Постанова

від 13.05.2020 по справі 307/3134/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 307/3134/18

провадження № 61-21650св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Широколузька сільська рада Тячівського району Закарпатської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Готри Т. Ю., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Широколузької сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , якій на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 . У вказаному будинку проживали та були зареєстровані вони разом з матір`ю.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла йому, своєму сину. Інших спадкоємців ОСОБА_3 не має.

Посилаючись на те, що під час оформлення спадкових прав нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів на нерухомість, ОСОБА_1 просив визнати за ним у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на вказаний будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня

2019 року у складі головуючого судді Чопик В. В., позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порядку, встановленому частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України), прийняв спадщину після смерті матері, з якою проживав

та був зареєстрований у будинку, що увійшов до спадкової маси, а тому наявні всі підстави для визнання за ним права власності на спадкове майно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Широколузької сільської ради Тячівського району Закарпатської області задоволено частково. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2019 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять відомостей про те, хто був забудовником спірного будинку, й такі обставини неможливо встановити без залучення забудовника чи його спадкоємців,

що свідчить про наявність між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , якого не було залучено до участі у справі в якості відповідача, спору щодо цього будинку,

й такий спір підлягає вирішенню.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасуватий направити справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано те, що питання прав, законних інтересів та обов`язків ОСОБА_2 під час вирішення цієї справи не розглядалося, позивач є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері, яка за життя склала заповіт на його користь, й, відповідно, лише він має право на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 . Не перевіривши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 має право на спірний будинок, не дослідивши відомості погосподарської книги, згідно з якими головою будинку

АДРЕСА_1 з надвірними спорудами була саме ОСОБА_3 , мати позивача, апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні його позовних вимог.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У поданому в січні 2020 року відзиві, ОСОБА_2 просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, посилаючись на те, що саме він успадкував спірний будинок після смерті свого батька, ОСОБА_5 , який і був забудовником цього будинку, шляхом вступу в управління спадковим майном, що враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Широколузької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла сину ОСОБА_1 .

До складу спадкової маси після смерті ОСОБА_3 входить будинок

АДРЕСА_1 , оскільки остання, відповідно до відомостей погосподарської книги, була головою двору за вказаною адресою та, відповідно до рішення Широколузької сільської ради народних депутатів від 28 грудня 1996 року № 33, отримала

у приватну власність земельну ділянку площею 0,28 га, розташовану за цією

ж адресою з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку

та ведення особистого підсобного господарства.

Постановою Тячівської державної нотаріальної контори від 24 січня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення зміндо Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаютьсяв порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою

для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини)

від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщиниі не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (надалі - об`єкти), що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюється Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок).

Відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року № 1212-VII Про внесення змін до статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, статтю 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доповнено частиною третьою, якою передбачено, що для здійснення державної реєстрації прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, проведення технічної інвентаризації не потребується. Документом, що замінює технічний паспорт у разі його відсутності, є виписка з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий орган не створений, то сільським головою) або відповідною архівною установою.

Згідно з пунктом 42 Порядку, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Для проведення державної реєстрації прав власності на об`єкти, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Пунктом 43 Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на об`єкти, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, то сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Відповідно до примітки пункту 10 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня

1966 року, яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу

№ 56 від 13 грудня 1995 року, якщо будівля збудована до 1941 року, матеріалами, що свідчать про закінчення будівництва і введення її в експлуатацію, є інвентаризаційні документи.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України Про власність , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР

від 13 квітня 1979 року № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 19 січня 1976 року

№ 1/5, та іншими нормативними актами.

Отже, при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами

про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. Записи у погосподарських книгах визнаються актами органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, хоча самі погосподарські книги та виписки з них не є правовстановлюючими документами на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 548, пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР, 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на вимоги зазначених норм законодавства уваги не звернув, не дослідив наявні у матеріалах цієї справи відомості погосподарської книги, згідно з якими ОСОБА_3 була головою двору за адресою:

АДРЕСА_1 , й, відповідно, не встановив належним чином, хто є власником спірного будинку, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову

в задоволенні позовних вимог, не обґрунтувавши, яким саме чином були порушені права, свободи або інтереси ОСОБА_2 , що не був залучений до участі у справі, який належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо права

на спірне майно суду не надав.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що апеляційний суд не перевірив і не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасувати.

Справу № 307/3134/18 за позовом ОСОБА_1 до Широколузької сільської ради Тячівського району Закарпатської області

про визнання права власності на спадкове майно направити на новий апеляційний розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун