Ухвала

від 10.06.2020 по справі 910/8130/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 910/8130/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича (далі - Приватний виконавець)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 (головуючий Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І. і Пашкіна С.А.), прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019

за поданням Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи у виконавчому провадженні № 57126263

у справі № 910/8130/17

за позовом публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі - Банк)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Трейд Комплект" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості у розмірі 1 886 549,77 грн .,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020, прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 за поданням Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи у виконавчому провадженні № 57126263.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.05.2020 було прийнято касаційну скаргу Приватного виконавця до провадження та призначено її до розгляду у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Від Приватного виконавця до Касаційного господарського суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому Приватний виконавець посилається на те, що судами по-різному застосовуються положення статті 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", тому справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Зокрема, ухвалюючи оскаржувану постанову у даній справі № 910/8130/17, якою скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2019, а подання Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства Гусева Д.Ю. залишено без задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 337 ГПК України:

- тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення;

- тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею;

- суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення;

- ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця;

- тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Підставою для застосування вказаних заходів суд першої інстанції зазначив статті 18 , 19 Закону України "Про виконавче провадження" та статтю 337 ГПК України.

Однак з наведеними висновками не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що оскільки за приписами пункту 19 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження , з-поміж іншого , має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Проте стаття 337 ГПК України не містить поняття "керівник боржника" .

У листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", який носить інформаційний характер, зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Таких же правових висновків дійшли суди першої та апеляційної інстанцій у справах № 912/793/19, № 908/4626/15, у яких відмовлено у задоволенні подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства.

Водночас у справах № 910/15784/18 та № 917/877/15 суди апеляційної інстанції, задовольняючи подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства, виходили з того, що відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до висновків, викладених Верховним Cудом України при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку:

- коли ця особа є боржником;

- невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

І такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

За таких підстав Касаційний господарський суд дійшов висновку, що дана справа № 910/8130/17 містить виключну правову проблему, з якою необхідно визначитись для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо застосування статті 337 ГПК України та статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час розгляду подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства.

Частиною п`ятою статті 302 ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання Приватного виконавця та передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича про передачу справи № 910/8130/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

2. Справу № 910/8130/17 разом з касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича та доданими до неї документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко