Рішення

від 14.11.2019 по справі 161/9789/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9789/18

Провадження № 2/161/113/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пушкарчук В.П

при секретарі Загоровській І.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника третьої особи Молчанової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , приватного підприємства Делівері Кар , Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Територіальний сервісний центр № 0741 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, Товариство з обмеженою відповідальністю А.В.Л. про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , приватного підприємства Делівері Кар , Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Територіальний сервісний центр № 0741 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, Товариство з обмеженою відповідальністю А.В.Л. про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобів, а також повернення транспортного засобу у власність позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.07.2017 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області задоволено позов ТОВ А.В.Л. до неї про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2711/12-206 від 27.11.2012 року, укладеним між публічним акціонерним товариством Західінкомбанк та ОСОБА_5 ухвалено рішення, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 22.01.2018 року, та звернуто стягнення на предмет застави, відповідно до Договору застави від 27.11.2012 року, укладеного між ПАТ "Західінкомбанк , правонаступником якого є ТОВ A.B.Л. , та нею - ОСОБА_1 , а саме на вантажні автомобілі, серед яких: вантажний автомобіль марки MAN, моделі 18.463 FLT, сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, колір зелений, об`єм двигуна 12816 куб.см., шасі № НОМЕР_2 , що належить їй на праві власності, шляхом продажу транспортних засобів товариством з обмеженою відповідальністю А.В.Л. будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, з наданням ТОВ А.В.Л. усіх прав та повноважень на відчуження транспортних засобів, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо).

24 лютого 2018 року між ПП ДЕЛІВЕРІ КАР в особі директора Матвіюка С ОСОБА_6 М ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в особі ТОВ А.В.Л. діючи на підставі вищезазначеного рішення суду уклали Договір комісії № 499-02/2018, за умовами якого комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується за винагороду за рахунок Комітента здійснити від свого імені продаж майна (Товар), переданого на комісію.

Цього ж дня, 24 лютого 2018 року ПП ДЕЛІВЕРІ КАР уклало з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 499-02/2018, за яким продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві вантажний автомобіль марки MAN, моделі 18.463 FLT, сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, колір зелений, об`єм двигуна 12816 куб.см., шасі № НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що ПП ОСОБА_7 КАР не мало право укладати оскаржуваний договір, оскільки дане підприємством не є власником вищезазначеного транспортного засобу, позивач нікого не уповноважувала на укладення договору купівлі-продажу, та відчуження могло бути здійснене виключно від імені позивача, як власника майна.

Разом з тим, вона вважає, що ціна продажу вантажного автомобіля є заниженою і не відповідає справжній його вартості.

На підставі викладеного та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд, визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу № 499-02/2018 від 24.02.2018, за яким приватне підприємство Делівері КАР передало у власність ОСОБА_4 транспортний засіб марки MAN, моделі 18.463 сідловий тягач - Е, 2001 року випуску, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 ; скасувати перереєстрацію прав власності ОСОБА_4 , на автомобіль марки MAN, моделі 18.463 сідловий тягач - Е, 2001 року випуску, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_4 та визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_5 від 24.02.2018 року, видане Територіальним сервісним центром 0741 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4 ; зобов`язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 MAN, моделі 18.463 сідловий тягач - Е, 2001 року випуску, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.06.2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства ДЕЛІВЕРІ КАР - Товариство з обмеженою відповідальністю А.В.Л.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року у справі призначено автотоварознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 29.10.2019 року до участі в справі залучено Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області, в якості співвідповідача.

У судовому засіданні позивач та її представники уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник третьої особи Молчанова К.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат Максимчук Ю.П. у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справу повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заяв, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву зазначила, що заперечує проти задоволення позову в повному обсязі (а.с. 48-50).

Представник відповідача ОСОБА_8 у письмових поясненнях (а.с. 92-96) зазначив, що ТОВ А.В.Л. і ПП Делівері Кар під час укладення оспорюваного документу всі вимоги чинного законодавства і рішення суду виконали, а тому відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу недійсним, а ОСОБА_4 є добросовісним набувачем транспортного засобу марки MAN, моделі 18.463 сідловий тягач - Е, 2001 року випуску, колір зелений, номер кузова (шасі, рама) № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 . Крім того, укладений договір купівлі-продажу вищевказаного вантажного автомобіля не порушує прав, свобод та інтересів позивача, оскільки він направлений на виконання заочного рішення суду №161/4584/17 від 11.07.2017 року за яким з ОСОБА_1 в користь ТОВ А.В.Л. стягнено 1353911,68 грн в рахунок заставного майна, яким є вказаний транспортний засіб. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник третьої особи ТОВ А.В.Л. у письмових поясненнях (а.с. 65-72) заперечує проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.07.2017 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області задоволено позов ТОВ А.В.Л. до неї про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2711/12-206 від 27.11.2012 року, укладеним між публічним акціонерним товариством Західінкомбанк та ОСОБА_5 ухвалено рішення, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 22.01.2018 р., та звернуто стягнення на предмет застави, відповідно до Договору застави від 27.11.2012 року, укладеного між ПАТ "Західінкомбанк , правонаступником якого є ТОВ A.B.Л. , та нею - ОСОБА_1 , а саме на вантажні автомобілі, серед яких: вантажний автомобіль марки MAN, моделі 18.463 FLT, сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, колір зелений, об`єм двигуна 12816 куб.см., шасі № НОМЕР_2 , що належить їй на праві власності, шляхом продажу транспортних засобів товариством з обмеженою відповідальністю А.В.Л. будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, з наданням ТОВ А.В.Л. усіх прав та повноважень на відчуження транспортних засобів, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо).

24 лютого 2018 року між Приватним підприємством ДЕЛІВЕРІ КАР в особі директора Матвіюка С. М. та ОСОБА_1 в особі ТОВ А.В.Л. діючи на підставі вищезазначеного рішення суду уклали Договір комісії № 499-02/2018, за умовами якого комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується за винагороду за рахунок Комітента здійснити від свого імені продаж майна (Товар), переданого на комісію.

В подальшому, 24 лютого 2018 року Приватне підприємство ДЕЛІВЕРІ КАР уклало з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 499-02/2018, за яким продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві вантажний автомобіль марки MAN, моделі 18.463 FLT, сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, колір зелений, об`єм двигуна 12816 куб.см., шасі № НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позивач вважає недійсним договір купівлі-продажу, як такий, що укладений з порушенням ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 20 Закону України Про заставу передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень (далі Закон) визначений такий спосіб звернення стягнення на заставлене майно, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Частиною п`ятою статті 30 вказаного Закону визначено, що договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Системний аналіз вищенаведених положень п.2 ч.1 ст. 26, ч.5 ст. 30 Закону в поєднанні з приписами ч. 3 ст. 237 ЦК України вказує на те, що у разі реалізації обтяжувачем свого права на звернення стягнення на заставлене майно шляхом продажу його від імені власника будь-якій особі, між обтяжувачем та боржником виникають відносини представництва в силу закону. В такому разі обтяжувач, як представник боржника, має право укласти від імені боржника договір купівлі-продажу заставленого майна з будь-якою особою. При цьому вказані повноваження обтяжувача як представника боржника охоплюються лише вищенаведеними діями та розширеному тлумаченню не підлягають.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ТОВ А.В.Л. , як заставодержатель, не укладав від імені позивача договір купівлі-продажу спірного автомобіля, однак, такий договір уклало ПП ДЕЛІВЕРІ КАР від свого імені. Тобто, реалізувавши спірне майно не у спосіб та не у порядку, визначеному законом та рішенням суду, ПП ДЕЛІВЕРІ КАР порушило закон та вказані цивільні права позивача, а отже вони можуть бути предметом судового захисту.

Разом з тим, у ході судового засідання, позивач ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи постанову Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі за позовом ТОВ А.В.Л. до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно. Даною постановою заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2018 року скасовано. Вирішуючи справу, касаційний суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на заставне майно, а саме продаж предмета застави ТОВ А.В.Л. будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, ні нормами закону, ні умовами договору не передбачений. Тобто, є неналежним способом захисту, оскільки сторони не передбачили такий спосіб звернення стягнення умовами договору, не передбачений він і відповідним законодавством. Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог є помилковим, оскільки суперечить нормам матеріального права.

Також позивачем долучено до матеріалів справи Постанову Волинського апеляційного суду від 02.10.2019 у цивільній справі № 161/19312/18 за позовом ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_9 КАР , ТОВ А.В.Л. , третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним договору комісії № 499-02/2018 від 24.02.2018, що укладений між ПП Делівері КАР та ОСОБА_1 в особі ТОВ А.В.Л. . Зазначеною постановою визнано недійсним договір комісії, оскільки договір підписаний директором ПП Делівері Кар та ТОВ А.В.Л. , яке не мало повноважень доручати комісіонеру продаж транспортного засобу, а також не мало повноважень щодо визначення ціни продажу, як істотної умови договору комісії.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України).

За наведених обставин суд приходить висновку, що вказана позивачем підстава для визнання договору купівлі-продажу недійсним, із врахуванням правового висновку суду касаційної інстанції та постанови Волинського апеляційного суду, є підставою для задоволення позову і визнання судом оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним із застосуванням наслідків недійсності такого правочину.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 ,77, 81, 141, 263, 265, 354 ЦПК, ст. ст. 16, 203, 215, 216, 590 Цивільного кодексу України, Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу №499-02/2018 від 24.02.2018 року, за яким приватне підприємство ДЕЛІВЕРІ КАР передало у власність ОСОБА_4 транспортний засіб - вантажний автомобіль марки MAN, моделі 18.463 FLT, сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, колір зелений, об`єм двигуна 12816 куб.см., шасі № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Скасувати перереєстрацію права власності ОСОБА_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на автомобіль марки MAN, моделі 18.463 FLT, сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, колір зелений, об`єм двигуна 12816 куб.см., шасі № НОМЕР_2 та визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 24.02.2018 року, видане Територіальним сервісним центром 0741 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4 .

Зобов`язати ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) транспортний засіб - автомобіль марки MAN, моделі 18.463 FLT, сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, колір зелений, об`єм двигуна 12816 куб.см., шасі № НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 та приватного підприємства ДЕЛІВЕРІ КАР в користь ОСОБА_1 2874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн 20 коп судового збору по 1436 (одна тисяча чотириста тридцять шість) грн 60 коп з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.11.2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук