Справа № 304/793/19
Провадження № 2/304/301/2019
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2019 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/793/19 за позовом представника ОСОБА_1 - адвокатського об`єднання Ґранд Ґруп Партнерс до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
представник позивача звернувся в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна , в якому просить стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 4 872 грн. неоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька, здійснити розподіл судових витрат та покласти на відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 800 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15 березня 2015 року близько 02.30 год. між с. Сюрте та с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області на автодорозі Київ-Чоп відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Renault Trafic , д/н НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 . Від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок вказаної пригоди останній ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Вказаним була заподіяна моральна шкода його донькам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також сину ОСОБА_5 (мати та дружина ОСОБА_3 померли). Так, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини завдавача шкоди, якщо таку заподіяно смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. При цьому, цивільно-правова відповідальність водія вказаного транспортного засобу була застрахована в ПрАТ Акціонерній страховій компанії ІНГО Україна (поліс № АІ 3787797), тому обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки покладається на відповідача як страховика. Однак, заява представника ОСОБА_3 від 26 січня 2018 року на виплату страхового відшкодування, а саме моральної шкоди у розмірі 4 872 грн. (дванадцять мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (1 218 грн.*12 міс. = 14 616 грн.), що виплачуються рівними частинами - право на відшкодування мають син та доньки померлого внаслідок ДТП, відтак 14 616 грн. / 3 = 4 872 грн.), залишена відповідачем без будь-якого реагування. Оскільки у порушення ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач не узгодив з потерпілою особою розмір страхового відшкодування та не виплатив таке у встановлений строк, а відсутність постанови/вироку суду про притягнення до відповідальності винного водія жодним чином не звільняє страхову компанію від обов`язку по виплаті страхового відшкодування, тому просить позов задовольнити.
У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Також повідомила, що вона уповноважувала осіб, зазначених у довіреності від 14 грудня 2017 року, зокрема ОСОБА_6 , звертатися від її імені до суду та за необхідності укладати договір про надання правової допомоги з іншими адвокатськими об`єднаннями для стягнення на її користь страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька. Що стосується об`єднання цієї справи з іншою, а саме 304/801/19, то остання вже розглянута судом, тому відповідне клопотання відповідача вважає безпідставним. Крім цього, представником позивача у ході розгляду справи подано відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач у поданому ним відзиві на позов не заперечує той факт, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована згідно страхового поліса АІ/3787797, який був чинним на момент настання ДТП. Також відповідач не заперечує проти позовних вимог, викладених у позові. Разом з цим, його твердження щодо подання позову та ведення справи особою, яка не має на це повноважень, вважає безпідставними, виходячи з наступного. Так, довіреністю № 144 від 14 грудня 2017 року ОСОБА_3 уповноважила ряд осіб, зокрема ОСОБА_6 представляти її інтереси у цивільних, господарських, адміністративних справах у всіх державних, громадських, приватних організаціях та інших державних органах. Для виконання цієї довіреності, крім дій безпосередньо зазначених у такій, надається право виконувати всі інші дії, пов`язані з нею. До таких прав відноситься і право укладати від імені довірителя різні правочини, зокрема договори про надання професійної правової допомоги з адвокатськими об`єднаннями. Саме такий договір про надання професійної правової допомоги по підготовці та написанню позовної заяви до суду та участь у судових засіданнях по справі було укладено ОСОБА_6 з адвокатським об`єднанням Ґранд Ґруп Партнерс , відтак підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України відсутні. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі, а також стягнути на її користь витрати на надання професійної правничої допомоги за підготовку відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 1 500 грн.
Представник Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна як відповідача у судове засідання також не з`явився, у ході розгляду справи подав відзив на позов, в якому просив позовну заяву представника ОСОБА_3 залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Свою позицію мотивував тим, що позов в інтересах ОСОБА_3 подано особою, яка не має повноважень на подання позовної заяви та ведення справи. Так, в матеріалах справи міститься довіреність від 14 грудня 2017 року, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 представляти її інтереси у цивільних справах з усіма правами, наданими їй як позивачу, в тому числі брати участь у судових засіданнях та підписувати позовні вимоги. Разом з цим, позов підписаний адвокатом Стефківським В.І., наявність повноважень якого з вказаної довіреності не вбачається. При цьому, у матеріалах справи міститься договір від 20 березня 2019 року, укладений між адвокатським об`єднанням Ґранд Ґруп Партнерс та ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про надання правової допомоги по стягненню страхового відшкодування по факту ДТП, що сталася 15 березня 2015 року. Вважає, що останній був зобов`язаний особисто підписувати позовну заяву та представляти інтереси довірителя, так як право передавати іншим особам свої повноваження зазначеною довіреністю йому не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч. 1 ст. 1187 цього Кодексу джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 цього Кодексу моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2015 року близько 02.30 год. ОСОБА_2 на автодорозі Київ-Чоп між селами Сюрте та Холмок Ужгородського району, керуючи транспортним засобом марки Renault Trafic , д/н НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній отримав травми, від яких ввечері ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а. с. 3, 4). Смертю ОСОБА_3 завдано шкоду його донькам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (позивач), а також сину ОСОБА_5 (а. с. 6-11).
15 березня 2015 року відомості про вказану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015070170000364 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 03 вересня 2015 року вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а. с. 4, 36).
Цивільно-правова відповідальність водія вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована в ПрАТ АСК ІНГО Україна , що стверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ3787797 (а. с. 166) та визнано сторонами, відтак відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Так, 26 січня 2018 року представник позивача в її інтересах звернувся до ПрАТ АСК ІНГО Україна із заявою про виплату страхового відшкодування на підставі ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а саме моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок ДПТ, що сталася 15 березня 2015 року близько 02.30 год. на автодорозі Київ-Чоп між селами Сюрте та Холмок Ужгородського району за участю автомобіля марки Renault Trafic , д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у розмірі 1/3 частки загального розміру відшкодування на одного померлого, що становить 4 872 грн., однак така залишена відповідачем без реагування (а. с. 12).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом з цим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулює Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-ІV). Такий також спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-ІV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Як роз`яснено в п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 року, страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону N 1961-IV.
Відповідно до ст. 23 Закону № 1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
Згідно ст. 27 цього Закону, норми якої визначають особливості відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Відповідно до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, встановленому на день настання страхового випадку, становила 1 218 грн., відтак загальний розмір страхового відшкодування стосовно одного померлого становить 14 616 грн. (1 218 грн. * 12).
Враховуючи вищенаведене та кількість осіб, яким завдано шкоду (двоє доньок та син потерпілого ОСОБА_3 ), розмір страхового відшкодування одній особі у даному випадку становить 4 872 грн.
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 522/11314/16-ц, відтак такий відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом.
Згідно ст. 36 Закону № 1961-ІV страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Таким чином, оскільки моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, так як таку завдано позивачу смертю батька ОСОБА_3 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні такого страховиком не прийняте, моральна шкода ОСОБА_3 не відшкодована, тому суд приходить до висновку, що з ПрАТ АСК ІНГО Україна слід стягнути на користь останньої розмір страхового відшкодування моральної шкоди у сумі 4 872 грн.
Що стосується доводів представника ПрАТ АСК ІНГО Україна про залишення позову без розгляду, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 245 цього Кодексу довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.
З довіреності від 14 грудня 2017 року, посвідченої секретарем виконавчого комітету Тур`я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області та зареєстрованої в реєстрі за № 144, вбачається, що позивач ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 представляти її інтереси у цивільних, господарських, адміністративних справах в усіх державних, громадських, приватних організаціях, страхових компаніях, моторно (транспортному) страховому бюро, місцевих, апеляційних судах з усіма правами, наданими їй як позивачу, в тому числі брати участь у судових засіданнях, підписувати позовні заяви, а також виконувати інші дії, пов`язані з цією довіреністю (а. с. 13).
20 березня 2019 року між ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 з однієї сторони та Адвокатським об`єднанням Ґранд Ґруп Партнерс в особі керуючого партнера Ясінського С.Е. з іншої сторони було укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого останнє взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу позивачу по стягненню страхового відшкодування за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 15 березня 2015 року близько 02.30 год. на автодорозі Київ-Чоп між селами Сюрте та Холмок Ужгородського району за участі транспортного засобу марки Renault Trafic , д/н НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 (а. с. 14). Відтак адвокатське об`єднання Ґранд Ґруп Партнерс в особі керуючого партнера Ясінського С.Е., діючи в інтересах ОСОБА_3 на підставі вищевказаних документів, відповідним ордером уповноважило адвоката Стефківського В.І. звернутися до суду із позовною заявою до ПрАТ АСК ІНГО Україна про відшкодування шкоди (а. с. 15-17).
При цьому, ОСОБА_3 у поданій до суду заяві про розгляд справи без її участі вказала, що вона дійсно уповноважувала осіб, зазначених у довіреності від 14 грудня 2017 року, зокрема ОСОБА_6 , звертатися від її імені до суду та за необхідності укладати договір про надання правової допомоги з іншими адвокатськими об`єднаннями для стягнення на її користь страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька. Крім цього, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене та подану позивачем заяву, якою вона позовні вимоги, заявлені в її інтересах, підтримала, суд приходить до висновку, шо доводи представника відповідача щодо залишення позову без розгляду підлягають відхиленню через їх безпідставність.
Щодо клопотання представника відповідача про об`єднання даної справи із справою № 304/801/19, то суд таке також відхиляє, оскільки у останній 04 листопада 2019 року судом вже ухвалене рішення (а. с. 161-165).
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 цього Кодексу судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розмір прожиткового мінімуму станом на дату подання позову становив 1 921 грн.), відтак враховуючи ціну позову (4 872 грн.), задоволення позову у повному обсязі та те, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону, такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 768,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката представником позивача подано довіреність від 14 грудня 2017 року, договір про надання правової допомоги від 20 березня 2019 року, ордер від 03 травня 2019 року, детальний розрахунок робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 02 травня 2019 року, рахунок-фактуру № 02-05/05 від 02 травня 2019 року, акт виконаних робіт від 02 травня 2019 року та квитанцію № ПН1053 від 03 травня 2019 року. Згідно указаних документів витрати позивача на правничу допомогу складають 1 800 грн. (а. с. 18-21).
Крім цього, у зв`язку з поданням відповідачем апеляційної скарги, ОСОБА_3 була надана правова допомога з написання, підготовки, копіювання та надсилання відзиву з додатками на апеляційну скаргу, що підтверджується детальним розрахунком робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 01 серпня 2019 року. Витрати на таку допомогу становлять ще 1 500 грн. (а. с. 84).
Таким чином встановлено, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у загальній сумі 3 300 грн. (1 800 грн. + 1 500 грн.). Враховуючи, що такі витрати є належним чином обґрунтованими та документально підтвердженими, тому підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3 .
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 23, 27, 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст. ст. 11, 23, 241, 245, 526, 530, 610, 999, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 133, 137, 141, 258-259, 265 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
позов представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) - адвокатського об`єднання Ґранд Ґруп Партнерс (79005, м. Львів, просп. Шевченка, №7, офіс 15; код в ЄДРПОУ 42273719) до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (01054, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, № 33; код в ЄДРПОУ 16285602) про відшкодування шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на користь ОСОБА_1 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 19 коп. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_3 .
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 300 (три тисячі триста) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Головуючий: Ганько І. І.
Суд | Перечинський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2019 |
Оприлюднено | 04.12.2019 |
Номер документу | 86059533 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Перечинський районний суд Закарпатської області
Ганько І. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні