Постанова

від 27.11.2019 по справі 910/8130/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. Справа№ 910/8130/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019

у справі № 910/8130/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 886 549,77 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство ПроКредит Банк , яке в подальшому змінило тип товариства та найменування на Акціонерне товариство ПроКредит Банк (далі - АТ ПроКредит Банк , позивач, стягувач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ (далі - ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ , відповідач, боржник) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 886 549,77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 910/8130/17 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ на користь АТ ПроКредит Банк заборгованість за основним боргом у розмірі 1 274 980,05 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 6 943,17 грн, заборгованість по процентам за неправомірне користування кредитом у розмірі 31 614,43 грн, пеню у розмірі 132 157,21 грн та судовий збір у розмірі 21 685,42 грн; в іншій частині позову відмовлено.

24.10.2017 на виконання вказаного рішення, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

02.09.2019 приватний виконавець виконавчого округу в місті Києві Мельніченко Олег Володимирович (далі також - приватний виконавець) звернувся до Господарського суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи по виконавчому провадженню № 57126263 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/8130/17 - ОСОБА_1 , яке ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі №910/8130/17 задоволено, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, керівника ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ - ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на боржника наказом №910/8130/17, виданим 24.10.2017 Господарським судом міста Києва.

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт ухилення керівника боржника від виконання остаточного рішення суду; враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень, суд вважав правомірним та обґрунтованим застосування до керівника боржника-юридичної особи такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Підстави звернення з апеляційною скаргою скаржником обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилався на те, що судом однобічно досліджено обставини взаємодії боржника і приватного виконавця, без врахування заходів з боку боржника, направлених на сприяння здійсненню виконавчого провадження; приватним виконавцем не надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон саме як боржник; фізична особа ОСОБА_1 не має будь-яких боргів, не є учасником виконавчих проваджень, а тому має право безперешкодно перетинати кордон України; суд дійшов помилкового висновку про те, що боржнику - юридичній особі належить на праві власності нерухоме майно, а саме, квартира загальною площею 53,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; приватним виконавцем не надано належних доказів того, що ним вичерпано всі заходи, надані Законом України Про виконавче провадження , та доказів, що свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 поновлено ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі №910/8130/17, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.11.2019, встановлено ПАТ ПроКредит Банк та приватному виконавцю строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Приватний виконавець скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, приватний виконавець наголошував на тому, що ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ умисно ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/8130/17 від 19.07.2017, що підтверджується діями його керівника ОСОБА_1; неотримання кореспонденції приватного виконавця (виклику від 01.11.2018) апелянтом та повернення її до приватного виконавця з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення є наслідками діяння (бездіяльності) апелянта щодо її належного отримання, у зв`язку з чим апелянта слід вважати повідомленим про виклик приватного виконавця належним чином; ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ має всі можливості виконати рішення суду, але не вчиняє жодних дій, спрямованих на його виконання; вказані обставини у їх сукупності підтверджують правомірність висновку суду про необхідність застосування такого виключного заходу, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника на строк до повного виконання рішення суду у даній справі.

15.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення доказів, в якому також зазначається про зміну з 05.10.2019 керівника ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ .

У судове засідання 27.11.2019 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення останньому поштового відправлення.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та приватного виконавця , враховуючи відсутність з їх сторони клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі відповідача та приватного виконавця.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ ОСОБА_1 відмовити.

У судовому засіданні 27.11.2019 колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно з п. 29 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Так, за приписами п. 19 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження поміж іншого має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Приписами ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, як правильно зазначив суд першої інстанції, право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання вимог Закону України Про виконавче провадження , 03.09.2018 приватним виконавцем Мельніченком Олегом Володимировичем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №57126263, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно (а.с. 195-196, т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Так, отримання боржником вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 196 зворот, т. 1)

05.09.2018 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 1 172 827,19 грн (а.с. 199-200, т. 1).

Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України № 1041843178 від 04.09.2018 боржник має 13 відкритих рахунків у банківських установах (а.с. 197, т. 1).

05.09.2018 приватний виконавець звернувся до банківських установ із Вимогами про надання інформації щодо наявності відкритих рахунків, у відповідь банківськими установами повідомлено про накладення арештів на грошові кошти на рахунках боржника в межах стягуваної суми. Одночасно, АТ Укрсоцбанк повідомило, що залишок коштів на рахунку боржника складає 24 копійки (а.с. 201-210, 228-229 т. 1).

На підставі Розпорядження № 57126263 від 20.12.2018 грошові кошти у розмірі 24 копійки перераховано в рахунок витрат виконавчого провадження на користь приватного виконавця (а.с. 227, т. 1).

18.09.2018 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна (рухомого) боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 1 172 827,19 грн (а.с. 231, т. 1).

27.09.2018 приватним виконавцем отримано від Територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві відповідь №31/26-1807 від 23.11.2018, відповідно до якої транспортних засобів за боржником не зареєстровано (а.с. 233, т. 1).

Крім того, як стверджує приватний виконавець та підтверджується відповідними листами на запити останнього, в ході проведення виконавчих дій встановлено, що за боржником не зареєстровано рухоме майно, об`єкти інтелектуальної власності та земельні ділянки (а.с. 234-258, т. 1).

08.10.2018 приватний виконавець звернувся до боржника, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління статистики у м. Києві із Вимогою про надання балансів (звіт про фінансовий стан боржника) за останні два звітні періоди.

31.10.2018 приватним виконавцем складено Акт, яким встановлено, що за адресою місцезнаходження боржник не знаходиться (а.с. 283, т. 1).

Викликом приватного виконавця №302 від 01.11.2018 зобов`язано керівника боржника з`явитись до виконавця 14.11.2018 та надати перелік документів згідно вимоги (а.с. 260-262, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, лист з викликом повернувся з відміткою про повернення за спливом строку зберігання (а.с. 263, т. 1).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами приватного виконавця, що неотримання боржником кореспонденції від останнього та повернення її до приватного виконавця з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" є наслідками діяння (бездіяльності) боржника щодо її належного отримання, тобто його власною волею, а тому його слід вважати повідомленим про виклик приватного виконавця належним чином, оскільки приватним виконавцем було виконано всі покладені на нього обов`язки.

Викликом приватного виконавця №165 від 13.02.2019 вдруге зобов`язано керівника боржника з`явитись до виконавця 20.02.2019 та надати перелік документів згідно вимоги (а.с. 264-266, т. 1).

Директором боржника ОСОБА_1 було надано письмові пояснення від 20.02.2019, в яких вказано, що все майно і рахунки підприємства арештовані, підприємство діяльність не веде з 2018 року, доходи підприємство не отримує (а.с.208, т. 1).

Крім того, 20.02.2019 боржником на виконання вимоги від 08.10.2018 подано декларацію про доходи та майно боржника юридичної особи, з якої вбачається відсутність майна боржника (а.с. 279-282, т. 1).

Разом з тим, з наданої АТ Укрсоцбанк на запит приватного виконавця виписки по рахунку боржника за період з 19.07.2017 по 27.12.2018 (а.с. 211-226, т. 1) вбачається, що у період з 24.07.2017 року по 03.09.2018 відбувався рух коштів по рахунку, а саме, здійснювались оплати за поставлений товар, оплата послуг, оплата абонплати за укладеними господарськими договорами, сплата процентів та погашення комісії за РКО, що підтверджує ведення боржником господарської діяльності та наявність грошових коштів для погашення заборгованості перед позивачем.

Однак, жодних пояснень щодо факту наявності розбіжностей між відомостями, що містяться у фінансовій звітності підприємства та у декларації про майно та доходи боржника - юридичної особи, керівником ОСОБА_1 надано не було.

Водночас, згідно з інформацією за випискою, рух коштів по рахунку божника припинився після 03.09.2018, тобто після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду. При цьому, останньою дією по рахунку є перерахування 04.09.2018 грошових коштів у розмірі 35 385,24 грн на інший поточний рахунок, що, на переконання приватного виконавця, підтверджує обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження та його умисне ухилення від виконання рішення у даній справі.

15.03.2019 приватним виконавцем отримано відповідь від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Головного управління державної міграційної служби в місті Києві, відповідно до якої, ОСОБА_1 , 18.06.2013 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , орган, що видав 8037, та 07.02.2019 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган, що видав 8103 (а.с. 283, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено державного виконавця про те, що громадянин України ОСОБА_1 перетинав державний кордон України, а саме:

- пункт пропуску Бориспіль, 28.04.2018 року виїзд - 10.05.2018 року в`їзд, Київ - Хургада, Хургада Київ;

- пункт пропуску Бориспіль, виїзд 18.06.2018 року - 21.06.2018 року в`їзд, Київ - Прага, Прага - Київ;

- пункт пропуску Краківець, 23.08.2018 року виїзд - 23.08.2018 року в`їзд, RP49510

- пункт пропуску Краківець, 24.08.2018 року виїзд - 24.08.2018 року в`їзд, ВО1764ВМ

- пункт пропуску Бориспіль, 07.12.2018 року виїзд - 10.12.2018 року в`їзд, Київ - Рига, Рига - Київ;

- пункт пропуску Бориспіль, 17.01.2019 року виїзд - 26.01.2019 року в`їзд, Київ - Шарм Ель Шейх, Шарм Ель Шейх - Київ;

- пункт пропуску Бориспіль, 11.03.2019 року виїзд Київ - Відень (а.с. 290, т. 1).

На підставі викладеного, приймаючи до уваги роз`яснення Верховного Суду України, викладені в листі від 01.02.2013, судом першої інстанції правомірно встановлено, що приватним виконавцем у повному обсязі вчинені усі необхідні дії для примусового виконання судового рішення, проте, боржник ухиляється від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснює, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ не має майна та не отримує доходів від діяльності, враховуючи наступне.

Як було зазначено вище, Головним управлінням ДФС у м. Києві приватному виконавцю надано фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (баланс) боржника ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ станом на 31.01.2019, відповідно до якого на підприємстві обліковуються оборотні активи:

- запаси на суму 1 618 000 грн, у тому числі готова продукція на суму 584 500,00 грн;

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 575 800,00 грн;

- інша поточна дебіторська заборгованість на суму 123 600,00 грн;

- гроші та їх еквіваленти на суму 20 600,00 грн.

Відповідно до положень статті 52 Закону України Про виконавче провадження , у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України Про виконавче провадження , виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Таким чином, як правильно зауважує приватний виконавець, за даними бухгалтерського обліку активів юридичної особи - боржника ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ достатньо для задоволення вимог стягувача АТ ПроКредит Банк за наказом № 910/8130/17 від 24.10.2017, виданим Господарським судом міста Києва.

Положеннями статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України № 3857-ХІІ у редакції від 28.08.2018 встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 7 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 36 названого Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, за приписами ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7);

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14);

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 18);

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19).

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що вищенаведені виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, не є абсолютним правом виконавця, а є його обов`язком, оскільки, в силу приписів ч.1 ст. 18 Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати усіх можливих заходів, передбачених Законом з примусового виконання рішень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що приватним виконавцем вчинялись дії та вживались можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, однак у зв`язку з відсутністю достатньої суми коштів на рахунках боржника в банківських установах та рухомого/нерухомого майна приватний виконавець позбавлений можливості виконати судовий наказ.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі Агрокомплекс проти України (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа Юрій Миколайович Іванов проти України , заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт ухилення керівника боржника від виконання остаточного рішення суду та враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду та вважає правомірним застосування до керівника боржника-юридичної особи такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПКУкраїни, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

За вказаних обставин у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що наведена міра може змусити боржника виконати свої зобов`язання за судовим рішенням або віднайти шляхи врегулювання боргового зобов`язання із стягувачем, а тому подання Приватного виконавця виконавчого округу в місті Києві Мельніченка Олега Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи по виконавчому провадженню № 57126263 ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Доводи апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності у власності боржника квартири загальною площею 53,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вказаний об`єкт нерухомого майна обтяжений іпотекою, іпотекодержателем є АТ ПроКредит Банк , іпотекодавцем - ОСОБА_3 , боржником - ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ (а.с. 267-268, т. 1).

Разом з тим, на переконання колегії суддів, зазначений висновок місцевого господарського суду та посилання апелянта на невчинення приватним виконавцем та позивачем жодних дій стосовно накладення стягнення на предмет іпотеки не вплинуло на правильність прийняття оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що приватним виконавцем при зверненні з відповідним поданням належними, допустимими та достатніми доказами в контексті ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України доведено ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про призначення судової експертизи у даній справі.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/8130/17 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ТОВ СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/8130/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/8130/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8130/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст складено та підписано 02.12.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Є.Ю. Пономаренко