Ухвала

від 25.11.2019 по справі 320/2370/16-к

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.11.2019 Справа № 320/2370/16-к

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/807/1123/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний№ 320/2370/16-к Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2019 року, якою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська, громадянина України, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України,

задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС четвертого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_11 , та застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76 840 гривень,

в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі та доповненні до неї захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого повернути у зв`язку з порушенням підслідності, а також повернути заставодавцю ОСОБА_12 76840 гривень, внесені ним в якості застави за ОСОБА_7 за квитанцією 0.0.1510797206.1 від 01 листопада 2019 року.

Апелянт вважає, що при розгляді клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу було порушено правила підсудності, оскільки згідно з витягом з ЄРДР, органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є слідче управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яке фактично знаходиться на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, на яку розповсюджується територіальна юрисдикція Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, який і повинен був у даному випадку, відповідно до вимог ч. 2 ст. 132 КПК України, розглядати клопотання.

Крім того, захисник вважає, що стороною обвинувачення та слідчим суддею не наведено обставин, що підтверджують існування підстав, законної мети та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а ухвала слідчого судді, крім того, повністю дублює зміст клопотання слідчого, в якому відсутні мотиви того, чому не враховуються доводи сторони захисту.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги з урахуванням доповнення до неї, вислухавши підозрюваного та захисників, які підтримали апеляційну скаргу та доповнення до неї, прокурора, який просив апеляційну скаргу з доповненням до неї залишити без задоволення, перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, захисник не погоджується з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи недоведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, при вирішенні питання про обґрунтованість пред`явленої підозри, колегія суддів виходить з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

За визначенням Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в якому суд послався на те, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Дослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, слідчий суддя встановив, що зазначені у ньому обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доданих до клопотання доказів, а також правильно визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Враховуючи,що слідчийсуддя наданому етапіпровадження невправі вирішуватиті питання,які повиненвирішувати судпід часрозгляду кримінальногопровадження посуті,зокрема,не вправіоцінювати доказиз точкизору їхдостатності ідопустимості длявизнання особивинною чиневинною увчиненні злочину,а лишезобов`язанийна підставірозумної оцінкисукупності отриманихдоказів визначити,що причетністьособи довчинення кримінальногоправопорушення євірогідною тадостатньою длязастосування щодонеї обмежувальногозаходу,з оглядуна наведеніу клопотаннідані услідчого судді,всупереч доводамзахисника, були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.366,ч.3ст.212КК України.

Колегія суддів, оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованих підозрюваному ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України, вбачає,що обґрунтованістьпідозриОСОБА_7 , в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, присутня.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_7 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на таке.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, а у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких, передбачене ч. 3 ст. 212 КК України, є тяжким, санкцією якої передбачено покарання у виді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Крім того, 07 лютого 2019 року ОСОБА_7 було викликано слідчим на 11 лютого 2019 року до Бердянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області для допиту в якості свідка, проте, отримавши повістку, підозрюваний у встановлений слідчим час для проведення слідчої дії не з`явився.

Зазначені обставинисвідчать проте,що підозрюваний,будучи обізнанимпро ступіньтяжкості інкримінованихйому злочинівта покарання,яке загрожуєйому вразі визнанняйого винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини, у тому числі, тяжкий злочин, тобто, про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, колегія суддів вважає, що з огляду на можливе покарання, яке передбачено за вчинення зазначених кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового слідства або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.

Також колегія суддів враховує й обставини вчинення кримінальних правопорушень та їх специфіку.

Крім того, перевірка доведеності пред`явленого обвинувачення, здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст. ст. 23, 95 КПК України, показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки, а оскільки наразі триває досудове розслідування, то, на думку колегії суддів, у кримінальному провадженні дійсно існують ризики того, що ОСОБА_7 матиме змогу незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, наявність зазначених ризиків у межах кримінального провадження, з урахуванням специфіки кримінальних правопорушень, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених прокурором в судовому засіданні судів першої та апеляційної інстанцій, є суттєвими та їм неможливо запобігти без застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, у даному випадку, у вигляді застави.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 183 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків, при цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що відносно особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний («Mangouras v. Spain» (GC) п.п. 81, 92, рішення від 28.09.2010).

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 22 жовтня 2019 року було оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України, які кваліфікуються як службове підроблення, тобто, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах 6104258 гривень.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, та обґрунтовано визначив заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який не є найвищою межею, що становить 76840 гривень, який є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_7 та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає, як і не вбачає, у зв`язку із законністю прийнятого слідчим суддею рішення, підстав для повернення заставодавцю ОСОБА_12 76840 гривень, які були ним внесені в якості застави за ОСОБА_7 , про що просить апелянт в доповненні до апеляційної скарги.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, захисник вважає, що у даному провадженні були порушені правила підслідності, а при розгляді клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу й правил підсудності, оскільки, на його думку, при вирішенні цих питань слід брати до уваги не місцезнаходження слідчого або підрозділу, а місцезнаходження органу державної влади, яким є Головне управління ДФС у Запорізькій області, яке зареєстровано та фактично знаходиться на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, на яку розповсюджується територіальна юрисдикція Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, який і повинен був, як вважає апелянт, у даному випадку, відповідно до вимог ч. 2 ст. 132 КПК України, розглядати клопотання.

Проте, колегія суддів вважає такі доводи апелянта неспроможними, з огляду на таке.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 38 КПК України, до органів досудового розслідування віднесено слідчі підрозділи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, на які відповідно до ч. 3 ст. 216 КПК України покладено обов`язок здійснювати досудове розслідування злочинів, передбачених певними статтями КК України, у тому числі ст. 212 КК України.

Відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 04.05.2015, Державна фіскальна служба здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства.

Згідно з п.п. 58 п. 4 Положення, Державна фіскальна служба провадить відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, а також вживає заходів до відшкодування завданих державі збитків.

Відповідно до Витягу з ЄРДР, органом досудового розслідування кримінального провадження № 32016080280000014 від 31.03.2016 є Слідче управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Разом з цим, згідно із наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області № 3305 від 26.09.2018, структурним підрозділом Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, є, у тому числі, четвертий відділ розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області, дислокацією якого є м. Мелітополь.

Тобто, у даному випадку органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган ГУ ДФС у Запорізькій області, який розташований в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, а відповідний відділ, який входить до його складу, а саме, четвертий відділ розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області, який розташований у м. Мелітополі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.

Отже, виходячи з того, що органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є четвертий відділ розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області, який дислокується у м. Мелітополі, клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, всупереч доводам апелянта, який до того ж послався на редакцію ст. 132 КПК України, яка наразі втратила чинність, було подано до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з дотриманням вимог ст. 132 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, у зв`язку з чим, не вбачає підстав для її скасування по доводам апеляційної скарги захисника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу з доповненням до неї захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Мелітопольськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 28жовтня 2019року,якою щодопідозрюваного ОСОБА_7 задоволено клопотання старшого слідчого зОВС четвертоговідділу розслідуваннякримінальних провадженьСУ ФРГУ ДФСу Запорізькійобласті ОСОБА_10 ,погоджене зпрокурором відділупрокуратури Запорізькоїобласті ОСОБА_11 ,та застосованийзапобіжний західу виглядізастави в розмірі40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76 840 гривень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: