Рішення

від 21.11.2019 по справі 402/783/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Кропивницький справа № 402/783/19

провадження № 2-іс/340/61/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін. код - НОМЕР_1 ) до Відділу агропромислового розвитку Благовіщенської РДА (вул. Г.України,72, м.Благовіщенське, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ - 00731933) пропоновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

-скасувати наказ про звільнення №9-к від 06.05.2019 року;

-поновити на посаді головного спеціаліста відділу агропромислового розвитку Благовіщенської районної державної адміністрації;

-стягнути кошти за час вимушеного прогулу.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що незважаючи на наявність вакансій для його переведення на іншу посаду йому не було запропоновано іншу рівнозначну посаду, іншу роботу, не з`ясовувалося первинне право залишення на роботі. Наказом начальника Управління АПК Благовіщенської РДА за №9-к від 06.05.2019 р. позивач був звільнений з займаної посади заступника начальника відділу організації виробництва та екологічної діяльності Управління АПК РДА з 06.05.2019 р. у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників структурних підрозділів районної державної адміністрації, відповідно до пп.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу , п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає своє звільнення з посади начальника Управління АПК Благовіщенської РДА незаконним, необґрунтованим; наказ про звільнення таким, що належить визнанню протиправним та скасуванню.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки посада позивача була скорочена, інші працівники були залишені на своїх посадах, питання залишення через переважне право не розглядалось, оскільки питання щодо переважного права залишення на посаді вирішується лише в межах посади (а.с.53-55,82-83,95-96).

Від позивача до суду надійшли відповіді на відзив (а.с.71-72,102).

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою суду від 23.07.2019 року у справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 16.08.2019 року прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.09.2019 року (а.с.65).

Ухвалою суду від 03.09.2019 року відкладено підготовче судове засідання до 17.09.2019 року та витребувано додаткові докази у справі (а.с.86).

17.09.2019 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій він просить:

1.Скасувати наказ про звільнення №9-к від 06.05.2019 року;

2.Поновити на посаді головного спеціаліста відділу агропромислового розвитку Благовіщенської районної державної адміністрації;

3.Стягнути кошти за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ухвали від 17.09.2019 року провадження у справі №402/783/19 зупинено до 09.10.2019 року (а.с.158).

Ухвалою суду від 09.10.2019 року закрито підготовче провадження в справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 31.10.2019 року (а.с.168-169).

Електронною поштою до суду надійшло клопотання відповідача про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№17537 від 29.10.2019р.).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

В даному випадку, представником відповідача порушено вимоги вказаної статті, оскільки зазначене клопотання надійшло до суду за 3 дні до судового заксідання.

Крім того, за приписами ч. 10 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Однак, подане до суду в електронній формі клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції фактично є скан-копією, не скріплене цифровим підписом.

З огляду на невідповідність поданого відповідачем клопотання про призначення відеконференцзв`язку, з урахуванням положень ч.5 ст.243 КАС України, судом питання про призначення відеконференцзв`язку не вирішувалось.

У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 02.12.2001 до 06.05.2019 працював в управлінні агропромислового розвитку Благовіщенської РДА.

З 01.10.2013 року позивач призначений на посаду начальника відділу управління (за відсутності начальника управління - виконуючий обов`язки начальника управління), категорія посади Б .

Судом встановлено, що головою Благовіщенської районної державної адміністрації прийнято розпорядження від 27.02.2019 року за №59-р Про затвердження структури райдержадміністрації , відповідно до якого управління агропромислового розвитку Благовіщенської райдержадміністрації перейменовано на відділ агропромислового розвитку Благовіщенської РДА зі збереженням всіх прав та обов`язків. Вказаним розпорядженням, серед іншого, затверджено граничну чисельність працівників апарату Благовіщенської РДА та її структурних підрозділів - відділ агропромислового розвитку Благовіщенської РДА - 4 особи (а.с.114,116).

На виконання п.п.1 п. 3 розпорядження голови районної державної адміністрації від 27.02.2019 року №59-р Про затвердження структури районної державної адміністрації та розпорядження голови районної державної адміністрації від 04.03.2019 р. №4-к Про покладання обов`язків начальника управління агропромислового розвиту районної державної адміністрації на ОСОБА_2 , попереджено з 04.03.2019 року працівників управління про можливі зміни істотних умов державної служби, зміни в організації праці та можливе вивільнення у терміни, передбачені чинним законодавством, в тому числі і ОСОБА_1 - начальника відділу організації виробництва та екологічної діяльності (а.с.118).

Примірник попередження ОСОБА_1 отримав 04.03.2019 року (а.с.118, зв.бік).

Відповідно до наказу №9-к від 06.05.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації виробництва та екологічної діяльності управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації з 06.05.2019р. Підстава: попередження про скорочення від 04.03.2019р. (а.с.8).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Обґрунтовуючи незаконність прийнятого відповідачем рішення, позивач зазначив наступні обставини.

04.03.2019 року всі працівники управління попереджені про істотні зміни умов праці і можливе вивільнення 06 травня 2019 року.

Станом на 04.03.2019 року в управлінні працювало 3 особи категорії В і 2 особи категорії Б . На момент попередження держслужбовців у районній державній адміністрації була вакантною посада категорії Б - завідувача сектору режимно-секретної та мобілізаційної роботи апарату районної державної адміністрації, але про цю посаду ніхто не повідомив та не запропонував позивачу переведення, а 05.03.2019 року оголошено конкурс на посаду категорії Б - завідувача сектору режимно - секретної роботи апарату РДА.

Так, позивачем було ініційовано звернення до Національного агентства України з питань державної служби з приводу численних порушень під час його звільнення (а.с.9).

Проведеною перевіркою Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Полтавській та Кіровоградській області з питань державної служби, встановлено, що за результатами перевірки інформації, викладеної у скарзі ОСОБА_1 , мали місце порушення Закону України Про державну службу , під час звільнення позивача.

V. Оцінка суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України: Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується .

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує різні можливості у виборі роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення .

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

За змістом роз`яснень, які містяться у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Видаючи спірне розпорядження про звільнення позивача посади відповідач виходив із змін в структурі відповідача, викликаними розпорядженням відповідача від 27.02.2019 р. № 59-к, та реалізацію доручення голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 15.02.2019 р. №01-26/13/0.1 про вжиття необхідних заходів щодо утворення та забезпечення функціонування структурних підрозділів (спеціалістів) з питань внутрішнього аудиту в межах граничної чисельності працівників.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу".

Згідно з ч.3 ст. 5 Закону України Про державну службу дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про державну службу", державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин.

У разі переведення державного службовця на іншу посаду йому виплачується заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його переведено.

Переведення не повинно бути прихованим покаранням.

Згідно з ст.43 Закону України "Про державну службу", підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов`язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно з ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу", процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну службу", рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Згідно з ч.1 ст.51 Закону України "Про державну службу", посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці, зокрема, до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

В ст. 49 -2 КЗпП України зазначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч.1). При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч.2). Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч.3).

З досліджених доказів, а саме розпорядження голови Благовіщенської РДА від 27.02.2019 року за №59-р Про затвердження структури районної державної адміністрації (а.с. 114) встановлено, що на виконання постанови КМУ від 28.09.2011 року №1001 Про деякі питання здійснення внутрішнього аудиту та розпорядження голови обласної державної адміністрації від 19.10.2018р. №754-р Про затвердження Порядку організації, планування, проведення внутрішніх аудитів, документування та реалізації їх діяльності Кіровоградської ОДА, її структурних підрозділів, районних державних адміністрацій та їх структурних підрозділів , доручення голови Кіровоградської ОДА від 15.02.2019 року №01-26/13/01, затверджено структуру районної державної адміністрації (згідно з додатком), граничну чисельність працівників апарату Благовіщенської РДА та її структурних підрозділів (згідно з додатком); перейменовано юридичну особу публічного права Управління агропромислового розвитку Благовіщенської РДА зі збереженням усіх прав та обов`язків і без зміни організаційно - правової форми та ідентифікаційного коду, змінивши назву Управління агропромислового розвитку Благовіщенської РДА на Відділ Агропромислового розвитку Благовіщенської РДА .

04.03.2019 року позивач був письмово попереджений про зміну істотних умов державної служби та можливе наступне вивільнення (а.с. 116,зв.бік).

Суд зазначає, що при попередженні позивача про наступне вивільнення йому не було запропоновано жодної посади, не з`ясовувалися питання щодо переважного права позивача на залишення на роботі.

Наказом в.о. начальника управління агропромислового розвитку Благовіщенської РДА №9-к від 06.05.2019 р., у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників структурних підрозділів районної державної адміністрації та відсутності можливості переведення працівників на іншу роботу, ОСОБА_1 з 06.05.2018 року звільнено з займаної посади начальника відділу організації виробництва та екологічної діяльності управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації, відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8).

Як встановлено з досліджених матеріалів справи, 03 липня 2019 року Міжрегіональним управлінням національного агентства України з питань державної служби в Полтавській та Кіровоградській областях, за зверненням ОСОБА_1 проведена позапланова виїзна перевірка стану дотримання вимог законодавства України про державну службу в Благовіщенській районній державній адміністрації. За результатами перевірки складена довідка (а.с. 108-112), де у висновку вказано, що при звільнення з посади ОСОБА_1 було допущено порушення:

п.6 ст. 31 Закону України Про державну службу (далі - Закон) - прийняття рішення про тимчасове покладання виконання обов`язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного з державних службовців потрібно з одночасним прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби;

п.1 ст. 41 Закону - державний службовець, з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетенції може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду, в тому самому державному органі, в тому числі в іншій місцевості ( в іншому населеному пункті) - за рішенням керівника державної служби;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, в тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець;

п.п.1,2 ст. 43 Закону - підстави для зміни істотних умов державної служби є ліквідація або реорганізація державного органу, скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку із оптимізацією систем державних органів чи структури окремого державного органу. Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов`язана зі зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків;

п.1 ст.87 Закону - підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи;

п.1 ст.40 КЗпП України ; ст. 42 КЗпП України, ст.49-2 КЗпП України;

ст. 48 постанови КМУ від 17.01.2018 р. №55 Деякі питання документування управлінської діяльності , а саме - посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених актами відповідно до Інструкції з діловодства установи. Порядок підпису документів іншими особами у разі відсутності керівника установи та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати, визначається наказом (розпорядженням керівника установи);

ст.53 постанови КМУ від 17.01.2018р. №55 Деякі питання документування управлінської діяльності , у разі відсутності посадової особи , найменування посади, прізвище, власне ім`я якої зазначено на проекті документу, його підписує особа, що виконує її обов`язки, або її заступник - в такому разі обов`язково зазначаються фактична посада, власне ім`я та прізвище особи, яка підписала документ, при цьому виправлення вносить рукописним способом особа, яка підписує документ (а.с.111-112).

Зміст довідки про результати перевірки свідчить про те, що штатний розпис управління агропромислового розвитку Благовіщенської РДА станом на 01.01.2019 року налічує 6 одиниць - начальник управління (категорія "Б"), начальник відділу організації ввиробництва екологічної діяльності (категорія Б) , два головних спеціаліста (категорія "В "), завідувач сектору економічного та фінансового управління персоналом (категорія "Б") та головний спеціаліст (категорія "В "), штатний розпис відділу Агропромислового розвитку Благовіщенської райдержадміністрації, який був введений 07.05.2019 року налічує 4 одиниці - начальник відділу АІІК (категорія Б ), три головних спеціаліста (категорія "В ")

Відповідно до чинного законодавства про працю - скорочення штату це зменшення кількості штатних одиниць підприємства, в зв`язку з виробничою необхідністю, а скорочення чисельності - зменшення кількості працівників підприємства в зв`язку з виробничою необхідністю, при цьому мають бути перераховані конкретні посади, що потрапляють під скорочення, однак в розпорядженні голови Благовіщенської РДА від 27.02.2019 р. №59-р Про затвердження структури райдержадміністрації та змін до нього, не зазначено конкретні посади, що потрапляють під скорочення.

Так, судом встановлено, що дійсно в управлінні агропромислового розвитку Благовіщенської РДА відбулись зміни істотних умов державної служби в частині скорочення штатних одиниць.

Документальне оформлення зміни істотних умов державної служби передбачає зазначення в наказі (розпорядженні) виробничу необхідність скорочення, а саме - економічні й (або) організаційні причини, через які використання праці працівника стає для роботодавця недоцільним або неможливим, якого роду скорочення: зменшення кількості штатних одиниць і (або) чисельності працівників, при цьому повинні бути перераховані конкретні посади, що потрапляють під скорочення.

Таким чином, відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, працівників управління агропромислового розвитку Благовіщенської РДА, повинен був під час попередження про можливе припинення державної служби, на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону одночасно запропонувати їм іншу рівноцінну (рівнозначну) посаду державної служби, а в разі відсутності такої посади - іншу роботу (посаду державної служби) в державному органі, або вжити заходів для переведення працівників на відповідні посади.

Так, в попередженні начальнику відділу організації виробництва та екологічної діяльності управління агропромислового розвитку Дубовому Г ОСОБА_3 . не було запропоновано жодної посади.

Зміст довідки про результати перевірки свідчить про те, що відповідно до результатів оцінювання діяльності державних службовців управління агропромислового розвитку у 2018році, ОСОБА_1 отримав відмінну оцінку, набрав найвищий бал - 3,78 (відмінно).

Стаж роботи державних службовців: ОСОБА_1 - 16 років 5 місяців, ОСОБА_4 - 11 років 3 місяці, ОСОБА_5 - 9 років 7 місяців, ОСОБА_6 - 5 років 4 місяці; ОСОБА_2 - 2 роки 5 місяців.

При скороченні чисельності чи штату працівників, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Також під час перевірки встановлено, та не спростовано відповідачем, що визначення осіб, які мають переважне право на залишенні на роботі у відділі агропромислового розвитку райдержадміністрації не було.

Суд зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами державної влади / органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян та юридичних осіб впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідні висновку суду узгоджуються з правовою позицію Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 "Справа "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

На думку суду у даній адміністративній справі дії та наказ управління агропромислового розвитку Благовіщенської РДА не були послідовними і не сприяли юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак відповідач як суб`єкта владних повноважень не надав до суду належних та достатніх доказів, що мало місце скорочення штатної чисельності , доказів на підтвердження того, що позивача було неможливо перевести на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, а також, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 враховане переважне право залишитися на роботі визначені ч.1 ст. 42 КЗпП України.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним та про скасування наказу начальника управління агропромислового розвитку Благовіщенської РДА №9-к від 06.05.2019 року підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, суд розглянувши позовну вимогу позивача про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу агропромислового розвитку Благовіщенської РДА, суд зазначає наступне.

З дослідженого наказу №9-квід 06.05.2019 року встановлено, що позивача звільнено з 06.05.2019 року з посади начальника відділу організації виробництва та екологічної діяльності управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем трудові гарантії позивача були порушені при звільненні позивача за п.1 ч.1 та ч.3 ст.87 Закону України Про державну службу , п.1 ст.40 КЗпП України. Тому, для належного і обґрунтованого способу захисту порушеного права позивача необхідним є його відновлення шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а саме на посаді: начальника відділу організації виробництва та екологічної діяльності управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації з 06 травня 2019 року.

Поновлюючи позивача на посаді, суд також задовольняє вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В п.6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки відділу агропромислового розвитку Благовіщенської РДА (а.с. 188), вбачається, що за два місяці, що передували звільненню, заробітна плата позивача складає: за березень 2019 року - 20488,79 грн., за квітень 2019 року - 9049,92 грн.

Тобто, за 40 робочих дні протягом березня- квітня 2019 року позивачу була нарахована заробітна плата в загальній сумі 29538,71 грн.

Тому середньоденний заробіток позивача складає 738,46 грн. (29538,71 грн. / 40 робочих днів).

Оскільки день звільнення позивача (06.05.2019 року) є останнім днем його роботи, період вимушеного прогулу, що підлягає оплаті - це період з 07.05.2019 року по день ухвалення судом рішення про поновлення позивача.

Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, що належить стягненню за період з 07.05.2019 року по 21.11.2019 року (138 робочих днів) складає 101913,00 грн. (738,50 грн. x 138 робочих днів).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд робить висновок про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно з п. 2, 3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації виробництва та екологічної діяльності управління агропромислового розвитку Благовіщенської районної державної адміністрації та стягнення заробітної плати за один місяць.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Разом з тим, згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно ст.129 -1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Положеннями ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наданого відзиву на позовну заяву за підписом Н ОСОБА_7 вбачається, що відповідач свідомо або у зв`язку з тим, що необізнана ігнорує прямі дії нормів Закону України Про державну службу та Кодекс законів про працю України.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та дійсно встановлені обставини по справі суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу агропромислового розвитку Благовіщенської районної державної адміністрації про поновлення на посаді - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ін.код - НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу організації виробництва та екологічної діяльності управління агропромислового розвитку Благовіщенської районної державної адміністрації з 07 травня 2019 року.

Стягнути з Відділу агропромислового розвитку Благовіщенської районної державної адміністрації (26400, Кіровоградська область, м. Благовіщенське, вул. Героїв України,72, код ЄДРПОУ - 00731933) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул, починаючи з 07 травня 2019 року по 21 листопада 2019 року в розмірі 101 913грн., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації виробництва та екологічної діяльності управління агропромислового розвитку Благовіщенської районної державної адміністрації та в частині стягнення з Відділу агропромислового розвитку Благовіщенської районної державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Зобов`язати Відділ агропромислового розвитку Благовіщенської районної державної адміністрації (26400, Кіровоградська область, м. Благовіщенське, вул. Героїв України,72, код ЄДРПОУ - 00731933) подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду протягом 30 календарних днів від дати набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.м

Повний текст рішення скалдено та підписано 21.11.2019р.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук