Постанова

від 25.11.2019 по справі 904/2349/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2019 м.Дніпро Справа №904/2349/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: Лобода І.О., ордер ЗП №105354 від 03.09.2019, адвокат;

від відповідача: Бобошко О.А., довіреність №б/н від 28.12.2017, адвокат ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 у справі №904/2349/19 (повний текст складений 14.08.2019, суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтне підприємство «Трансрем» , м. Дніпро

до відповідача: Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» , м. Дніпро

про стягнення 1 184 962 грн. 22 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтне підприємство «Трансрем» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» на свою користь 998 400 грн. основної заборгованості, 147 282 грн. 62 коп. пені, 26 919 грн. 43 коп. інфляційних втрат та 12 360 грн. 17 коп. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 у справі №904/2349/19 позов задоволено частково; з Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтне підприємство «Трансрем» стягнуто 998 400 грн. заборгованості за договором, 117 826 грн. 09 коп. пені, 26 919 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 12 360 грн. 17 коп. 3% річних, 17 774 грн. 43 коп. судового збору та 5 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Центральний апеляційний господарський в частині стягнення з Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтне підприємство «Трансрем» 117 826 грн. 09 коп. пені його скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 73 641 грн. 31 коп. пені, розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців шляхом стягнення рівними частинами щомісячно.

Апелянт зазначає, що ним під час розгляду справи у суді першої інстанції зазначалось достатньо обставин, які є винятковими в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, та які були недооціненні судом, внаслідок чого сума пені зменшена не до 73 641 грн. 31 коп. (на 50%), а до 117 826 грн. 09 коп. (на 30%), та суд першої інстанції не вирішив питання щодо розстрочення виконання рішення, оскільки сума до стягнення з відповідача на користь позивача є значною і не може бути сплачена негайно.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 у справі №904/2349/19; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 06.11.2019.

16.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтне підприємство «Трансрем» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач апеляційну скаргу вважає безпідставною та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказує, що відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, довідки про відсутність майна у власності (тощо). Також зазначає, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань в частині оплати вартості товару, тому відсутні підстави для розстрочення виконання рішення суду.

06.11.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.11.2019.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагоноремонтне підприємство «Трансрем» (виконавець) та Акціонерним товариством «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (замовник) укладено договір №2410-1 від 24.10.2017 (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати комплекс робіт по збірці і зварюванні деталей візка, зазначеного в додатках до цього договору на території виконавця, а замовник, відповідно, прийняти виконані виконавцем роботи та оплатити їх вартість на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість робіт за договором визначається додатками, які сторони погоджують на кожен вид виконуваних робіт.

Порядок оплат за кожен вид робіт, що виконуються за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних додатках (п.2.2. договору).

Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних робіт (п.3.2. договору).

В додатку №1 від 24.10.2017 до договору сторони визначили перелік робіт, які зобов`язався виконати виконавець та її вартість. Так, загальна вартість робіт, що виконується за додатком № 1 до договору , склала 49 920 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8 320 грн. В п.6. цього додатку сторони погодили, що оплата за роботи, що виконуються за цим додатком, здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10-ти банківських днів з моменту їх виконання і підписання відповідного акту приймання - здачі виконаних робіт.

В додатку №2 від 08.11.2018 до договору сторони визначили перелік робіт, які зобов`язався виконати позивач та її вартість. Так, загальна вартість робіт, що виконується за додатком № 2 до договору , склала 998 400 грн., в тому числі ПДВ 20% - 166 400 грн. В п.6. цього додатку сторони погодили, що оплата за роботи, що виконуються за цим додатком, здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10-ти банківських днів з моменту їх виконання і підписання відповідного акту приймання - здачі виконаних робіт.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем у грудні 2018 року були виконані роботи, обумовлені сторонами в договорі №2410-1 від 24.10.2017, на загальну суму 1 048 320 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2018 року, підписаними відповідачем без зауважень (а.с.12-18). Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань виконані позивачем роботи у повному обсязі не оплатив (сплачено лише 49 920 грн.), у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за договором у розмірі 998 400 грн., докази оплати якої суду не надано, внаслідок чого вимога позивача про стягнення з відповідача 998 400 грн. боргу є обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.5 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 25.10.2017 до нього) за прострочку оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Позивач відповідно до п. 8.5. договору та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 147 282, 62 грн. пені за період: з 17.12.2018 по 03.06.2019, 26 919, 43 грн. інфляційних втрат за період: січень - квітень 2019 року та 12 360, 17 грн. 3% річних за період: з 17.12.2018 по 03.06.2019, які просить стягнути з нього в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов просив місцевий господарський суд про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50% та про розстрочення сплати пред`явлених до стягнення сум рівними частинами протягом одного календарного року, пославшись на скрутний фінансовий стан товариства, про що надано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2018, накази Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» про скорочення штату працівників №50 від 29.01.2019, №117 від 12.03.2019, №213 від 20.05.2019, специфіку його діяльності з посиланням на те, що єдиним замовником послуг відповідача є Акціонерне товариство Українська залізниця , саме від обсягів замовлень якого залежить прибуток відповідача.

Місцевий господарський суд, врахувавши доводи, наведені відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання, та прийнявши до уваги заперечення та пояснення позивача, дійшов до висновку, що зменшення пені на 50% є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов`язання, тому оцінивши в сукупності доводи сторін, обставини розрахунку і періоди прострочення, частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив пеню до 117 826 грн. 09 коп.

Предметом апеляційного перегляду є рішення місцевого господарського суду в частині зменшення пені до 117 826 грн. 09 коп. та невирішення питання стосовно розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18 та у постанові від 01.08.2019 у справі №922/2932/18.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру неустойки саме на 30%, оскільки місцевим господарським судом було правильно застосовані приписи статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано істотних для справи обставин, порушено приписи статті 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції, оцінивши всі доводи сторін у даній справі стосовно заявленого відповідачем клопотання, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, дійшов обґрунтованого висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми пені до 117 826 грн. 09 коп. на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України та не задовольнив клопотання відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» .

Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 у справі №904/2349/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

(Повний текст постанови складений - 27.11.2019).

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв