Постанова

від 27.11.2019 по справі 761/25089/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/25089/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14684/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Київ

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г.,

при секретарі Маштаковій Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними, визнання заповіту недійсним ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Кондратенко О.О.,-

встановила:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.

З урахуванням уточнень, просила визнати дії приватного нотаріуса Білоконь Р.В. щодо складання та посвідчення заповіту від 27 вересня 2012 року неправомірними; визнати оспорюваний заповіт, посвідчений 27 вересня 2012 року приватним нотаріусом Білоконь Р.В. Київського міського нотаріального округу від імені Рябініної В.М. на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , який зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 517, недійсним; встановити нікчемність заповіту від 27 вересня 2012 року; застосувати наслідки недійсності заповіту від імені ОСОБА_4 як оспорюваного та нікчемного.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при посвідченні заповіту нотаріусом були порушені норми законодавства, які регулюють порядок вчинення нотаріальних дій. Заповіт складений у момент коли ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій, не могла керувати ними, заповіт не відповідав волі ОСОБА_4 , волевиявлення заповідача не було вільним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів, які б свідчили про недотримання приватним нотаріусом Білоконь Р.В. під час посвідчення заповіту вимог законодавства. Крім того, судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність або недійсність оспорюваного заповіту.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2012 року ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В., за реєстровим № 517, згідно якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила відповідне розпорядження: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_3 , також поклала на неї обов`язок сплатити ОСОБА_1 , 1/3 частину ринкової вартості вказаної квартири станом на день її смерті.

Текст заповіту на прохання ОСОБА_4 нотаріусом записано з її слів за допомогою комп'ютерної техніки, зачитано вголос її свідками: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Також, у заповіті зазначено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 має вади зору та не може вільно володіти руками, на її особисте прохання та за її дорученням, та в її присутності та в присутності нотаріуса і свідків, текст заповіту підписано ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що нотаріусом при складанні та посвідченні заповіту 27 вересня 2012 року порушено законодавчі норми. Так, ОСОБА_4 на час складання заповіту, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Заповіт не відповідав волі ОСОБА_4 , а волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт по формі та порядку його посвідчення відображає дійсне волевиявлення заповідача, тому має виконуватися з урахуванням норм матеріального права, зокрема визначених главою 85 ЦК України .

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов 'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

В ході розгляду справи ні у суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції учасниками справи клопотань про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи не заявлено.

Згідно довідки від 27 вересня 2012 року, виданої Київським міським психоневрологічним диспансером № 1, ОСОБА_4 , 1928 року, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , оглянута 27 вересня 2012 року в КМ ПНД №1. На диспансерному обліку не знаходиться, за допомогою не зверталась. Діагноз: гострих психічних розладів не виявлено, дієздатна. По своєму психічному стану може виконувати нотаріальні дії.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 343 від 23 травня 2018 року, проведеного в ході розгляду кримінального провадження №12013110100000617, у період 27 вересня 2012 року ОСОБА_4 виявляла ознаки органічного ураження головного мозку поєднаного (судинно- дисметаболічного) ґенезу з легким когнітивним розладом (F 06.7-згідно з МКХ-10) і за психічним станом у зазначений період часу усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

Згідно висновку експерта № 304-2015/о, проведеного в ході розгляду кримінального провадження №12013110100000617, будь-яких об`єктивних даних в наданій медичній документації на ім`я ОСОБА_4 , 1928 року народження, в т.ч. враховуючи неспівпадіння патологоанатомічних даних щодо розтину трупу ОСОБА_4 (макроскопічно - розтин черепної коробки з дослідженням головного мозку не проводився мікроскопічно - є дані щодо головного мозку), щодо розвитку у останньої протягом вересня-жовтня 2012 року інсульту (інфаркту мозку, крововиливу у речовину головного мозку та/або під м`яку мозкову оболонку), немає. Дані, які констатовані лікарем - психіатром при огляді ОСОБА_4 27 вересня 2012 року (звернення з метою отримання довідки, заперечення первинних анамнестичних даних) дозволяють вважати про відсутність перешкоди у ОСОБА_4 для розмови та для сприйняття на слух слова інших осіб.

Вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що заповіт від 27 вересня 2012 року складений з дотриманням вимог законодавства щодо його форми та посвідчення, доказів, які б свідчили, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі не подано.

Крім того, судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово складала заповіти, - 23 червня 2009 року, яким заповіла квартиру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 цю ж квартиру заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у частках 2/3 і 1/3, відповідно, ІНФОРМАЦІЯ_3 року заповіла все належне майно ОСОБА_1 . Виходячи із наведеного, умови заповіту від 27 вересня 2012 року, за яким на ОСОБА_3 було покладено обов`язок сплатити ОСОБА_1 1/3 частину ринкової вартості квартири на день її смерті, фактично по своїй суті відповідають волевиявленню спадкодавця, яке було зроблено нею в заповіті від 02 грудня 2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 ЦК України ).

Згідно зч. 2 ст. 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов 'язковою.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України свідками не можуть бути члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом.

Пунктами 1.7.-1.11 Інструкції про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім 'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Зі змісту оспорюваного заповіту вбачається, що він записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_4 за допомогою комп`ютерної техніки, зачитано вголос її свідками: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 має вади зору та не може вільно володіти руками, за її дорученням, у присутності нотаріуса текст заповіту підписаний ОСОБА_7 ; особу заповідача встановлено, його дієздатність перевірено; у зв`язку з похилим віком заповідача, заповіт складено та посвідчено удома за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним або нікчемним. Крім того, суд правильно вважав, що дії нотаріуса при посвідченні оспорюваного заповіту відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що заповідач повинен особисто і безпосередньо заявити про бажання скласти і посвідчити заповіт, 27 вересня 2012 року ОСОБА_4 не відвідувала нотаріальну контору, отже нотаріус не могла вислухати її волевиявлення та узгодити з нею текст заповіту, колегія суддів не приймає, оскільки зі змісту заповіту вбачається, що у зв`язку з похилим віком заповідача, заповіт складено та посвідчено удома, у присутності свідків.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав правової оцінки доводам позивача щодо неправомірності дій нотаріуса під час вчинення заповіту, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_4 в момент вчинення заповіту усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, колегія суддів не приймає, оскільки позивач не надала доказів, які б давали підстави дійти протилежних висновків, клопотань про призначення експертизи не заявляла, а наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать, що заповідач усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними при складанні заповіту.

Доводи апеляційної скарги про те, що доказом неможливості померлої керувати своїми діями є відсутність її власноручного підпису на заповіті, колегія суддів оцінює критично, оскільки законодавством передбачено, що у разі фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин заповідач не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

Доводи апеляційної скарги про те, що нотаріус не перевірила і не довела факт повної дієздатності ОСОБА_4 та її нездатність через стан здоров`я скласти заповіт, колегія суддів відхиляє, оскільки нотаріус вчинила такі дії при посвідченні оспорюваного заповіту.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що нотаріусу Білоконь Р.В. як відповідачу необхідно було довести, а суду встановити чи обґрунтований позов, колегія суддів не приймає, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, що нотаріусом при посвідченні заповіту були порушені норми чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що заповіт не повинен містити незастережних виправлень, колегія суддів оцінює критично, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про те, що нотаріусом виправлені наявні в заповіті неточності з дотриманням закону, про що містяться відповідні застереження, і вони не стосуються суті заповіту, а є лише описками.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 24 липня 2019 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

При цьому колегія суддів рекомендує суду першої інстанції вирішити питання про виправлення описки в порядку ст. 269 ЦПК України, оскільки в тексті оскаржуваного рішення судом помилково зазначено ім`я позивача ОСОБА_1 замість правильного ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2019 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: О.Ф. Лапчевська

С.Г. Музичко