Постанова

від 20.11.2019 по справі 513/1317/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 513/1317/13

провадження № 61-20581св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: приватне акціонерне товариство Народна фінансово-страхова компанія Добробут , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року у складі судді Бучацької А. І. та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 рокуу складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сидоренко І. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_4 218 792,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 18 725,00 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати на залучення експерта у розмірі 1 619,27 грн; стягнути з приватного акціонерного товариства Добробут 25 500,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 1 275,00 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати на залучення експерта у розмірі 580,73 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2010 року на відрізку дороги Одеса-Рени 94 км + 500 м сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Toyota Carina Е, державний номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням, та автомобіля Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . У результаті ДТП пасажирам автомобіля Toyota Carina Е спричинено тілесні ушкодження, а сам автомобіль зазнав механічних пошкоджень. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження, судом також розглядався адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності. На момент ДТП ОСОБА_4 мав поліс приватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова компанія Добробут (далі - ПрАТ НФСК Добробут , страховик) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу (далі - поліс ОСЦПВВТЗ), у серпні 2011 року ОСОБА_1 звертався до страховика для отримання страхового відшкодування, проте ПрАТ НФСК Добробут відмовило йому у такій виплаті.

Після проведення у справі судової автотоварознавчої експертизи та визначення розміру збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Carina Е, ОСОБА_1 уточнив позов та просив стягнути з відповідачів повну вартістю відновлювального ремонту належного йому автомобіля у розмірі 244 292,00 грн.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та ПрАТ НФСК Добробут , у якому просили на відшкодування моральної шкоди стягнути з ОСОБА_4 на їх користь по 48 725,00 грн; з ПрАТ НФСК Добробут на їх користь по 765,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2010 року в момент ДТП вони були пасажирами в автомобілі Toyota Carina Е, що підтверджується постановою Саратського районного суду Одеської області від 14 листопада 2014 року у справі № 513/1532/14-ц, у результаті ДТП ОСОБА_2 отримала садна на лобі, забій м`яких тканин тулуба, рвану рану в області лівого коліна; ОСОБА_3 - закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку. Зазначали, що ОСОБА_3 унаслідок ДТП встановлено III групу інвалідності, вона вимушена терпіти постійний головний біль та звертатися за лікуванням; обидва позивача у ДТП отримали легкі тілесні ушкодження, перенесли фізичний біль та моральні страждання, зверталися за медичною допомогою, переживали за свій стан здоров`я, відповідач ОСОБА_4 не вчиняв дій для відшкодування їм завданої шкоди.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 05 лютого 2016 року провадження у справах, відкритих за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ПрАТ НФСК Добробут про відшкодування шкоди, і за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ПрАТ НФСК Добробут про відшкодування шкоди об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Повторним заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково; стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 53 220,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 18 725,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 1 497,10 грн на відшкодування витрат на залучення експерта, 916,97 грн на відшкодування витрат на сплату судового збору; стягнено з ПрАТ НФСК Добробут на користь ОСОБА_1 24 990,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 1 275,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 702,90 грн на відшкодування витрат на залучення експерта , 430,54 грн на відшкодування витрат на сплату судового збору; стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 28 725,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 562,85 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору; стягнено з ПрАТ НФСК Добробут на користь ОСОБА_2 765,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 7,65 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору; стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 38 725,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 662,85 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору; стягнено з ПрАТ НФСК Добробут на користь ОСОБА_3 765,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 7,65 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_4 є винуватим у ДТП, тому дійсний розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 унаслідок пошкодження належного йому автомобіля підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ НФСК Добробут у межах ліміту відповідальності страховика, у якого за полісом ОСЦПВВТЗ було застраховано цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП, а різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_4 . Суд визнав обґрунтованими заявлені у справі вимоги про відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, ступеня вини ОСОБА_4 , глибини фізичних та душевних страждань кожного з позивачів у результаті отримання тілесних ушкоджень та пошкодження автомобіля.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції встановив факт неправомірних дій відповідача, наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою та шкодою, завданою позивачам. Щодо наявності у справі двох висновків судових автотоварознавчих експертиз з різним розміром дійсної матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що один з висновків експертиз судом першої інстанції було мотивовано відхилено. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_4 щодо пропуску ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строків позовної давності, дійшовши висновку, що вони довідалися про порушення їх права позивачем після набрання законної сили постанови Саратського районного суду Одеської області від 14 листопада 2014 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, зупинено виконання заочного рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.

У травні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було завдано моральної шкоди, останні не надали докази на підтвердження такої шкоди. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довідалися про порушення своїх прав та про особу, яка допустила порушення, в момент настання ДТП (13 грудня 2010 року), до суду звернулися з позовом у січні 2016 року, ОСОБА_4 подав до суду заяву про застосування позовної давності, яку суд апеляційної інстанції відхилив.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

У заперечення, поданих у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року - без змін, мотивуючи це тим, що доводи касаційної скарги не ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 13 грудня 2010 року на автодорозі Одеса-Рені 94 км + 500 м сталася ДТП за участю автомобіля Toyota Carina Е, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким кермував ОСОБА_1 , та автомобіля Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким кермував ОСОБА_4 .

На момент ДТП у автомобілі Toyota Carina Е знаходилися пасажири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в результаті аварії отримали легкі тілесні ушкодження.

22 грудня 2010 року за фактом ДТП відносно ОСОБА_4 відкрито кримінальне провадження за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України.

Постановою старшого слідчого Саратського РВ ГУМВС України в Одеській області від 29 травня 2014 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито за відсутністю складу злочину; притягнуто ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 14 листопада 2014 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого частиною четвертою статті 38 КУпАП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ НФСК Добробут за полісом ОСЦПВВТЗ.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи, складеного 19 березня 2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Carina Е у результаті ДТП, становить 78 210,00 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 244 292,65 грн.

24 грудня 2014 року ОСОБА_3 встановлено III групу інвалідності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, виходив з того, що внаслідок ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у фізичних та моральних стражданнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку з ушкодженням їх здоров`я та додатковими зусиллями для його відновлення . Суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості.

Верховний Суд, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може досліджувати докази та переоцінювати обставини справи щодо заподіяння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_4 щодо поданої ним заяви про застосування позовної давності з мотивів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довідалися про порушення своїх прав після винесення судового рішення у справі, у якій розглядалося питання притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на статтею 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Отже, до вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відшкодуванняморальної шкоди строки позовної давності не застосовуються.

Крім того, ОСОБА_4 не виконав зобов`язання, передбачене статтею 77 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, під час провадження справи не повідомив суд про зміну свого місця проживання (місцезнаходження). У зв`язку з цим, після повернення судової повістки без вручення з відміткою за зазначеною адресою не проживає відповідач викликався до суду через публікацію оголошення в пресі.

У такому разі суд апеляційної інстанції не мав підстав вирішувати питання про застосування позовної давності, оскільки ОСОБА_4 належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи судом першої інстанції.

Зазначене узгоджується з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).

Помилковий висновок суду апеляційної інстанції про звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду з позовом у межах строків позовної давності не впливає на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для стягнення на їх користь відшкодування моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні, зокрема, його мотивувальної частини.

Суд першої інстанції ухвалив по суті правильне судове рішення, проте суд апеляційної інстанції, залишаючи це рішення без змін, неправильно застосував норму матеріального права.

ОСОБА_4 оскаржує судові рішення у повному обсязі, проте його касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного вирішення справи у частині задоволення позову ОСОБА_1 , що з огляду на статтю 400 ЦПК України встановлює певні обмеження для розгляду справи судом касаційної інстанції.

Разом з тим, Верховний Суд не виявив порушення судом першої та/або апеляційної інстанцій норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування судами норм матеріального права, яке б впливало на правильність вирішення справи.

За таких обставин, Верховний Суд вважає за необхідне змінити заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коштів на відшкодування моральної шкоди, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

У частині стягнення зПрАТ НФСК Добробут на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року не переглядаються.

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд змінює ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коштів на відшкодування моральної шкоди- змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Мартєв Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Сердюк