Рішення

від 21.11.2019 по справі 643/17422/18

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/17422/18

Провадження № 2/643/1817/19

21.11.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Мельникової І.Д.,

за участю секретаря - Петрової О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача та третьої особи Таволжанського М.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Нова енергія , третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого в подальшому уточнив та в остаточній редакції просив скасувати наказ про його звільнення № 2018/10/01 від 31.10.2018.Поновити його на роботі у штаті ГО "Нова Енергія" на посаді фахівця.Визнати "01 серпня 2018 року - 31 липня 2020 року" як "період, визначений строковим трудовим договором," зазначеним у Наказі про прийняття на роботу № 2018/07/02 від 31 липня 2018 року. Стягнути з ГО "Нова Енергія" та її керівництва на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 листопада 2018 р. до дня поновлення на роботі у сумі 5 797,38 грн. на місяць, а також моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно наказу №2018/07/02 від 31.07.2018 він прийнятий на роботу у Громадській організації Нова Енергія на посаду фацівця. Зазначив, що за попередньою домовленістю, його робота продовжуватиметься два роки з 01.08.2018 по 31.07.2020. 31.07.2018 він був ознайомлений з наказом про прийняття на роботу у якому зазначено, що його підставою є попередня домовленість. 01.08.2018 позивач приступив до роботи. Вказав, що спочатку він приступив до роботи, а вже потім з`явився трудовий договір №2018-14-МФВ-52475 від 01.08.2018р. Наказом №2018/10/01 від 31.10.2018 позивача звільнено з посади фахівця у зв`язку з закінченням терміну дії строкового договору. Позивач не погоджується з терміном дії трудового договору та його звільненням у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом. Крім того, зазначив, що йому завдано моральної шкоди вказаними діями відповідача.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, надав суду відзив на позовну заяву та просив стягнути з позивача на користь позивача понесені судові витрати.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на ступне.

31.01.2018 ОСОБА_1 написано заяву з проханням прийнати його на посаду фахівця за основним місцем роботи з 01.08.2018 на період, визначений строковим трудовим договором на неповний робочий день (6 годин на день), з оплатою праці в розмірі 0,75 ставки згідно штатного розпису проекту №52475 Прозоре управління та контроль за коштами, отриманими від видобутку вуглеводнів на місцевому рівні .

Наказом №2018/07/02 від 31.07.2018 ОСОБА_1 прийнято на посаду фахівця за основним місцем роботи з 01.08.2018 на період, визначений строковим трудовим договром, на неповний робочий день (6 годин на день) з оплатою праці в розмірі 0,75 ставки згідно штатного розпису проекту №52475 Прозоре управління та контроль за коштами, отриманими від видобутку вуглеводнів на місцевому рівні .

Згідно п.9.1 трудового договору №2018-14-МФВ-52475 від 01.08.2018, який підписаний ОСОБА_1 , термін дії договору з 01.08.2018 по 31.10.2018.

22.10.2018 ОСОБА_1 під підпис повідомлений, що по закінченню строку дії трудового договору трудові відносини з останнім будуть припинені.

Згідно наказу №2018/10/01 від 31.10.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця з 31.10.2018 у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, відповідно до п.2 ст.36 КЗпП (трудовий договір №2018-14-МФВ-52475 від 01.08.2018).

Згідно зі ст.3 КЗпП України , законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтяею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути:

1)безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2)на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3)таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року , вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 2 ст, 36 КЗпП України , суди повинні мати на увазі, що трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Відповідно до п.2 ст.36 КЗпП підставами припинення трудового договру є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 , ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був ознайомлений з трудовим договором, підписав його, а також заздалегідь письмово повідомлений про закінчення строку дії трудового договору, а отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Відповідачем надано суду документально підтверджені судові витрати в сумі 1475 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації Нова енергія (ЄДРПОУ 39049829) понесені судові витрати в розмірі 1475 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2019р.

Суддя І.Д. Мельникова