Постанова

від 19.11.2019 по справі 307/3134/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3134/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 листопада 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого: Джуги С.Д.

суддів: Готри Т.Ю., Куштана Б.П.,

з участю секретаря:Балаж Н.С.

імена (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Широколузька сільська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 17 квітня 2019 року та апеляційними скаргами Широколузької сільської ради на рішення Тячівського районного суду від 17 квітня 2019 року та додаткове рішення Тячівського районного суду від 26 червня 2019 року, які ухвалені головуючим суддею Чопик В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Широколузької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Широколузької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 належав його матері ОСОБА_3 . Його мама померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.05.2009 р. Реєстрація його і його матері місця проживання була проведена за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_1 В 2000 році в с . Широкий Луг було проведено перепис населення із утворенням нових вулиць та перенумеруванням житлових будинків і адреса з будинку в„– АДРЕСА_1 була змінена на адресу: АДРЕСА_4 . Інші спадкоємці першої черги за покійною мамою відсутні, оскільки рідних братів та сестер у нього немає. До складу спадщини ввійшли: одноповерховий житловий будинок загальною площею 39,1 кв.м., в тому числі житлова площа 20,6 кв.м., та земельна ділянка площею 0,28 га, що належали покійній його матері. При оформленні права на спадщину на вказане вище майно виявилося, що правовстановлюючі документи на майно відсутні, що стало перешкодою для отримання свідоцтва про право на спадщину. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №75 /02-32 від 24 січня 2019 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок під АДРЕСА_4 , належного ОСОБА_3 із-за відсутності правовстановлюючих документів. Проте, що прийняв спадщину після смерті мами стверджує тим, що на час смерті проживав з нею та є зареєстрованим у спадковому будинку. З врахуванням наведеного просив суд визнати за ним право приватної власності на спадкове нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_4 .

Рішенням Тячівського районного суду від 17 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на спадкове нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_4 .

Додатковим рішенням Тячівського районного суду від 26 червня 2019 року стягнуто з Широколузької сільської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Тячівського районного суду від 17 квітня 2019 року та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд вирішив питання про його права та обов`язки, не залучивши його до участі у справі. Зокрема, спірний будинок був власністю його батька ОСОБА_4 як забудовника, а не ОСОБА_3 , яка жодного відношення до будівництва будинку не має. Батько помер у 1984 році, і він як спадкоємець першої черги прийняв спадщину за ним шляхом вступу в фактичне управління майном, а тому має права на цей будинок. Також суд дійшов невірного висновку щодо прийняття спадщини позивачем за ОСОБА_3 , оскільки той постійно проживав у с.Розівка, Ужгородського району, а сама по собі реєстрація його місця проживання у спірному будинку не свідчить про його фактичне там проживання.

Широколузька сільська рада також подала апеляційну скаргу на рішення Тячівського районного суду від 17 квітня 2019 року. В скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що спірний будинок належав ОСОБА_3 , оскільки такий будинок насправді побудований ОСОБА_4 , батьком ОСОБА_1 . Також невірним є висновок суду щодо проживання позивача на час смерті ОСОБА_3 у спірному будинку, оскільки останні два роки він проживав у с.Розівка Ужгородського району, а отже спадщину за нею не прийняв.

Крім того, Широколузька сільська рада оскаржила в апеляційному порядку додаткове рішення Тячівського районного суду від 26 червня 2019 року. В апеляційній скарзі просить додаткове рішення скасувати. В обґрунтування скарги посилається на те, що додаткове рішення є похідним від основного рішення, а отже у разі скасування основного рішення підлягає скасуванню й додаткове.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, його представника, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.5).

На випадок своєї смерті, ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_2 (а.с.6).

Згідно довідки ВК Широколузької сільської ради віл 18.07.2018 №384 у 2000 році проведено перепис населення із утворенням нових вулиць та перенумерацією житлових будинків, і було змінено з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_4.

Відповідно до копій з погосподарської книги за 1986-2010 роки, головою дворогосподарства в АДРЕСА_4 до дня смерті була ОСОБА_3 (а.с.46-49).

Постановою Тячівської державної нотаріальної контори від 24.01.2019р. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_4 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.104).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив наявності підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. З аналізу даної норми слідує, що відповідач - це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав. Тому, саме позивач визначає до кого пред`явити позов. Якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд у такому позові відмовляє.

Пред`являючи даний позов, ОСОБА_2 в якості відповідача зазначив Широколузьку сільську раду. Інших осіб, в порядку ст. 51 ЦПК України до справи у якості співвідповідачів не залучалося.

Як роз`яснено в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Водночас апеляційна скарга ОСОБА_1 вмотивована тим, що вказаний будинок не являється одноособовою власністю ОСОБА_3 , оскільки такий фактично побудований його (та ОСОБА_3 ) батьком - ОСОБА_4 , ще до встановлення Радянської влади на Закарпатті.

Згідно технічного паспорту на спірний будинок, такий побудовано ще у 1940 році (а.с.15).

Апеляційний суд констатує, що матеріали справи не містять відомостей про те хто був забудовником спірного будинку. З огляду на суб`єктний склад сторін даної справи, суд апеляційної інстанції не вправі встановлювати такі обставини без залучення теоретично можливого забудовника чи його спадкоємців. Водночас вказане свідчить, що існує спір щодо даного будинку між ОСОБА_2 (спадкоємцем ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 (спадкоємцем ОСОБА_4 ), і такий спір можливо вирішити виключно між вказаними особами.

Отже апелянт ОСОБА_4 має майнові інтереси щодо спірного будинку, а відтак саме він, а не сільська рада повинен бути відповідачем по даній справі.

Як передбачено п. 4 ч. 3. ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Вказане свідчить про те, що даний позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є безумовною підставою для відмови у його задоволенні.

При цьому в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідачів у порядку ст. 51 ЦПК України, а відтак, виходячи з повноважень апеляційного суду визначених ст. 374 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, та ухвалити по даній справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В цій частині доводи апеляційних скарг є обґрунтованими.

У зв`язку із скасуванням рішенням Тячівського районного суду від 17 квітня 2019 року підлягає й скасуванню додаткове рішення від 26.06.2019, оскільки таке є похідним.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь апелянтів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1057,21 грн. кожному, понесений останніми за подачу апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Широколузької сільської ради задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду від 17 квітня 2019 року та додаткове рішення Тячівського районного суду від 26 червня 2019 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_4 , місце проживання АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Широколузької сільської ради тячівського району Закарпатської області (90516, Закарпатська область, Тячівський район, с.Ш.Луг, вул. Шевечнка, 143, ЄДРПОУ 04349679) судовий збір у розмірі 1057,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_4 , місце проживання АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1057,21 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2019 року.

Головуючий:

Судді: