Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа №227/3697/17
провадження №61-2050св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи :
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агродобробут ,
третя особа - відділ у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агродобробут на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року у складі судді Корнєєвої В. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів Тимченко О. О., Дундар І. О., Краснощокової Н. С.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агродобробут (далі - ТОВ Агродобробут ), третя особа - відділ у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, в якому просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та ТОВ Агродобробут від 21 грудня 2010 року, зареєстрований у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 грудня 2010 року.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,870 га, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Позивач у 2017 році виявила, що вказаний договір оренди землі нею не підписувався, повноважень на підписання від свого імені спірного договору та акту приймання-передачі земельної ділянки, вона нікому не надавала.
08 листопада 2017 року позивач звернулася з письмовою заявою до директора ТОВ Агродобробут Каплунова С. О. та повідомила, що договір оренди земельної ділянки вона не укладала, на що отримала відповідь про те, що договір виконується у повному обсязі у відповідності з чинним законодавством України.
У зв`язку з наведеним та посилаючись на відсутність волевиявлення щодо передачі земельної ділянки в оренду, позивач просила визнати оспорюваний договір оренди землі недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення від 21 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агродобробут , зареєстрований в Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП "ЦДЗК" при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 грудня 2010 року.
Стягнуто з ТОВ Агродобробут на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн та судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 6 864 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_1 не надавала згоди на укладення між нею та відповідачем ТОВ Агродобробут договору оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення від 21 грудня 2010 року площею 5,870 га, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області, та належить їй на праві власності, не підписувала спірного договору оренди, не обговорювала істотні умови цього договору, тобто не здійснювала своє волевиявлення на створення цивільно-правових відносин щодо оренди належної їй земельної ділянки як учасник правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ Агродобробут , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено підстав недійсності оспорюваного нею правочину. Суди не врахували, що отримання позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою є підтвердженням того, що вона мала намір на укладення договору оренди.
Під час вирішення даного спору суди не врахували, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Судами неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки, оскаржуваний договір за встановлених обставин має бути визнаний неукладеним та не може бути визнаним недійсним.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, представник ОСОБА_1 , заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 16 ЦК Українипередбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у тому числі частиною третьою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановили та взяли до уваги те, що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29 травня 2018 року підписи від імені ОСОБА_1 на звороті другого аркушу договору оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення від 21 грудня 2010 року в рядку ОСОБА_1 ; в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 5,870 га ріллі від 21 грудня 2010 року в рядку Орендодавець: ОСОБА_1 ; в обліковій картці Ганнівська с/р ОСОБА_1 про отримання грошових коштів в 2014 року, в першому рядку в графі - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Висновки вказаної судової експертизи у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень процесуального закону у разі заперечення такого факту.
Установивши, що оспорюваний договір укладено від імені позивача, однак підписаний не нею, а іншою особою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, оскільки встановлені під час розгляду обставини свідчать, що волевиявлення ОСОБА_1 на вчинення цього правочину було відсутнє.
Доводи касаційної скарги про неправильність застосування апеляційним судом норм матеріального права спростовуються встановленими судом обставинами та змістом наведених вище норм, які до цих конкретних правовідносин застосовано правильно.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агродобробут залишити без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2019 |
Оприлюднено | 29.11.2019 |
Номер документу | 85966365 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Висоцька Валентина Степанівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні