Постанова

від 20.11.2019 по справі 554/14276/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 554/14276/14-ц

провадження № 61-32440св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощоков Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - приватне підприємство Ямпіль-Інвест ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Луксор-УТР (правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю Амарант ),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , на рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Лобова О. А.. Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року приватне підприємство Ямпіль-Інвест (далі - ПП Ямпіль Інвест ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Амарант (далі - ТОВ Амарант), у якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором поставки у розмірі 18 957 120, 50 грн, пеню 624 858, 50 грн та штраф 470 209, 29 грн, усього 20 052 188,29 грн та судовий збір 654,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 листопада 2013 року між ПП Ямпіль Інвест та ТОВ Амарант укладений договір поставки № 081101 та додаткова угода від 14 березня 2014 року № 1, відповідно до яких ПП Ямпіль Інвест зобов`язалося до 31 грудня 2013 року передати ТОВ Амарант урожай соняшнику 2013 року у кількості 3550,386 т за базовою ціною 3 500,00 грн за одну тонну, орієнтованою загальною вартістю 12 426 351,00 грн, а ТОВ Амарант зобов`язалось провести оплату за товар до 02 квітня 2014 року.

31 грудня 2013 року ПП Ямпіль Інвест передало товар ТОВ Амарант у повному обсязі, проте станом на 02 квітня 2014 року ТОВ Амарант вартість товару не оплатило, у зв`язку з чим 03 квітня 2014 року сторони переглянули умови формування ціни в залежності від коливань курсових різниць та продовжили строки оплати.

03 квітня 2014 року між та ПП Ямпіль Інвест , ОСОБА_1 та ТОВ Амарант укладено договір поруки, за яким останні зобов`язалися солідарно відповідати перед ПП Ямпіль Інвест у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ Амарант зобов`язань за договором поставки.

Позивач зазначав, що ТОВ Амарант частково здійснило оплату товару за 112,15 т на суму 585 000,00 грн, неоплаченим залишився товар у кількості 3438,236 т на суму 18 957 120,50 грн.

16 липня 2014 року та 16 вересня 2014 року ПП Ямпіль Інвест зверталося до поручителя ОСОБА_1 з вимогами здійснити оплату заборгованості, які залишились без реагування.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 08 грудня 2014 року до участі у справі залучено за первісним позовом в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю Луксор-УТР (далі - ТОВ Луксор-УТР ), який є правонаступником ТОВ Амарант .

20 квітня 2016 року ухвалою суду позовну заяву ПП Ямпіль Інвест до ТОВ Луксор УТР (правонаступника ТОВ Амарант ) про стягнення коштів - залишено без розгляду.

Уточнивши позовні вимоги, ПП Ямпіль Інвест просило стягнути з поручителя ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 20 052 188,29 грн, з яких основний борг - 11 841 351,00 грн, індекс інфляції - 6 584 975, 29 грн, штраф - 1 625 862 грн.

30 червня 2016 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПП Ямпіль Інвест , третя особа ТОВ Луксор УТР , у якому просило визнати поруку за договором поруки від 03 квітня 2014 року, укладеним між ним, ПП Ямпіль Інвест , ТОВ Амарант , припиненою.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що порука є припиненою в силу статті 559 ЦПК України у зв`язку із припиненням забезпеченого нею основного зобов`язання, а також внаслідок зміни основного зобов`язання без згоди поручителя.

ПП Ямпіль Інвест не одержало його згоди, як поручителя, на остаточну вартість товару за додатковими угодами, що пов`язано зі збільшенням відповідальності поручителя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2016 року у складі судді Блажко І. О. у позові ПП Ямпіль-Інвест до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПП Ямпіль - Інвест про визнання поруки припиненою задоволено.

Визнано поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 03 квітня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПП Ямпіль-Інвест , ТОВ Луксор-УТР (правонаступник ТОВ Амарант ), припиненою.

Стягнуто з ПП Ямпіль Інвест на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ПП Ямпіль Інвест та задовольняючи зустрічний позов про визнання поруки припиненою, суд керувався частиною першою статті 559 ЦК України та виходив із того, що ПП Ямпіль Інвест не отримало згоди поручителя ОСОБА_1 на остаточну вартість товару за додатковими угодами, що пов`язано зі збільшенням відповідальності поручителя.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 01 лютого 2017 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2016 року скасовано.

Первісний позов ПП Ямпіль- Інвест задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Ямпіль- Інвест заборгованість у розмірі 11 841 351,00 грн, індекс інфляції 6 584 975, 29 грн, штраф 1 625 862 грн, усього 20 052 188, 29 грн, а також сплачений судовий збір у сумі 3 654 грн за подання позовної заяви та 4 019,41 грн за подання апеляційної скарги, усього стягнуто 20 056 861,70 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ПП Ямпіль Інвест та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував тим, що обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1 не змінився і не збільшився, оскільки з урахуванням заяви ПП Ямпіль Інвест про уточнення позовних вимог останнє просило стягнути з ОСОБА_1 основну заборгованість у розмірі 11 841 351,00 грн, тобто в межах суми основного боргу, за який поручився ОСОБА_1 , без розрахунку заборгованості за додатковими угодами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Суд не звернув увагу на те, що зобов`язання вважається зміненим з моменту укладення угоди про його зміну, якщо самою угодою не визначені інші терміни набуття чинності відповідних змін або момент вступу угоди в законну силу не випливає з чинного законодавства.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ПП Ямпіль Інвест подало заперечення, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом приватного підприємства Ямпіль Інвест до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Луксор-УТР (правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю Амарант ) про стягнення коштів, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Ямпіль Інвест , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Луксор-УТР (правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю Амарант ) про визнання поруки припиненою.

Витребувано вищезазначену справу з Октябрського районного суду міста Полтави.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу № 554/14276/14-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року вищезазначену справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 08 листопада 2013 року між постачальником ПП Ямпіль Інвест та покупцем ТОВ Амарант , в особі генерального директора ОСОБА_1 , укладено договір поставки № 081101, згідно якого постачальник зобов`язався передати покупцю соняшник врожаю 2013 року в кількості та за ціною відповідно до умов даного договору, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити зазначений товар.

31 грудня 2013 року ПП Ямпіль Інвест виконало договір поставки, передавши товар ТОВ Амарант , проте останнє станом на 02 квітня 2014 року кошти за отриманий товар не сплатило.

14 березня 2014 року між постачальником ПП Ямпіль Інвест та покупцем ТОВ Амарант , в особі генерального директора Харченка Р. М., укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 08 листопада 2013 року № 081101, згідно з пунктом 4 якої сторони дійшли згоди про фіксацію середньо-ринкової ціни 3 920 грн за одну метричну тонну з ПДВ на товар - соняшник, врожаю 2013 року, в регіоні Полтавська область. Сторони погодили, що постачальник поставляє 3550,386 т товару на загальну суму 12 426 351 грн, а покупець проводить оплату в термін до 02 квітня 2014 року. Всі інші умови договору від 08 листопада 2013 року № 081101 залишилися без змін.

03 квітня 2014 року між ПП Ямпіль Інвест та ТОВ Амарант , в особі генерального директора Харченка Р. М., укладено договір у новій редакції у зв`язку з тим, що покупець не провів оплату товару за договором у строк до 02 квітня 2014 року, а також у зв`язку з інфляційними процесами. ПП Ямпіль Інвест (постачальник) зобов`язалося передати ТОВ Амарант (покупець) соняшник, врожаю 2013 року у кількості 3550,386 т за ціною, яка визначається у відповідності до частини 4 договору поставки.

Відповідно до пункту 4.1 частини 4 договору поставки на момент укладення цього договору базова ціна товару складає 3 500,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 583 333,00 грн.

Пунктом 4.4 частини 4 договору поставки встановлено, що остаточна вартість товару за даним договором фіксується сторонами в додатковій угоді, яка є невід`ємною його частиною. Якщо покупець ухиляється від підписання додаткової угоди про фіксацію ціни на певну кількість товару, то за основу приймається ціна, що визначена постачальником за вказаною вище формулою на момент складання відповідної додаткової угоди і надіслання її проекту поштою на адресу покупця.

Таким чином, за змістом умов договору поставки (в новій редакції) продавець зобов`язується скласти проект додаткової угоди про фіксацію ціни на певну кількість товару і надіслати її на адресу покупця.

15 липня 2014 року ПП Ямпіль Інвест направило на підписання ТОВ Амарант додаткову угоду від 26 червня 2014 року № 1 до договору поставки, в якій зафіксувало кількість товару та остаточну вартість на його першу партію. Аналогічні додаткові угоди, в яких зафіксовано вартість на другу та третю (останню) партію товару, ПП Ямпіль Інвест направило на підписання ТОВ Амарант 30 липня 2014 року та 05 вересня 2014 року відповідно.

Жодну з додаткових угод ТОВ Амарант не підписало та оплату, відповідно до статей 4, 6 договору поставки, не здійснило.

16 липня 2014 року та 16 вересня 2014 року ПП Ямпіль Інвест надіслало лист ТОВ Амарант , у якому вимагало сплатити заборгованість.

ТОВ Амарант частково здійснило оплату товару за додатковою угодою від 26 червня 2014 року № 1 у кількості 112,15 тон на суму 585 000,00 грн, що підтверджується випискою від 10 червня 2014 року та 14 серпня 2014 року.

03 квітня 2014 року між фізичною особою ОСОБА_1 (поручителем), ТОВ Амарант (боржник) та ПП Ямпіль Інвест (кредитор), укладений договір поруки, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за договором поставки в новій редакції від 03 квітня 2014 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки предметом договору поставки є зобов`язання боржника здійснити оплату за поставлений кредитором соняшник врожаю 2013 року у кількості 3 550,386 тон, орієнтованою вартістю 12 426 351 грн. Остаточна вартість товару визначається за умовами статей 4 та 6 договору поставки.

Згідно пункту 3.1 договору поруки відповідальність поручителя настає з моменту порушення основного зобов`язання відповідно до умов договору поставки.

У пункту 3.4 договору поруки зазначено, що поручитель зобов`язується виконати свої зобов`язання до цього договору поруки не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора. Вимоги надсилаються поручителям рекомендованим листом на адресу, яка вказана в цьому договорі поруки.

16 липня 2014 року та 16 вересня 2014 року ПП Ямпіль Інвест звернулося до поручителя ОСОБА_1 з вимогами здійснити оплату заборгованості за товар, які залишились без реагування.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 30 червня 2015 року ТОВ Луксор-Утр , яке є правонаступником ТОВ Амарант , визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

Суди встановили, що, укладаючи договір поруки, ОСОБА_1 , як фізична особа, поручився перед ПП Ямпіль Інвест за виконання ТОВ Амарант (генеральним директором якого він є) зобов`язань за договором № 081101 поставки в новій редакції від 03 квітня 2014 року, а саме: щодо здійснення ТОВ Амарант оплати за поставлений ПП Ямпіль Інвест товар, остаточна ціна якого повинна визначатися відповідно до пункту 4.2 договору поставки в новій редакції від 03 квітня 2014 року (погоджена з поручителем сума 12 426 351,00 грн).

Звертаючись до суду з позовом, ПП Ямпіль Інвест просило стягнути з відповідача, як поручителя, заборгованість, що виникла у боржника ТОВ Амарант (правонаступник якого є ТОВ Луксор-УТР ) станом на момент підписання договору поруки (03 квітня 2014 року) у розмірі 11 841 351,00 грн з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій.

Апеляційний суд, установивши, що обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1 не змінився і не збільшився, ПП Ямпіль Інвест просило стягнути з ОСОБА_1 основну заборгованість у розмірі 11 841 351,00 грн, тобто в межах суми основного боргу, за який ОСОБА_1 поручився, без розрахунку заборгованості за додатковими угодами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України, для визнання поруки припиненою.

Доводи касаційної скарги про те, що ПП Ямпіль Інвест не отримало згоди поручителя на зміну вартості товару та додатковими угодами, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач просив стягнути борг у межах суми, за яку поручився ОСОБА_1 .

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 лютого 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук