочні, покриття - щит.настіл, покрівля - дер.балки, шифер, підлога - бетон, перекриття над погребом - моноліт з/б, який частково розташований на належній позивачу земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , чим порушуються його права власника, оскільки дозволу на будівництво він не давав.

Позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ним земельною ділянкою за вказаною адресою шляхом знесення сараю літ. В , розташованого на території буд АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові та в уточненні до нього.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи суду не надавав, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні вважала позовні вимоги обґрунтованими.

Представник третьої особи - Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надавав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши осіб, які з`явилися, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.1980 року, посвідченого Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №2-6305, ОСОБА_2 є власником 36/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 29.07.1980 року, посвідченого Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №2-5933, ОСОБА_4 є власником 12/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 є власником 25/100 частин цього домоволодіння на підставі договору дарування від 23.08.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. та зареєстрованого в реєстрі за №4532.

Право власності на 27/100 часток вказаного домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.1997 року, зареєстрованого на товарній біржі Міська біржа нерухомості за реєстром №61-97.

Власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 04.06.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.Ю. за реєстром за № 1088.

Крім того, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.10.2002 року, у відповідності до Державного Акту на право приватної власності на землю Д* №040095 серії Р2 №210569, виданого Дніпропетровською міською радою 27.12.2002 року, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0865 га, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:02:272:0031, призначеної для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська не зареєстрована та перебуває у державній власності.

Встановлено, що на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 09.08.1980 року ОСОБА_2 став власником 36/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме - частини шлакобитного житлового будинку, житловою площею 30,0 кв.м., та сараю літ. В , розташованих на земельній ділянці загального користування в межах цього домоволодіння.

В 1986 році ОСОБА_2 було здійснено будівництво прибудови житлової кімнати до вказаного будинку, знесено належний йому сарай літ. В та побудовано новий сарай, площею 16,4 кв.м., зазначений в технічному паспорті на домоволодіння також під літ. В , частина якого розташована на території домоволодіння АДРЕСА_2 , яка належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується технічним паспортом на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Крім того, в 1988 році ОСОБА_2 з метою збільшення житлової площі належної йому частини будинку було здійснено будівництво другого його поверху.

Відповідно до технічного паспорту на належну ОСОБА_2 частину домоволодіння, побудовані ним прибудова літ. А3-2 до будинку літ. А-1 , загальною площею 80,2 кв.м., та сарай літ. В , площею 16,4 кв.м., є самочинним будівництвом.

Для визнання за собою права власності на вказане самочинне будівництвом ОСОБА_2 звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з відповідним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив визнати за ним право власності на прибудову літ. А3-2 до домоволодіння літ. А-1 , загальною площею 80,2 кв.м., та сарай літ. В , загальною площею 16,4 кв.м.

ОСОБА_1 , вважаючи, що знаходження вказаного сараю літ. В на належній йому земельній ділянці порушує його права власника, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні ним земельною ділянкою шляхом знесення зазначеного сараю. Вказані позови були об`єднані судом в одне провадження, а згодом роз`єднані в самостійні провадження.

Часткове розташування сараю літ. В на території належної ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується технічним паспортом на належну ОСОБА_2 частину домоволодіння та не заперечувалося ним в судовому засіданні при розгляді справи за його позовом про визнання права власності на самочинне будівництво.

Відповідно до даних вказаного технічного паспорту та Заключення про відповідність виконаної реконструкції індивідуального жилого будинку по АДРЕСА_1 , нормативним вимогам , виконаного в 2006 року Придніпровською державною академією будівництва та архітектури (ліцензія АБ №205927, строк дії з 04.10.2005 по 04.10.2010 р.), будівля сараю під літерою В є прямокутною з розмірами 3,9 на 4,2 м., одноповерховою, висотою 2,10 м., з шлакоблочними стінами.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння,

користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст.319 ЦК України власник володіє, користується,

розпоряджається своїм майном на власний розсуд, він має право вчиняти щодо свого

майна будь-якій дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні

умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не

може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ч.2 ст.325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть

бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно

до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної

ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка

здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це

порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила

(здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок..

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення

перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на

засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і

на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі

яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги

і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників,

допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і

відеозаписів, висновків експертів.

Встановлено, що ОСОБА_1 як власник земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 заперечує проти визнання права власності за ОСОБА_2 на сарай літ. В , площею 16,4 кв.м., побудований частково на його земельній ділянці, а також заперечує проти визнання за ним право власності на вищезазначену прибудову, його вимоги про звільнення самовільно зайнятої належної йому земельної ділянки відповідач ігнорує, тому цей сарай літ. В підлягає знесенню ОСОБА_2 .

Суд вважає необгрунтованими доводи ОСОБА_2 про те, що на будування сараю літ. В у нього був дозвіл попереднього власника земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , оскільки встановлено, що дозволи, на які він посилається, датовані 1986 роком, коли вказані земельні ділянки знаходилися у державній власності, а натомість судом встановлено, що будівництво вказаного сараю було здійснено відповідачем самочинно і дозвіл на це будівництво від держави у відповідача був відсутній. До того ж в дозволах, на які посилається відповідач, йде мова про будівництво по АДРЕСА_1 в той час, як сарай розташований на територіях домоволодінь АДРЕСА_3 .

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що частина сараю розташована на території належної ОСОБА_1 земельної ділянки правомірно, ОСОБА_2 суду не надано.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач без законних на те підстав розташував на території належної ОСОБА_1 земельної ділянки сарай літ. В , суд вважає необхідним зобов`язати його звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язати його знести за власний рахунок незаконно розташований на ній сарай, літ. В .

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в 37 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну

ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер

1210100000:02:272:0031, яка належить ретяку ОСОБА_7 , та знести за

власний рахунок розташований на ній сарай літ. В , площею 16,4 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. 00 коп., а всього 45 грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня його проголошення.

Суддя Т.О. Кудрявцева