Постанова

від 19.11.2019 по справі 910/16827/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16827/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор - Гусарова А. В. Генеральна прокуратура України;

позивач-1 - не з`явився;

позивач-2 - Барда С. Ю.;

позивач-3 - не з`явився;

відповідач - Каплієнко В. Є. адвокат.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Маринченко Я. В.) від 16.01.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Руденко М. А., судді Дідиченко М. А., Смірнова Л. Г.) від 26.03.2019 у справі

за позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України (далі - Прокурор) в інтересах держави, в особі: Кабінету Міністрів України (далі - Уряд), Міністерства оборони України (далі - Міністерство), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (далі - КЕВ)

до Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (далі - ПАТ "НЗВКІФ "Інноваційні Стратегії", Відповідач)

про визнання договору недійсним,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 26.09.2017 Прокурор в інтересах держави в особі Уряду, Міністерства та КЕВ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "НЗВКІФ "Інноваційні Стратегії" про визнання недійсними Договору від 19.12.2007 № 270/3/124-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) (далі - Договір про спільну діяльність) та Договору від 21.12.2007 № 270/3/136-07Р про врегулювання відносин сторін до договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 19.12.2007 № 270/3/124-07Р (далі - Договір про врегулювання відносин), укладених між Міністерством та ПАТ "НЗВКІФ "Інноваційні Стратегії".

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Міністерство за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності на розпорядження землями оборони і відповідного рішення Уряду змінило цільове призначення та відчужило за спірними Договорами земельну ділянку орієнтовною площею 0,91 га, яка розташована по вул. Стуса, 1, у м. Одеса (військове містечко № 102) (далі - Земельна ділянка), у зв`язку з чим Договори суперечать приписам Земельного кодексу України, Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та підлягають визнанню недійсними в силу приписів статей 203, 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішень, прийнятих у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю доказів передачі Відповідачу Земельної ділянки, у зв`язку з чим Прокурор не довів наявність порушень порядку такої передачі, який передбачає отримання згоди Уряду на розпорядження Земельною ділянкою та прийняття рішення про припинення права користування нею.

Відмова суду першої інстанції у застосуванні за заявою (т. 1, а. с. 52-54) Відповідача до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності обґрунтована відсутністю для цього підстав через відсутність порушеного права Позивачів у спірних правовідносинах.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 змінено; викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Міністерство, укладаючи Договори, діяло з перевищенням повноважень на розпорядження Земельною ділянкою, оскільки вирішення питання щодо припинення права постійного користування Земельною ділянкою могло бути здійснено лише її власником, а саме державою в особі Уряду.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, однак з мотивів спливу строку позовної давності, апеляційний суд виходив з того, що Уряду було відомо ще в 2009 році про укладені між Міністерством та ПАТ НЗВКІФ Інноваційні стратегії Договори, а також про можливі порушення під час їх укладення за наслідками перевірки, проведеної Державною контрольно-ревізійною службою України за дорученням Уряду від 22.04.2009.

Оскільки Уряд, Міністерство (з часу укладання оспорюваних угод), КЕВ (підпис заступника начальника голови КЕУ ЗС України наявний в довідці про загальну перевірку, том 3, а. с. 41-64) і Прокурор у встановлені законом строки для захисту права або інтересу з відповідним позовом не звернулися, то у задоволені позовних вимог слід відмовити з підстав пропуску позовної давності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 12.08.2019 КЕВ звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

4. Доводи Скаржників, викладені у касаційній скарзі

4.1. Апеляційний господарський суд допустив неправильне застосування приписів статей 252 - 254, 256, 257, 260, 261 ЦК України та порушення вимог статей 86, 91, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на таке:

- КЕВ не було стороною спірних Договорів і про порушення свого права у зв`язку з їх укладенням дізнався лише під час звернення Прокурора до суду з цим позовом;

- визначальною умовою вирішення цього спору є обізнаність Уряду як органу державної влади, що здійснює повноваження з розпорядження землями державної власності, не лише про наявність оспорюваних договорів, а саме про порушення своїх прав внаслідок їх укладення;

- суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку, що Уряд міг дізнатися про порушення своїх прав за наслідками перевірки Державної контрольно-ревізійної служби України, яка проведена у травні 2008, оскільки вказаною перевіркою не встановлено порушень земельного законодавства під час укладення Договорів;

- Уряд не мав можливості самостійно встановити обставини порушення закону під час укладення Договорів, а про порушення свого права дізнався лише з листа заступника військового прокурора Південного регіону України від 12.04.2017 № 05/3-1646вих17.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 08.10.2019 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову - без змін; стягнути з КЕВ витрати на професійну правничу допомогу.

5.2. Відзив обґрунтований такими доводами:

- КЕВ не має статусу органу державної влади і не може виступати позивачем в інтересах держави в розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України;

- зміна цільового призначення Земельної ділянки не відбувалась;

- доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені статтею 300 ГПК України;

- Уряд в будь-який момент мав можливість перевірити повноваження Міністерства на укладання Договорів;

- ризик будь-якої помилки державного органу покладається на державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб яких вони стосуються;

- Прокурор не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі та не навів обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень;

- решта доводів подібні до мотивів, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 25.10.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КЕВ; призначено розгляд справи у судовому засіданні 19.11.2019; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 11.11.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 19.12.2007 між Міністерством та Відповідачем укладено Договір про спільну діяльність, предметом якого є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення за проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на Земельній ділянці (т. 1, а. с. 19).

7.2. Згідно з пунктом 3.2.1 Договору про спільну діяльність Міністерство забезпечує свою частку шляхом здійснення оцінки права забудови Земельної ділянки. До складу частки Міністерства на цілі спільної діяльності також включається здійснення технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію, участі в узгодженнях по переоформленню права користування земельною ділянкою на Відповідача. Сторони домовились, що частка Міністерства у спільній діяльності в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 1 500 000 грн, у процентному співвідношенні становить 25 % від загальної площі об`єкту.

7.3. Пунктом 3.2.2 Договору про спільну діяльність передбачено, що Відповідач забезпечує свою частку виконанням покладених на нього цим договором функцій шляхом фінансування будівництва, передачі рухомого та нерухомого майна та інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ сторін договору в порядку і на умовах, передбачених договором. Відповідач здійснює свій вклад у будівництво квартир, будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення. Сторони домовились, що частка Відповідача у спільній діяльності в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 4 500 000 грн, у процентному співвідношенні становить 75 % від загальної площі об`єкту.

7.4. Відповідно до пункту 4.5 Договору про спільну діяльність за Міністерством залишаються такі функції замовника будівництва об`єкту, зокрема, оформлення спільно з Відповідачем у встановленому законодавством України порядку землевпорядної документації, оформлення користування земельної ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об`єкту; приймання об`єкту в експлуатацію та участь у передачі об`єкту експлуатаційним організаціям; оформлення дозвільних документів, необхідних для здійснення будівництва об`єкту.

7.5. При цьому, розділом 6 Договору про спільну діяльність визначено права та обов`язки сторін, серед яких, зокрема, зазначено, що Міністерство приймає на себе такі зобов`язання:

- одержати у відповідних закладах необхідні вихідні дані і правовстановлюючі документи, отримати необхідні погодження та забезпечити здійснення державної експертизи у відповідних державних органах, завізувати протягом 10 днів з дати надання підготовлене Відповідачем завдання на проектування; у разі необхідності направити свого представника для участі в роботі з опрацювання та узгодження проектно-кошторисної документації;

- оформити необхідні дозвільні документи (дозволи, технічні умови і т.п.) для виконання зобов`язань Відповідачем, забезпечити оформлення за рахунок та за участю Відповідача землевпорядної документації, оформлення користування Земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування об`єкту, а також оформлення (отримання) необхідних дозволів, технічних умов (ТУ) та інших необхідних документів, у зв`язку з винесенням інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва; передати генпідряднику у встановленому законодавством України порядку під будівництво Земельну ділянку за планом землекористування для будівництва об`єкту;

- передати генпідряднику дозвіл на будівництво та іншу документацію, необхідну для здійснення будівництва; вирішувати та узгоджувати з місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими установами, організаціями та підприємствами питання, що пов`язані з будівництвом та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів, необхідних погоджень та технічних умов (ТУ) згідно з встановленим законодавством України порядком та існуючими домовленостями, у разі необхідності може залучати представників Відповідача для виконання таких робіт; негайно повідомити Відповідача про всі обставини, які перешкоджають або ставлять під сумнів досягнення мети цього договору; в одномісячний строк після підписання цього договору надати Відповідачу планувально-технологічне завдання на обладнання квартир у межах діючих нормативів;

- разом із Відповідачем здійснювати прийом в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту в цілому або відповідної його складової частини та передачу його на баланс експлуатаційним організаціям; після затвердження акту державної комісії про прийом об`єкту в цілому або відповідної його складової частини надати Відповідачу в 10-денний термін передбачені чинним законодавством України документи, які необхідні для оформлення останнього та/або залученими нею особами права власності на її (їх) частку житла та вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення.

7.6. 21.12.2007 між Міністерством та Відповідачем укладено Договір про врегулювання відносин, за умовами якого сторони здійснюють свої вклади у розмірі та в такий спосіб:

- частка Міністерства у спільній діяльності становить 1 500 000 грн, Міністерство здійснює свій вклад шляхом оцінки права забудови Земельної ділянки. Частка Міністерства на цілі спільної діяльності також здійснюється шляхом виконання технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію, участі в узгодженнях по переоформленню права користування земельною ділянкою на Відповідача;

- частка Відповідача в спільній діяльності складає 4 500 000 грн, Відповідач здійснює свій вклад коштами шляхом фінансування будівництва квартир, будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, передачі рухомого та нерухомого майна та інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ учасників договору, в порядку та на умовах, передбачених договором.

7.7. Згідно з пунктом 3.1 Договору про врегулювання відносин Відповідач перерахував Міністерству 150 000 грн відповідно до пункту 7.7 договору про спільну діяльність.

7.8. Пунктом 3.2 Договору про врегулювання відносин передбачено, що Відповідач перераховує 1 350 000 грн Міністерству на рахунок, вказаний ним, у термін до 21.01.2008.

7.9. Часткою Міністерства у спільній діяльності є здійснення оцінки права забудови Земельної ділянки, технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію, участі в узгодженнях по переоформленню права користування Земельною ділянкою.

7.10. На виконання Договорів Міністерство списало розміщені на Земельній ділянці будівлі відповідними актами.

7.11. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, з відомості наявності та використання земель оборони по КЕВ Земельна ділянка належить до категорії земель оборони з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності підрозділів Збройних Сил України (т. 1. а. с.157, 168).

7.12. Укладаючи оспорювані Договори, Міністерство визначило Земельну ділянку як частку у спільній діяльності та взяло на себе зобов`язання відмовитися від права користування нею.

7.13. 18.04.2008 Міністерство звернулось до Одеського міського голови із листом № 220/1569, в якому надало згоду на припинення права постійного користування Земельною ділянкою на користь Відповідача, у зв`язку із виконанням останнім зобов`язань за Договорами (т. 1, а. с. 34).

7.14. У матеріалах справи відсутня згода Уряду на припинення КЕВ права постійного користування Земельною ділянкою.

7.15. На виконання доручення засідання Уряду від 22.04.2009 робочою групою у складі фахівців Головного контрольно-ревізійного управління, Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, Уряду, Міністерств оборони, внутрішніх справ, економіки, регіонального розвитку та будівництва України, Фонду державного майна України, проведено перевірку правомірності прийнятих Міністерством рішень щодо передачі органам виконавчої влади та місцевого самоврядування земель оборони, надання згоди на зміну цільового правління та відмови від використання таких земель, прийнятих в період з 24.12.2007 по 01.04.2009.

7.16. Перевіркою встановлено, що Департамент надлишкового майна та земель під видом спільної діяльності у будівництві житла для військовослужбовців Збройних Сил України та їх сімей фактично здійснив продаж земельних ділянок ЗАТ Інноваційні стратегії в м. Одеса по вул. Гагаріна 19-21, площею 1,0 га за 14.7 грн і по вул. Віктора Стуса, 1 площею 0,91 га. за 1,5 млн. гривень (том 1, а. с. 58).

7.17. Матеріали проведеного контрольного заходу передано Генеральній прокуратурі України та Міністерству внутрішніх справ для відповідного реагування.

7.18. Інформацію про результати перевірки направлено до Комітету Верховною Ради України з питань національної безпеки і оборони та Уряду з пропозицією доцільності доручення відповідним центральним органам виконавчої влади вжити заходи щодо усунення виявлених порушень законодавства (т. 1, а. с. 55-60).

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Доводи касаційної скарги КЕВ зводяться до безпідставності застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності за заявою Відповідача (т. 1, а. с. 52-54).

У частині висновків суду апеляційної інстанції про наявність порушеного права держави в особі Уряду внаслідок укладення спірних Договорів Міністерством з перевищенням повноважень на розпорядження Земельною ділянкою рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому Судом не переглядаються.

8.2. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/21762/17

8.3. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України). Суд звертається до власної правової позиції, наведеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі 924/127/17, від 15.05.2019 у справі № 922/2058/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17.

8.4. Згідно з приписами статті 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

8.5. Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

8.6. Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

8.7. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

8.8. При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі 469/1203/15-ц, від 05.06.18 у справі № 359/2421/15-ц, від 30.05.18 у справі № 367/2271/15-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц.

8.9. У застосуванні зазначених положень Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16), в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

8.10. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (пункти 47, 48 постанови Великої Палати).

8.11. Велика Палата Верховного Суду, як випливає з правової позиції, наведеної у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц).

8.12. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у пункті 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

8.13. Суд апеляційної інстанції встановив, що на виконання доручення Уряду від 22.04.2009 робоча група здійснила перевірку правомірності рішень Міністерства, прийнятих за період з 24.12.2007 по 01.04.2009, зокрема, щодо передачі земель оборони, надання згоди на зміну їх цільового призначення та відмови від використання таких земель.

8.14. За результатами проведення перевірки встановлено, зокрема, що під виглядом спільної діяльності фактично здійснено продаж Відповідачу Земельної ділянки (т. 1, а. с. 58).

8.15. Матеріали перевірки передано Генеральній прокуратурі України та Міністерству внутрішніх справ для відповідного реагування, а інформацію про результати перевірки направлено, зокрема, Уряду з пропозицією вжити відповідні заходи для усунення виявлених порушень законодавства.

8.16. Виходячи з встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Уряду було відомо ще в 2009 року про укладені між Міністерством та Відповідачем Договори, а також про можливі порушення під час їх укладення.

8.17. Відмовляючи в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Уряд, Міністерство (з часу укладання оспорюваних угод), КЕВ (підпис заступника начальника голови КЕУ ЗС України наявний в довідці про загальну перевірку, т. 3, а. с. 41- 64) і Прокурор у встановлені законом строки для захисту права або інтересу із зазначеним позовом не звернулися.

8.18. Беручи до уваги, що перевірка здійснювалась за дорученням Уряду від 22.04.2009, а відповідні матеріали за результатами перевірки передані, зокрема, Генеральній прокуратурі України та Уряду, Суд доходить висновку, що зазначені органи у 2009 році могли довідатись (у розумінні норм статті 261 Цивільного кодексу України) про обставини порушення відповідного права.

8.19. Ураховуючи, що Прокурор звернувся із цим позовом лише у вересні 2017 року, суд апеляційної інстанції мотивовано відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності. При цьому, встановлення конкретної дати, з якої почався перебіг позовної давності, у цьому випадку, не має вирішального значення, оскільки Прокурор звернувся з позовом у вересні 2017 року, тобто в будь-якому разі поза межами трирічного строку від моменту, з якого, за висновком апеляційного суду, Уряд міг довідатись про порушення свого права (2009 рік).

8.20. Доводи Скаржника щодо необізнаності Уряду про порушення своїх прав внаслідок укладення Договорів та відсутності встановлених перевіркою порушень законодавства зводяться до незгоди з встановленими апеляційним судом обставинами у справі, необхідності переоцінки доказів у справі, їх додаткової перевірки, тоді як відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.21. Отже, встановлення визначених обставин та здійснення переоцінки відповідних доказів не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/9375/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

8.22. Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлені обставини, що Прокурор та Позивачі у 2009 році могли довідатись (у розумінні норм статті 261 Цивільного кодексу України) про порушення права, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції повно встановив всі істотні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. За наведених мотивів Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог з мотивів спливу строку позовної давності, у зв`язку з чим відхиляє доводи Скаржника про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права як такі, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

8.23. Посилання Скаржника на те, що Уряд не мав можливості самостійно встановити обставини порушення закону під час укладення спірних Договорів, необґрунтовані, з огляду на те, що держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема, шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства. Відповідну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14 та Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 у справі № 922/1084/17.

8.24. Суд також враховує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

8.25. З огляду на викладене, Суд вважає, що доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 910/16827/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

Верховний Суд