Постанова

від 29.11.2019 по справі 914/1359/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1359/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019

у складі колегії суддів: Бонк Т. Б. (головуюча), Бойко С. М., Якімець Г. Г.

та рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2019

у складі судді Матвіїва Р. І.

у справі за позовом Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд"

до Фізичної особи-підприємця Коханської Тетяни Вікторівни

про стягнення 414 094,56 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Компанія "Інтер-Трейд" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Коханської Тетяни Вікторівни про стягнення заборгованості в розмірі 414 094,56 грн, з яких 384 005,37 грн - борг, 27 658,91 грн - пеня та 2 430,28 грн - 3 % річних.

2. Позовні вимоги мотивовані недопоставкою відповідачем товару по договору поставки № 21/07/17-2 від 21.07.2017 на суму 384 005,37 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2019 у справі № 914/1359/18 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд" 384 005,37 грн - основного боргу, 27 658,91 грн - пені, 757,49 грн - 3 % річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1 672,79 грн - відмовлено.

4. Місцевий господарський суд виходячи з положень частини 2 статті 530, статті 612 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що зі спливом 7-ми днів з дня пред`явлення позивачем вимоги (23.06.2018), відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 914/1359/18 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

6 . Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. 21.07.2017 між Приватним підприємством "Компанія "Інтер-Трейд" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Коханською Тетяною Вікторівною (постачальник) укладений договір поставки № 21/07/17-2, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, встановлених договором, передавати у власність покупця товар відповідно до технічних характеристик, погоджених сторонами у специфікації (додаток №1) та проектної документації розділу КМ (додаток №2), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

8. Постачальник зобов`язується передати покупцеві товар у строк, вказаний у специфікації до цього договору. Строк поставки відраховується з дати здійснення покупцем авансового платежу та передачі покупцем постачальнику проектної документації розділу КМ, затвердженої підписом уповноваженої особи та відтиском печатки покупця (п. 2.2 договору).

9. Відповідно до п. 2.3 договору факт передачі у власність (поставки) товару покупцеві оформляється шляхом підписання двосторонніх актів прийому-передачі товару або видаткової накладної.

10. Загальна вартість погодженого сторонами у специфікаціях товару (від 21.07.2017 та від 18.01.2018) становить 3 701 882,20 грн. Термін передачі товару складає 20 днів з моменту підписання специфікацій.

11. Позивачем здійснена оплата продукції у розмірі 3 390 259,45 грн, натомість відповідач поставив товар на загальну суму 3 006 254,08 грн.

12. 26.04.2018 позивач звертався до відповідача з вимогою про здійснення поставки недопоставленого товару в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги та 23.06.2018 з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 384 005,37 грн, які залишені без відповіді та реагування, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 23.01.2019 та постановою апеляційної інстанції від 16.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати в частині стягнення 27 658,91 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (з урахуванням заяви скаржника б/н від 16.09.2019).

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

14 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1359/18 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019.

15. Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2019 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме надання доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

16 . Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1359/18 за вищезазначеною касаційною скаргою для здійснення перегляду оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

17 . 22.10.2019 до Верховного Суду від Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд" надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника ( ОСОБА_1 )

18. На думку скаржника оскаржувані судові акти попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення справи без дослідження необхідних доказів.

Доводи позивача (Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд")

19. Позивач заперечуючи проти вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві України, а відтак відсутні підстави для їх скасування, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути визнані такими, що слугують підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20 . Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23 . Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені (з урахуванням заяви відповідача б/н від 16.09.2019).

25. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

26. Відповідно положень до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

27. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

28. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

29. За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

30. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

31. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

32. За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

33. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

34. Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

35. Слід зазначити, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

36. Правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

37. Місцевим господарським судом перевірений розрахунок заявленої до стягнення пені обумовлений сторонами у пункті 6.3 договору у виді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє з моменту застосування неустойки від простроченої суми за кожний день прострочення у випадку несвоєчасного виконання постачальником прийнятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, визнаний вірним та обґрунтованим.

38. Переглядаючи судові рішення у даній справі в межах доводів, вимог касаційної скарги та в межах свої повноважень, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

Щодо суті касаційної скарги

38. Наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій.

39 . Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

41 . Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

42 . Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідність залишення постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2019 у справі № 914/1359/18 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

43. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

44. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

45. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

46. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви", має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір" на момент пред`явлення відповідного позову. Об`єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги, є саме позовна заява, а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви.

47. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1 762,00 грн.

48. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій в частині стягнення 27 658,91 грн пені (з урахуванням заяви б/н від 16.09.2019). Судовий збір скаржником сплачений у розмір 829,76 грн (квитанція про сплату № 87407 від 16.09.2019).

49. У ході касаційного розгляду справи було встановлено, що скаржником при поданні касаційної скарги недоплачено судовий збір у сумі 2 694,24 грн (1 762,00 х 200 % - 829,76).

50. На підставі викладеного, сума 2 694,24 грн недоплаченого судового збору за подання касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2019 у справі № 914/1359/18 залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в доход Державного бюджету України 2 694,24 грн недоплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук В. Г. Пєсков